Основи сценічного руху *не друкував

Пластичність — це здатність до формоутворення, співвідношення внутрішнього життя образа з його зовнішньою вираз­ністю.

Як наголошував К. Станіславський, увага людини має бути багатоплановою, тобто такою, коли вона може контролювати одночасно

декілька об'єктів. Багатопланова увага дає можливість зосередитися на тому об'єкті, який у цей момент є найголовнішим, але в той же час спостерігати за іншими об'єктами. Увага до своїх рухів, до розмови, що ведеться, до приміщення, де відбувається розмова, до усіх людей, з якими спілкуєшся,— найважливіші фактори продуктивного спілкування.

Саме цих якостей можна навчитися під час роботи зі сценічного руху.

На заняттях діти повинні опанувати елементи пластичної культури: основи володіння психофізичним апаратом; навички удосконалення таких якостей, як: увага, гнучкість, спритність, ритмічність, музикальність, здатність до емоційного настрою. Під час роботи поступово відбувається усунення м'язового затиску, позбавлення утоми, зайвого хвилювання.

Умови, необхідні для проведення занять

• Бажано, щоб приміщення для занять було ізольованим від шуму. Для занять необхідні стільці та підстилки зі щільного матеріалу в ріст дитини.

• Форма одягу — будь-який спортивно-тренувальний костюм. Взуття — чешки, кеди.

• У деяких вправах основою є музика. Тому бажано, щоб за­няття проводились під музичний супровід.

Основні вимоги до проведення вправ

• Перед кожною вправою необхідно чітко визначити форми іі способи досягнення мети.

• Не слід вимагати негайного результату — тут важливим є про­цес, за такого підходу непевність у своїх можливостях у дітей поступово минеться.

• Регулярність занять, послідовність і неквапливість. • Оскільки і фізично, і психічно не існує двох однакових людей, то всі вправи проводяться з урахуванням кожної індивіду­альності.

• Усі вправи повинні перетворюватись в образно-ігрову форму.

ПОДИХ

Мета: зміцнити дихальну мускулатуру; відновити природну форму подиху; підвищувати стійкість подиху під час фізичних

Вправа 1. На вироблення навичок, необхідних для приведення органі­зму у В. П.; звільнення тіла від зайвого напруження у м'язовій системі, що дає дихальному апарату необхідного налаштування.

Вправа 2. На зміцнення мускулатури дихального апарату, розвиток рухливості, гнучкості, витривалості м'язів, що беруть участі, у подиху.

Вправа З. На засвоєння трифазного подиху:

• пружний видих;

• пауза (очікування);

• природний вдих.

Вправа 4. На координацію подиху з найпростішими рухами.

Вправа 5. Тренувальні вправи:

1) Вправи, що відзначаються підвищеною інтенсивністю видиху (видих поштовхом); динамічні вправи, що залучають до дихального акту деякі додаткові групи м'язів, наприклад «рубання дров»;

2) вправи, що характеризуються поглибленим вдихом і видихом; сполучення грудного й черевного подиху;

3) вправи, що характеризуються певним ритмом: стабільній, уповільненим або прискореним.

Вправа 6. Образні дихальні вправи й етюди. Вправа 7

Рухові вправи й етюди образного характеру з акцентованим подихом, іноді озвученим — «буран», «море».

МОВЛЕННЄВО-РУХОВА ТА ВОКАЛЬНО-РУХОВА КООРДИНАЦІЯ

(за методикою професора І.Е. Кох)

Мета: тренувати увагу, рухову пам'ять; удосконалювати ритмічність; регулювати м'язове напруження (подолання «за­тиску»).

Вправа 1. Сполучення рухів рук і ніг у різних малюнках, напрямках І темпах із логічним текстом різної складності (таблиця множен­ня, вірш).

Вправа 2.

Сполучення римованого (віршованого) мовлення з аритмічним рухом, зі зміною швидкості та відстані.

Вправа З. Координація рухів зі співом. Сполучення різних ритмічних малюнків і різних темпів у русі й співі. Сполучення співу з тан­цювальним рухом і з аритмічним рухом.

Вправа 4. Вправи, що виконуються за раптовим сигналом,— сполучення мовлення з рухом, що ускладнено умовою припиняти відновлювати рух або мовлення за сигналом, що подається у будь-який момент.