Лабораторна робота № 5

Тема: WORD. Робота з редактором формул та автофігурами. Вставка в документ формул та рисунків.

Мета: Формування умінь роботи з редактором формул та автофігурами.

1 Теоретичні відомості

Однією із суттєвих переваг текстового редактора Word над іншими редакторами є наявність в ньому вбудованого редактора формул, який дає змогу легко і швидко оформити математичний вираз довільної складності.

Щоб вставити в документ математичну формулу, необхідно помістити курсор у потрібне місце, виконати команду Вставка/(Insert/Object), перейти на сторінку опцій Створення (Crate new) і вибрати у списку Тип об’єкта (Object Type) позицію Мicrosoft Equation 3.0. Відкривається спеціальне вікно (рис. 5.1) для введення та редагування формул і панель Формула (Equation) для набирання символів, яких немає на клавіатурі. Панель містить піктограми, натискання на які призводить до появи відповідного набору символів або шаблонів. Для вставлення у формулу потрібного елемента слід просто натиснути на нього.

Рисунок 5.1 – Вікно редактора формул

2 Хід роботи

1. Запустіть тестовий редактор.

2. Запустіть редактор формул і вставте формулу. Відформатуйте її. Задайте параметри сторінки, змініть шрифт та його розмір.

3. Нарисуйте прямокутник і під ним розташуйте два кола. Від прямокутника до кіл проведіть прямі лінії.

4. Замалюйте фігури різними кольорами, а також зробіть тіні для кіл.

5. Згрупуйте всі нарисовані об’єкти.

6. Вставте автофігуру “Усміхнене обличчя”.

7. Нарисуйте блок-схему для задачі з програмуванню теми “Циклічні програми, які містять розгалуження” .

8. Згрупуйте всі нарисовані об’єкти.

9. Збережіть роботу.

3 Контрольні запитання

1. Як вставити в текст математичну формулу?

2. Як змінити накреслення, розміри та інтервали для елементів формули?

3. Як відредагувати помилкову формулу?

4. Як побудувати геометричну фігуру?

5. Як увімкнути панель інструментів?

6. Як перемістити і змінити розміри фігури?

7. Які дії можна виконувати з фігурою?

8. Які є типи автофігур?

9. Як згрупувати геометричні фігури?

Лабораторна робота №6

Тема: Лінійні і розгалужені алгоритми і програми алгоритмічною мовою GW-Basic.

Мета: Формування умінь створення лінійних і розгалужених алгоритмів і програм алгоритмічною мовою високого рівня

GW-Basiс.

1 Теоретичні відомості

Проста (лінійна) програма складається, переважно, з команд введення-виведення даних (READ,INPUT,PRINT), операторів присвоєння та виходу END.

Команда-коментар REM використовують для внесення пояснень в текст програми, вона може знаходитись в будь-якому місці програми та не впливає на виконання програми.

Команда SWAP. У сучасних версіях обмін значеннями між двома змінними виконують за допомогою команди SWAP A,B , де А та В – ідентифікатори змінних, які обмінюють значеннями.

Лінійна програма складається з введення аргумента чи аргументів, присвоєння сталим їх числових значень, обчислення значень функцій за заданими залежностями і виведення результатів обчислень.

Розгалуження – це алгоритмічна конструкція, де перевіряється умова і, залежно від її істинності чи хибності, виконується та чи інша серія команд.

Команди розгалуження мають такі різновиди:

- умовна команда (повна чи неповна форма);

- команда безумовного переходу;

- команда вибору.

Повна форма умовної команди розгалуження має вигляд:

IF <логічний вираз> THEN <серія команд 1> ELSE <серія команд 2>

Якщо значення логічного виразу істине, то виконується серія команд 1, інакше виконується серія команд 2.

Загальний вигляд короткої форми розгалуження:

IF <логічний вираз> THEN <серія команд >

Якщо значення логічного виразу істине, виконується серія команд в одному рядку програми, інакше - серія команд ігнорується і виконується наступний після IF рядок програми.

Розгалужена програма складається з введення аргумента, формування умови розгалуження, розрахунку в кожній вітці значення функції відповідно до умови задачі, виведення значення аргумента і обчисленого значення функції.

При складанні програм з розгалуженням (таблиця 6.1) необхідно:

• скласти графічний алгоритм;

• ідентифікувати змінні;

• скласти програму, в якій передбачити введення аргумента і виведення значення обчисленої функції в кожній вітці алгоритму;

• розв’язати задачу за допомогою ЕОМ в діалоговому режимі.

Задачу слід розв’язати для двох значень аргумента, які вказані в умові задачі, що дає можливість тестувати алгоритм.