Сюжетно-рольові ігри як різновид етюдної роботи

Сам термін «гра» різними мовами відповідає поняттям про жарт і сміх, легкість і задоволення та свідчить про зв'язок цього процесу з позитивними емоціями. Вершиною еволюції ігрової ді­яльності є сюлеетна або рольова гра.

Гра являє собою невелику ситуацію, побудова якої нагадує дра­матичний добуток зі своїм сюжетом, конфліктом і дійовими особа­ми. Під час гри ситуація програється кілька разів і при цьому що­разу у новому варіанті. Але разом із тим ситуація гри — ситуація реального життя. Незважаючи на чіткі умови гри й обмеженість використовуваного мовленнєвого матеріалу, у ній обов'язково є елемент несподіванки. Почувши несподіване запитання, дитина негайно починає думати, як же на нього відповісти. Тому для гри характерна спонтанність мовлення. Мовленнєве спілкування, що містить у собі не тільки мовлення, але й леест, міміку та ін., є цілеспрямованим і обов'язковим.

Вимоги до рольових ігор:

Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в учнів інтерес і бажання гарно виконати завдання, тому її варто проводити на основі ситуації, адекватної до реальної ситуації спілкування.

Рольову гру потрібно добре підготувати з погляду як змісту, так і форми, чітко організувати. Важливо, щоб учні були переконані в необхідності добре викопати ту або іншу роль. Тільки за цієї умови їхнє мовлення буде нриродпим й пере­конливим.

Рольова гра повинна бути прийнята всіма. І неодмінно слід проводити в доброзичливій творчій атмосфе­рі, щоб викликати в учнів почуття задоволення, радості. Чим вільніше почувається учень у рольовій грі, тим ініціативнішим він буде під час спілкуванні. Згодом у нього з'явиться почуття впевненості у своїх силах, у тому, що він може виконувати різні ролі.

Гра організовується таким чином, щоб учні могли в активно­му мовленнєвому спілкуванні з максимальною ефективністю використати мовленнєвий матеріал.

Учитель неодмінно сам вірить у рольову гру, в її ефективність. Тільки за цієї умови він моясе досягти гарних результатів.

Більшу значущість набуває вміння вчителя встановити кон­такт із учнями. Створення сприятливої, доброзичливої атмо­сфери на занятті — це дуясе важливий фактор.

Під час гри вчитель іноді моясе взяти собі яку-пебудь роль, однак не головну, щоб гра не перетворилася на традиційну форму роботи під керівництвом. Бажано, щоб соціальний статус цієї ролі допоміг би йому ненав'язливо спрямовувати мовленнєве спілкування.

Зазвичай учитель бере собі роль лише спочатку, коли учні ще не опанували цей вид роботи. Надалі необхідність у цьому зникає. Під час гри сильні учні допомагають слабким. Учитель управляє процесом спілкування.

Пародисти

Усім відомо, що робота в пародистів дуже складна. їм по­трібно не тільки помітити характерні риси кожної людини, але й спробувати їх весело й необразливо зобразити. Звісно, перш ніж иародувати кого-небудь, необхідно багато тренуватися.

Спочатку слід обрати ведучого. Решта учасників будуть «па­родистами». Діти утворюють півколо, один із «пародистів» стає перед ними. Далі за сюжетом ведучий виконує будь-які рухи, а «пародист» повинен їх повторити, причому зробити не таким чином, щоб решті учасників було смішно, але не спотворюючи дій ведучого.

Ведучий може робити будь-що: піднімати й опускати руки, присідати, тупцювати па місці, стрибати, танцювати або вико­нувати будь-які інші, витончепіші рухи. Той «пародист», який занадто спотворить жести ведучого, повинен змінити його. Якщо таких, хто спотворив жести ведучого, виявиться багато, ведучий сам обирає собі заміну.

Час гри не обмежується, вона триває, поки учасники не втра­тять до неї інтерес. Звання «заслуженого пародиста» присвоюється тому, хто жодного разу не став ведучим.