ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕХАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ У ТВАРИННИЦТВІ

Методичні рекомендації

до лабораторних робіт

з дисципліни

“Машиновикористання в тваринництві” (спеціалісти)

тема:

“Визначення поголів’я тварин в

господарстві”

Дніпропетровськ 2013

Методичні рекомендації до лабораторних робіт з дисципліни “Машиновикористання в тваринництві” (спеціалісти) тема: “Визначення поголів’я тварин в господарстві” – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2013. 46 с.

Приведені завдання, зміст, порядок виконання лабораторних робіт і основні довідникові матеріали за темою роботи.

Матеріал викладено згідно типової та робочої навчальних програм з дисципліни «Машиновикористання в тваринництві» для студентів факультету «Механізація сільського господарства» очної та заочної форм навчання, спеціальність 7.10010203 "Механізація сільського господарства"

освітньо-кваліфікаційний рівень "Спеціаліст".

Укладач: доцент Л.О. Кіряцев

Рецензенти: кандидат технічних наук, доцент Н.І. Ралдугін

старший викладач В.Ю. Дудін

Розглянуто на засіданні кафедри “Механізація виробничих процесів у тваринництві (протокол № 8 від 31.05.2013 р.) і ухвалено науково-методичною радою факультету механізації сільського господарства (протокол № 11 від 26.06.2013 р.)

Зміст

1 Загальні відомості про розвиток тварин і їх продуктивність	4
2 Розрахунок середньорічного поголів’я і структури стада ВРХ в господарстві (лабораторні роботи № 1,2,3)	11
2.1 Лабораторна робота 1	12
2.2 Лабораторна робота 2	16
2.3 Лабораторна робота 3	18
2.4 Додаткові питання	20
3 Розрахунок середньорічного поголів’я і структури стада свиней в господарстві (лабораторні роботи № 4,5,6)	22
3.1 Лабораторна робота 4	23
3.2 Лабораторна робота 5	29
3.3 Лабораторна робота 6	31
3.4 Додаткові питання	34
4 Розрахунок середньорічного поголів’я і структури стада птиці в господарстві (лабораторні роботи № 7, 8)	35
4.1 Лабораторна робота 7	36
4.2 Лабораторна робота 8	42
4.3 Додаткові питання	46

1 Загальні відомості про розвиток тварин і їх продуктивність

Періодичність індивідуального розвитку тварин. В індивідуальному розвитку тварин є два основних під періоди: ембріональний,або внутрішньоутробний,і постембріональний,або після утробний.

П е р і о д е м б р і о н а л ь н о г о р о з в и т к у починається з утворення заплідненої яйцеклітини й продовжується до народження тварини. Тривалість його зумовлена спадково і залежить від породних особливостей та годівлі самок під час вагітності. Вагітність основних видів сільськогосподарських тварин у середньому триває: у коней - 340 днів, великої рогатої худоби -285, кіз та овець -150, свиней -115, у кролів-30 днів

В ембріональному розвитку Г.О.Шмідт виділив підперіоди: зародковий, передплодовий і плодовий. На кінець плодового підперіоду лоша має масу 40-60 кг, теля -25-40, ягня -3-5, порося -1-1,5 кг, і кроленя -50 г.

П о с т е м б р і о н а л ь н и й п е р і о д розвитку починається після народження тварини й закінчується з її смертю. П.Д.Пшеничний поділяє його на підперіоди: новонародженості, молочного живлення, статевого дозрівання, зрілості та старіння.

Новонародженість характеризується пристосуванням організму до нових умов існування поза організмом матері. Цей підперіод триває 1-2 тижні. У цей час установлюються легеневе дихання, кровотворення, живлення через рот, терморегуляція, умовні рефлекси, зв’язок із навколишнім середовищем тощо. Єдиним кормом для новонароджених є молозиво і молоко.

Підперіод молочного живлення у телят триває до 6 міс, ягнят -3,5-4, у лошат -6-8 міс. На початку цього підперіоду основний корм для молодняку - молоко, а із розвитком органів травлення його замінюють рослинними кормами.

Підперіод статевого дозрівання у тварин характеризується змінами пропорцій тіла, становленням статевих функцій і рефлексів, розвитком вторинних статевих ознак, здатністю до розмноження. У великої рогатої худоби статева зрілість настає на 6-9-му міс, овець і кіз на 5-8-му, свиней – на 4-6-му, у кобил - на 15-18-му міс. Але тварин у такому віці не парують, оскільки вони ще не досягли зрілості, яка б могла б забезпечити їхній подальший нормальний розвиток, формування життєздатного плода та наступну лактацію із достатньою молочністю для вирощування потомства. Тому прийнято парувати: телиць у 16-18-місячному віці, овець і кіз -12-18, свинок - 9-10, кобил у 38-48 міс. Молодих плідників починають використовувати для парування у такому віці, міс: бугаїв -14-18, баранів -12-18, кнурів -10-12, жеребців ваговозних порід -36-48, верхових і рисистих -42-48.

Підперіод зрілості характеризується розквітом усіх функцій у тварин, зокрема найвищою здатністю до відтворення та максимальною продуктивністю. Такий розвиток у великої рогатої худоби спостерігається у віці від 5 до 10 років, овець - від 2 до 6, свиней - від 2 до 5, коней - від 6 до 18 років.

Старість настає із зниженням здатності до відтворення й продуктивності. Тварини, які втрачають продуктивні та відтворні якості, вибраковують і реалізують на м’ясо. Середня тривалість життя у коней становить 25-30 років, великої рогатої худоби -20-25, свиней -10-15, овець -10-12, кролів -7, курей -7-8, качок -8-10, у гусей -18-20 років. Проте тварини здатні жити довше, наприклад, кїнь - 67 років, корова - 40, собака - 35, вівця - 21, коза - 18, кішка -15, кріль -12, гуска -30, качка -25, курка -20, індик -15.

Зведені показники щодо відтворення сільськогосподарських тварин наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники відтворення сільськогосподарських тварин.

Показник	Вид тварин
	Коні	Велика рогата худоба	Вівці	Свині
Вагітність	Жеребність	Тільність	Кіт-ність	Поросність
Середня тривалість вагітності, днів	335	285	152	115
Роди	Жеребін-ня	Отелення	Окіт	Опорос
Середня тривалість статевого циклу, днів	20-22	19-21	16-17	20-24
Середня тривалість статевої охоти, год.	5-7 діб	12-18	24-48	52-56
Вік молодняку із початку роздільного утримання, міс	10-12	5-6	4-5	3-4
Вік досягнення статевої зрілості, міс	15-18	6-9	5-8	4-6
Вік молодняку, що допускається до парування, міс	36-48	16-18	12-18	9-10
Кількість маток на плідника при:
вільному паруванні ручному штучному осіменінні	20-25 50-60 150-200	30-40 60-80 1500-2000	30-40 80-100 1500	- 20-30 200-250
Максимальна тривалість господарського використання тварин, років	16-18	8-10	4-5	5-6

Поняття про продуктивність. Продуктивність - це основна господарська властивість свійських тварин. Під продуктивністю сільськогосподарських тварин розуміють їхню здатність давати продукцію за певний період. Різні види тварин мають різну продуктивність: молочну, м’ясну, м’ясо-сальну, вовнову, смушкову, яєчну, робочу тощо. Кожний вид тварин і порода здебільшого здатні до кількох видів продуктивності. Останню оцінюють за їх кількістю та якістю на основі зоотехнічного обліку.

М о л о ч н а п р о д у к т и в н і с т ь. Молочну продуктивність свійських тварин оцінюють за лактацію. Під лактацією розуміють фізіологічну функцію материнського організму синтезувати і виділяти молоко протягом певного часу. У корів лактація продовжується від отелення до запуску. Лактаційний період у корови становить 240-305 днів і більше, овець -120-150, кіз -150-270, у кобил -180-225 днів. Тривалість лактації залежить від тривалості сервіс - і сухостійного періодів.

Сервіс-період у корів визначається часом від отелення (акту родів) до початку нової тільності (вагітності). Бажано, щоб цей період продовжувався 60-90 днів. За такої умови досягають високих надоїв за лактацію й щороку від корови одержують теля.

У кінці тільності корів запускають (припиняють доїти). Час від запуску до наступного отелення називається сухостійним періодом, а тільних корів, які не дояться, - сухостійними. Тривалість оптимального сухостійного періоду у корів становить 45-60 днів, у кобил і кіз-2-3 міс. Він необхідний для підготовки тварин до нової лактації (відновлення структури молочної залози, поповнення запасів тіла, відпочинок організму).

Найінтенсивніше утворюється молоко протягом перших 2-3 міс, потім надої тримаються майже на одному високому рівні, а на кінець лактації знижуються. Проте протягом лактації у різних тварин вони не однакові.

Основними показниками післязабійної оцінки м’ясних якостей тварин є забійна маса, забійний вихід ,категорії, сорти й якість м’яса.

Забійна маса великої рогатої худоби та овець - це маса туші із підшкірним і внутрішнім жиром (принирковим, на брижі та сальнику). До неї не входять шкіра, голова, хвіст, внутрішні органи й ноги (передні до зап’ястя, задні до скакальних суглобів). У свиней забійна маса включає тушу із головою, шкірою (без щетини) і внутрішнім жиром.

Під забійним виходом розуміють відсоткове відношення забійної маси тварини до її живої передзабійної (без годівлі та напування протягом 12-24 год). Забійний вихід у свиней становить 70-85%, птиці -72-82, кролів -.60-65, великої рогатої худоби молочних порід -40-50, молочно-м’ясних -40-60, м’ясних порід -60-70, овець -40-60%. На цей показник впливають вид, вгодованість, порода, стать і вік тварин.

Категорії м’яса визначають за розвитком мускулів і рівнем підшкірного жиру на туші, а сорти - за відрубами туші відповідно до Державного стандарту для кожного виду тварин.

На якість м’яса впливають відношення в туші м’яса й кісток, сала і м’яса, енергетичність, смакові якості. Особливо високо ціниться мармурове м’ясо. Мармуровість зумовлюється відкладанням жиру між м’язовими волокнами, що надає відрубам туші характерного вигляду.

При оцінці тварин у м’ясному скотарстві перевагу віддають тим, які високу енергію росту, великі середньодобові прирости живої маси із витратами на 1 кг його 6-7 корм. од. Жива маса таких тварин у 12-15-місячному віці має становити 400-450 кг.

Продуктивність у кожного виду сільськогосподарських тварин в різних галузях мають свою специфіку. Якщо у скотарстві основними показниками продуктивності є молочність і м’ясність, то в свинарстві - багатоплідність свиноматок, маса гнізда поросят при відлученні у віці 45 або 60 днів та відгодівельні й м’ясні якості потомства.

На фермах і комплексах утримують різних тварин (птицю), які за віковими, фізіологічними та продуктивними показниками поділяють на виробничі групи.