МИСТЕЦТВО ДЕКЛАМАЦІЇ

Правильно усно читаний художнього твору сприяє розумінню його тематичного та ідейно-мистецького змісту. Завдання школи полягає в тому, щоб навчити дітей читати, слухати і сприймати художній твір.

Виразне усне читання е невід'ємною складовою частиною загального процесу навчання і виховання учнів.

Майстерність мовлення, безпосередність словесної дії вима­гають від читця, мовця не тільки знань теорії та методики, навичок і умінь виразного читання, а й добре виробленої техніки мовлення комплексу теоретично-практичних основ вимови (досконало володіння мовленнєвим апаратом, уміння правильно користуватися мовою і мовленням).

Техніка мовлення складається з таких елементів:

• дихання — фізіологічної основи мовлення;

• голосу головного інструмента читця;

• дикції — чіткого вимовляння звуків, слів, виразів;

• орфоепії правильної літературної вимови.

• Без глибокого знання, практичного засвоєння елементів тех­ніки мовлення не можна досягти виразності читання.

Дихання

Дихання є важливим фактором мовлення. Від правильного ди­хання залежить сила і рівномірність звучання мовлення, а також зміст і краса мовлення взагалі. Дихання безпосередньо пов'язане з паузами, а паузи зумовлені змістом, і тому членують потік мовлення на мовленнєві такти. Часте набирання повітря під час читання створює нічим не виправдані паузи, а до, в свою чергу, впливає на красу мовлення. Дихання з широкими інтервалами позбавляє читця можливості робити необхідні за змістом паузи і зрештою призводить до монотонного мовлення.

Дихання це основа звукоутворення. Залежно від того, які саме м'язи беруть участь у роботі дихального апарату, його поділяють на чотири тини фонаційного дихання: * ключичний; * грудний; * діафрагмальний; * комбінований. Ключичний - це такий тип дихання, під час якого високо здіймаються плечі, а з ними й ключиці, лопатки та верхні ребра. Воно є неефективним, адже заповнюються повітрям лише верхні ділянки легенів; зустрічається рідко та справляє неприємне естетичне враження.

Грудний це такий тип дихання (у театральному середовищі його називають «жіночим»), за яким повітрям наповнюється се­редня частина легень. При ньому грудна клітка розширюється, а живіт утягується, у легені не потрапляє достатньої кількості повітря, щоб заповнити і верхню, і нижню частини.

Діафрагмальний це такий тин дихання, що ґрунтується на роботі м'язів діафрагми. Скорочуючись, діафрагма осідає¹ на че­ревну порожнину, від цього нижні ребра розсовуються, живіт подається вперед. Такс дихання значно краще, ніж ключичне чи грудне, проте також неправильне, адже верхня і середня частини залишаються пасивними, погано вентилюються. Це найпошире­ніший тип дихання серед людей, які працюють фізично.

Комбінований це найдоцільніший тип дихання, що має значні переваги, тому що найповніше насичує повітрям легені та забезпечує еластичну роботу м'язів діафрагми під час видиху, що дає змогу раціонально використовувати повітряний потік.

Автоматизувати діяльність дихального апарату — означає під­корити процес дихання своїй волі. Дихання повинно бути непо­мітним як для виконавця, так і для стороннього. Його постановка вимагає спеціальних вправ, індивідуального підходу. Правиль­ного дихання, що необхідне для виразного читання власного чи авторського тексту, можна навчитись. Досягти правильного фонаційного дихання можна тільки за допомогою тренувальних вправ, що умовно можна поділити на три групи.

Перша група

Завдання: виробити вміння управляти роботою м'язів дихаль­ного апарату (виробити або закріпити комбіноване дихання).

Вправа. Стати рівно, спокійно, м'язів не напружувати, але повністю розслабляти.

12. Видих — вимова звуків «її ф».

13. Вдих на рахунок (усно) І З за допомогою активного руху

м'язів діафрагми, міжреберних м'язів і косих м'язів живота. Затримка на секунду.

.4. Видих — вимова звуків «н ф». Повторити вправу 3- 4 рази.

ІІід час повторення таких вправ рахунок на вдих можна збіль­шити до 5—6.

Друга група

Завдання: скоротити вдих і продовжити видих.

Вправа

* Видих — вимова звуків «н ф».

*Пауза.

* Швидкий вдих на рахунок 1, 2, 3 (лічити мовчки).

А. Затримка повітря в легенях на рахунок 1, 2.

5. Плавний видих на рахунок від 1 до 10 (лічити мовчки).

Тривалість видиху на цифру 10 умовно. За першої вправи вона може бути різнитися. Це залежатиме від місткості робочого повітря в легенях того, хто вправлятиметься.