12. статті, опубліковані переважно в друкованих засобах ма­сової інформації;

13. виступи на телебаченні, по радіо на політичні теми;

14. Критичпо-публіцистичні огляди та іпіпс.

!>. Художній — у лексиці та в граматиці е відображенням найрізноманітніших сторін загальнонародного мовлення. У художньому стилі найповніше відбита індивідуальність письменника, тобто його світосприймання, талант, погляди па життя. Проза, поезія, драматургія мають свої особливості у використанні мовних засобів.

Індивідуальний — сукупність мовних засобів, що характери­зують творчість одного письменника чи певний літературний і нір, літературний напрям. Наприклад: стиль Лесі Українки, стиль Павла Тичини.

51

2. Суржик — своєрідний різновид народного мовлення, що ви­щирився на основі змішування елементів двох мов, які Кон- і актують між собою; в Україні найчастіше —- української та російської. Він поширений здебільшого серед малоосвічених іігрств населення, які.не дбають про підвищення рівня своєї мовленнєвої культури.

• Аналіз лексичних особливостей тексту

Мова художнього твору теж потребує спеціальної уваги. Необхідно:

• уточнити тлумачення слів, значення яких незрозуміле;

• перевірити наголос у словах, вимова яких викликає сумні: (особливо у віршованих рядках, де помилковий наголос мож зламати ритм);

• виявити всі художні особливості мови автора («розшифрувати метафори, проаналізувати уособлення, порівняння, підкре слити випадки звукопису та ін.);

• визначити стилістичні особливості мовлення героїв твору.

  5. Розмітка тексту для читання

Наступний етап роботи — робоча розмітка тексту спеціальн ми знаками (створення партитури), що вимагає глибокого про никнення у зміст та емоційний характер кожної фрази. Знакам; визначають паузи, головні слова (логічний наголос), поворот мелодики,зміци темпу.

5. Робота над виразним читанням тексту

Слід зазначити, що підготовка до читання ліричних творі] істотно відрізняється, адже вони не мають сюжету, невеликі з обсягом, але вагомі за змістом і своєрідні за формою. Голови в них почуття ліричного героя, емоційна оцінка фактів житт| або їх філософське осмислення, а в підтексті — чуттєвий стан ав тора. Тому завданням виконавця є осмислення глибинного зміст твору і через нього визначення настрою, з яким його необхідно читати.

Під час аналізу значну допомогу може надавати історична до відка про час і оточення поета, події, умови, за яких народивс твір. Вони являють собою основу створення ліричного образу правильного розуміння і енриймапня тексту твору.

Оцінювання декламації потребує спеціальної організації уваги під час нрослуховування виконавця необхідно коротко занотовувати свої зауваження для того, щоб потім на їх основі скласт зв'язний відгук.

Аналізуються такі якості виконання:

• техніка читання;

• рівень володіння інтонаційними засобами мовлення;

• ступінь досягпенпя мсти читання (розуміння змісту).

54

Під час проведення аналізу спочатку необхідно похвалити, знайти всі позитивні моменти роботи учня, відзначити їх, а тільки після цього робити зауваження.

її і • |i«ina

V 'і її її м пропонується обрати твір для декламації, зробити

і її 11 >т итуру » тіюру:

вчити тему, ідею твору;

i ідею виконавця;

н.. и іитп текст на частини, дати їм назву, визначити мету

чи гммил кожної частини;

мі'..пішлізувати сюжет і композицію твору;

■ і мі > і > 111' її біографії дійових осіб;

• 'їй \ пл ги значення малознайомих слів;

. 'і швчити усі художні засоби, що використані у творі, їх •¹1 • 11 имічешш в ньому; «партитуру» твору.

11, иііхідио провести колективне обговорення аналізу та «пар-

і \ і 11 ід час такої роботи учні вчаться доводити свою думку,

розуміти твір.