
- •Загальні методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 1
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Послідовність виконання роботи
- •3 Оформлення звіту
- •4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Послідовність виконання роботи
- •3 Оформлення звіту
- •4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Оформлення звіту
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 4
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №6
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №7
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №8
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №9
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №10
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №11
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №12
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №13
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №14
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 15
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •Пояснення до програми
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 16
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні питання
- •М2. Система автоматизованого проектування науково-технічних задач (пакет mathcad)
- •Лабораторна робота № 17
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 18
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 19
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 20
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 21
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 22
- •1 Теоретичні відомості
- •2 Хід роботи
- •3 Контрольні запитання
Лабораторна робота № 5
Тема: WORD. Робота з редактором формул та автофігурами. Вставка в документ формул та рисунків.
Мета: Формування умінь роботи з редактором формул та автофігурами.
1 Теоретичні відомості
Однією із суттєвих переваг текстового редактора Word над іншими редакторами є наявність в ньому вбудованого редактора формул, який дає змогу легко і швидко оформити математичний вираз довільної складності.
Щоб вставити в документ математичну формулу, необхідно помістити курсор у потрібне місце, виконати команду Вставка/(Insert/Object), перейти на сторінку опцій Створення (Crate new) і вибрати у списку Тип об’єкта (Object Type) позицію Мicrosoft Equation 3.0. Відкривається спеціальне вікно (рис. 5.1) для введення та редагування формул і панель Формула (Equation) для набирання символів, яких немає на клавіатурі. Панель містить піктограми, натискання на які призводить до появи відповідного набору символів або шаблонів. Для вставлення у формулу потрібного елемента слід просто натиснути на нього.
Рисунок
5.1
– Вікно редактора формул
2 Хід роботи
Запустіть тестовий редактор.
Запустіть редактор формул і вставте формулу. Відформатуйте її. Задайте параметри сторінки, змініть шрифт та його розмір.
Нарисуйте прямокутник і під ним розташуйте два кола. Від прямокутника до кіл проведіть прямі лінії.
Замалюйте фігури різними кольорами, а також зробіть тіні для кіл.
Згрупуйте всі нарисовані об’єкти.
Вставте автофігуру “Усміхнене обличчя”.
Нарисуйте блок-схему для задачі з програмуванню теми “Циклічні програми, які містять розгалуження” .
Згрупуйте всі нарисовані об’єкти.
Збережіть роботу.
3 Контрольні запитання
Як вставити в текст математичну формулу?
Як змінити накреслення, розміри та інтервали для елементів формули?
Як відредагувати помилкову формулу?
Як побудувати геометричну фігуру?
Як увімкнути панель інструментів?
Як перемістити і змінити розміри фігури?
Які дії можна виконувати з фігурою?
Які є типи автофігур?
Як згрупувати геометричні фігури?
Лабораторна робота №6
Тема: Лінійні і розгалужені алгоритми і програми алгоритмічною мовою GW-Basic.
Мета: Формування умінь створення лінійних і розгалужених алгоритмів і програм алгоритмічною мовою високого рівня
GW-Basiс.
1 Теоретичні відомості
Проста (лінійна) програма складається, переважно, з команд введення-виведення даних (READ,INPUT,PRINT), операторів присвоєння та виходу END.
Команда-коментар REM використовують для внесення пояснень в текст програми, вона може знаходитись в будь-якому місці програми та не впливає на виконання програми.
Команда SWAP. У сучасних версіях обмін значеннями між двома змінними виконують за допомогою команди SWAP A,B , де А та В – ідентифікатори змінних, які обмінюють значеннями.
Лінійна програма складається з введення аргумента чи аргументів, присвоєння сталим їх числових значень, обчислення значень функцій за заданими залежностями і виведення результатів обчислень.
Розгалуження – це алгоритмічна конструкція, де перевіряється умова і, залежно від її істинності чи хибності, виконується та чи інша серія команд.
Команди розгалуження мають такі різновиди:
- умовна команда (повна чи неповна форма);
- команда безумовного переходу;
- команда вибору.
Повна форма умовної команди розгалуження має вигляд:
IF <логічний вираз> THEN <серія команд 1> ELSE <серія команд 2>
Якщо значення логічного виразу істине, то виконується серія команд 1, інакше виконується серія команд 2.
Загальний вигляд короткої форми розгалуження:
IF <логічний вираз> THEN <серія команд >
Якщо значення логічного виразу істине, виконується серія команд в одному рядку програми, інакше - серія команд ігнорується і виконується наступний після IF рядок програми.
Розгалужена програма складається з введення аргумента, формування умови розгалуження, розрахунку в кожній вітці значення функції відповідно до умови задачі, виведення значення аргумента і обчисленого значення функції.
При складанні програм з розгалуженням (таблиця 6.1) необхідно:
скласти графічний алгоритм;
ідентифікувати змінні;
скласти програму, в якій передбачити введення аргумента і виведення значення обчисленої функції в кожній вітці алгоритму;
розв’язати задачу за допомогою ЕОМ в діалоговому режимі.
Задачу слід розв’язати для двох значень аргумента, які вказані в умові задачі, що дає можливість тестувати алгоритм.