Вправи «Музика в тілі»

Музика

Звучить музика, учні слухають її упродовж ЗО секунд і по­чинають рухатися під музику, колений обирає рухи самостійно. Коли учні засвоять вправу, музика кожні 2 хвилини змінюється: весела — сумна, тиха — гучна, повільна — швидка.

Хор і соліст

Це пластичний «хор», у якому «соліст», на основі музики, що звучить, за заздалегідь обговореною темою пропонує свої асоціації у вигляді статичних скульптурних поз. «Хор» повторює ці пози як за формою, так і за змістом.

1-й такт — поза «соліста»,

3-й такт — поза «хору»,

5-й такт —' поза «соліста»,

7-й такт — поза «хору» тощо.

Примітка. Теми і музику необхідно підготувати заздале­гідь, дібрати асоціації,-наприклад: «Школа», «Космос», «Весна»

тощо.

Зернятко

Учитель (читає вірш Надії Красоткіної) Учись любити все навколо себе: Траву і квіти, кущик, деревце. Жучка і пташку, і блакитне небо, І синьооке чисте джерельце. Усе прийшло на білий світ, щоб жити, Щоб дарувати радість і красу. Учися дивуватись і любити Чистеньку, мов перлиночка росу. Поглянь на світ — це дивовижна казка! А квіти — це, мабуть, душа землі. У кожній з них струмить любов і ласка, Вони неначе діточки малі. Яка земля! Чарівна, пречудова! Вона нам мати. Ми — її дитя! Летить на землю весняна обнова, Бурлить, вирує на землі життя!

Діти, про що розповідає вірш, який я вам прочитала? (Відпо­віді дітей.) Уявіть, що кожен із вас — маленьке зернятко будь-якої рослини.

Діти довільно розходяться залою під музичний супровід. Учитель зма­хує рукою («сіє зерна»), діти присідають і удають із себе «зернинки».

Лежать зернятка в землі, їм тепло, зручно. Пройшов дощик, пригріло сонечко. Насіння почало набрякати, оболонки зерняток луснули і з'явились перші пагінці. Вони пробили землю і потяг­нулися до сонечка.

Діти поступово піднімають руки, підводяться, погойдуючись.

На стебелинках з'явилися перші листочки. І ось загойдалися молоді деревця, квіти, травичка...

Кожна дитина за своїм бажанням демонструє, як виросла рослина.

Що ж виросло в нашому лісі?

Учитель запитує кожного учня, якою рослиною він був.

Давайте потанцюємо

Учитель пропонує дітям потанцювати. Дівчатка танцюють тільки тоді, коли вчитель піднімає квітку, а хлопчики — коли він піднімає прапорець. Хлопчики й дівчатка танцюють разом, коли одночасно піднято і квітку, і прапорець. Діти імпровізують танцювальні рухи.

Живий оркестр

Учитель. Як ви гадаєте, які звуки може видавати ваше тіло? (Оплески, тупання, клацання пальцями, цокання язиком, губами тощо.)

Прослухавши знайому мелодію, діти за допомогою звуків свого тіла відтворюють її.

Поєднання рухів рук, ніг і слів

Ліхтарики

Розташувати долоні перед собою, пальці стиснуті у кулаки. 1-й крок. «Ліхтарики засвітилися!» (Випрямити пальці обох рук.)

2-й крок. «Ліхтарики потухли!» (Стиснути пальці обох рук.)

3-й крок. «Надворі стемніло.» (Пальці правої руки випрямити, пальці лівої руки стиснути у кулак.)

4-й крок. «Засвітились ліхтарі.» (Пальці лівої руки випрями­ти, пальці правої руки стиснути у кулак.)

5-й крок. «Засвітились ліхтарі.» (Стиснути пальці обох рук.)

6-й крок. «Хай ліхтарики горять!» (Випрямити пальці обох РУК.)

7-й крок. «Підуть дітлахи гулять!» (Обома руками покрутити іраворуч — ліворуч.)

Кулька

Вихідна позиція (В. П.): пальці обох рук зібрані пучкою і сти­каються кінчиками, руки знаходяться біля рота. Видих, вдих. Учитель на перших заняттях лічить уголос.

1, 2, 3 — повільний видих, надуваємо кульку.

4 — зупинитися, вдих.

5, 6, 7 — повільний видих, надуваємо кульку. 8 — зупинитися, вдих.

9, 10, 11, 12 — повільний видих, надуваємо кульку. 13 — зупинитися, вдих;

14, 15, 16, 17 — повільний видих, надуваємо кульку; 18 — різкий видих повітря, що залишилось. «Кулька лопну­ла», пальці повертаються у В. II.

Вправи, що поєднують елементи загального розвитку зі спробою зрозуміти, що кожна людина має індивідуальні риси характеру, поведінки.

Клоун

Колений учень створює ляльку клоуна своїми руками з тих са­мих матеріалів і за тою самою технологією, яку пропонує вчитель, відповідно до індивідуального розуміння того, як клоун повинен виглядати: розфарбовує, добирає елементи костюма тощо. Це зав­дання виконується не на одному занятті, а 5—6 занять можуть бути присвячені роботі з матеріалами, бесідам з учителем про те, яким хотілося б бачити свого клоуна коленому з учнів.

Після завершення виготовлення ляльки вчитель пропонує кожній дитині «олеивити» свого клоуна, дає молеливість декільком «клоунам» вступити в «діалог», розіграти найпростіші ситуації.

Під час створення ляльки і опанування її керуванням трену­ється дрібна моторика рук.

Крім того, лялька, зроблена власноруч, і наділена рисами, що вдихнула в неї сама дитина, є для неї улюбленішою й дорожчою іграшкою, ніне усі придбані.

Мозаїка

Дітям пропонується розкласти на аркупіі-малюшеу набір зі слів на тему, запропоновану вчителем. Слова повинні скласти зв'язну розповідь, що стосується того малюнка, на якому вони роз­кладені. Досить часто діти з мовленнєвими порушеннями краще виконують цю вправу, тому що в процесі розміщення слів вони «репетирують» фразу, яку збираються згодом вимовити вголос. Учитель стежить за тим, щоб розповіді дітей не повторювалися, щоб учні дотримувалися загальної теми, що визначається малюн­ком, на якому складається «мозаїка».

Циркова афіша

Колений учень, придумавши свій «цирковий номер», малює свою афішу, у якій намагається найповніше передати свої знання про яеанр, складність, яскравість та інші особливості свого «номе­ра». Учитель повинен заохочувати винахід псевдонімів і коротких анонсів до номерів. Чим яскравіше дитина уявляє свій номер, а також те, що вона робить «на арені», тим яскравіше працює її худоленя фантазія.