*видрукував

РОБОТА РЕЖИСЕРА

Зміст роботи режисера:

• утілення драматургічного твору;

• самостійна розробка постановочної дії;

• допомога учням-акторам у розкритті дійових осіб, у створенні їхніх характерів;

• репетиційна робота з ними — за столом та сцені;

• розробка з учнями ескізів декорацій;

• робота над музичним, шумовим оформленням вистави.

Необхідні якості шкільну режисерові:

• здатність і вміння підмічати й схоплювати різні види, якості й зміст подій, уміти бачити різні відрізки життя, у яких ви являється дія; мати таку пам'ять, що зберігала б різні види дії, якими сповнене реальне життя;

• невичерпна фантазія, винахідливість, кмітливість.

П'ЄСА І ВИСТАВА

Вистава — цілісно задуманий і виконаний твір театрального мистецтва, що має свій творчий задум і план.

Вистава об'єднує в єдине художнє ціле всі елементи театраль­ного мистецтва.

Єдність вистави — це наслідок єдності задуму, плану, методу, стилю, ансамблю.

Вистава здійснюється колективом учасників під керівництвом режисера — творця задуму і плану постановки.

Задум і режисерський план визначаються ідеєю, темою і сю­жетом п'єси.

П'єса повинна відповідати можливостям колективу і до виста­ви слід ставити вимоги відповідно до конкретних даних колективу й інших реальних обставин.

Перше читання режисером п'єси — найважливіший момент у процесі творення вистави, хоча режисер не раз повинен прочита­ти п'єсу і чимало подумати над нею, перш ніж у нього складеться враження про твір. Існує думка, що перше, загальне враження від прочитаної п'єси зазвичай найяскравіше і найправильніше. Справді, перше читання викликає іноді яскраві враження, народжує спалахи режисерської фантазії.

Секрет читання п'єси

• Не потрібно читати п'єсу втомленим, роздратованим, тому що ваше особисте самопочуття і стан легко можуть вплинути на враження від п'єси.

• Найскладнішим і найвідповідальнішим є перше читання п'єси для колективу.

• Необхідно читати п'єсу як наївний читач, залпом, без перерви в читанні, не дозволяючи собі розмірковувати під час читання. Прагнути пережити ту схвильованість, що повинна з'явитись у глядача, який уперше сприймає цю п'єсу зі сцени. Якщо під час читання ви захвилювалися, якщо вас зацікавила певна ча­стина п'єси, репліка, сценічна ситуація, якщо хоча б раз за час швидкого прочитання п'єси ви схвилювалися, то можна читати п'єсу вдруге, утретє, учетверте. Ці повторні читання мають уже зовсім інший характер. Під час цього читання необхідно намагатися збагнути основну думку, що хвилювала автора. • Звертаючись до п'єси, режисер повинен поставити чіткі .ви­моги до твору, який збирається зробити частиною репертуа­ру. Основна вимога, основне питання: чи правдиво показане у п'єсі життя, чи правдивими є образи дійових осіб, якими є їхні вчинки (дії)? Чи потрібна п'єса учням, чи збагнуть вони щось нове для себе, що збагачувало б їхні думки і почуття?

• Основні враження від п'єси після першого прочитання можуть бути сформульовані у вигляді відповідей на такі питання:

— «Про що написано п'єсу; про які життєві явища; якою є її тема?»;

— «Що розповідається у п'єсі про ці життєві явища; як до них ставиться автор; заради чого написано п'єсу; що автор хотів нею сказати; якою є її ідея?»;

— «Що у п'єсі запам'яталося найяскравіше?»;

— «Якими є головні події п'єси?»;

— «Що і хто у п'єсі викликав співчуття?»;

— «Чи зрозумілими є вчинки дійових осіб?»;

— «Яке ставлення викликає п'єса?»;

— «Які збуджує почуття?»;

— «Що погано засвоюється у п'єсі?»;

— «Якою є мова п'єси?»;

— «Чи можна образно охарактеризувати одним словом або коротким реченням загальне враження від п'єси? Як?»;

— «Які є ще думки, зауваження, питання?». Найкоротші відповіді на ці питання створять цілком яскраве уявлення про-п'єсу і яке вона справила враження, достатні для того, щоб з'ясувати, чи варто читати цю п'єсу учням.

Перший етап роботи керівника гуртка (режисера):

• вивчення п'єси;

• обмірковування;

• створення задуму постановки, постановочного (режисерського) плану.

Задум і план

Режисер уже від початку вирішує для себе, у чому полягає ідейний зміст і конфлікт п'єси; якою в ній є логіка розвитку подій і боротьби; у чому слід убачати наскрізну дію і протидію вистави; чого слід вимагати від акторів на репетиціях, — тобто постановник уже має чернетку постановочного плану, у його уяві вже існує начерк задуманої вистави.

Для того щоб визначити своє ставлення до п'єси, щоб створити умови для виникнення образного бачення, для народження художнього образу вистави і виникнення постановочного плану, режисер повинен насамперед ретельно вивчити матеріал — твір, над яким він має намір працювати.

Перечитувати п'єсу потрібно багаторазово, щоразу повільніше, зосереджено і щоразу з нової точки зору;

• усвідомлення художніх особливостей п'єси;

• вивчення подій п'єси, сюжету, його виникнення, розвиток, фабула, інтрига;

• вивчення мови автора;

• вивчення характеристик дійових осіб.

На підставі цих читань створюється образ вистави, виникає задум. Постановник починає відчувати і розуміти, що в п'єсі зайве, де чогось бракує, що не на місці, і вимагає перестановки, переміщення, інакше кажучи, виникають композиційні, ритмічні й темпові вимоги.

Серйозна робота над текстом, прагнення проникнути в дум­ки і почуття, ідеї та задуми драматурга допомагають з'ясувати основну ідею п'єси, її завдання, шлях для створення найвиразні­шого, найцікавішого шляху сценічного втілення п'єси, створення нового художнього твору — театральної вистави.

Ідею п'єси слід донести через боротьбу, дію, конфлікт, через сутичку прагнень, характерів, пристрастей, виражених засобами театру.