8.Основи, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
Складні речовини, які у водних розчинах дисоціюють з утворенням аніонів гідроксилу OH- і ніяких інших негативно заряджених йонів не утворюють, називаються основами.
Кислотність основ визначається числом гідроксогруп -OH- (гідроксид-аніонів OH-):
Натрій гідроксид NaOH– однокислотна основа;
Кальцій гідроксид Ca (OH)2– двокислотна основа/
Усі основи – тверді речовини. За розчинністю у воді їх поділяють на розчинні – луги і нерозчинні. Луги милкі на дотик, вони являють собою йонні сполуки. Нерозчинні основи – йонно-ковалентні сполуки.
Хімічні властивості лугів
Добування лугів
Хімічні властивості нерозчинних основ
1. Реакція нейтралізації із сильними кислотами:
9. Аморфні гідроксиди, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
Амфотерність - здатність хімічної сполуки виявляти кислотні або основні властивості залежно від природи другого компонента, який бере участь у кислотно-основній взаємодії.
Хімічні властивості амфотерних гідроксидів
1. Виявляють основні властивості при взаємоді з кислотами і кислотними оксидами з утворенням солей, у яких хімічний елемент, який утворює амфотерний гідроксид, входить до складу катіона:
2. Виявляють кислотні властивості при взаємодії з основами та основними оксидами з утворенням солей, у яких хімічний елемент, який утворює амфотерний гідроксид, входить до складу кислотного залишку - аніона:
Прояв амфотерності гідроксидів у водних розчинах зводиться до утворення комплексних сполук (гідроксокомплексів), а в твердофазних системах - цинкатів, мета - і ортоалюмінатів та інш.
Добування амфотерних гідроксидів
Амфотерні гідроксиди добувають взаємодією відповідних солей з лугами або кислотами в еквівалентних кількостях:
10.Солі, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
Складні
речовини, що у водних розчинах дисоціюють
на катіони металів (або амонію
)
та аніони кислотних залишків, називаються
солями.
Хімічні властивості середніх солей
Найважливіші способи добування солей
11. Швидкість хімічної реакції та її залежність від різних факторів. Каталіз і каталізатори.
Хімічна реакція – це процес, під час якого з одних речовин утворюються інші речовини, відмінні за хімічним складом і (або) будовою
Швидкістю хімічної реакції називають зміну молярної концентрації реагента або продукта реакції за одиницю часу в одиниці об’єму. Швидкість хімічної реакції при постійній температурі прямо пропорційна добуткові концентрацій реагуючих речовин у степенях, які дорівнюють стехіометричним коефіцієнтам у відповідному рівнянні реакції, наприклад швидкість хімічної реакції утворення води з Кисню та Водню, коли концентрації останніх С Н2 і С О2 можна визначити так:
v = k *C2H2 * CO2
Одиниця швидкості хімічної реакції – моль/(лwс).
Розрізняють реакції гомогенні та гетерогенні.
Реакції, що відбуваються в однорідній гомогенній фазі, наприклад у суміші газів, називають гомогенними, а ті реакції, які відбуваються на поверхні зіткнення твердої речовини і газу, твердої речовини і рідини, називають гетерогенними.
Швидкість хімічних реакцій залежить від природи реагуючих речовин, концентрації та температури. Для реакцій, що відбуваються в газах, ще й від тиску, для гетерогенних реакцій – від площі поверхні зіткнення реагуючих речовин. Швидкість багатьох реакцій залежить від наявності каталізатора.
Реакції, що відбуваються в присутності каталізатора, називаються каталітичними, а сам процес зміни швидкості реакції під впливом каталізатора – каталізом.
Каталізатори змінюють швидкість реакції за рахунок зміни механізму перебігу: з однією з реагуючих речовин каталізатор утворює проміжну сполуку – активований комплекс, який взаємодіє з іншою вихідною речовиною:
Роль каталізатора зводиться до того, що в його присутності реакція проходить при нижчій енергії активації.
Надлишкова, порівняно з середньою, енергія, яку повинні мати молекули для того, щоб їх зіткнення привело до утворення нової речовини, називається енергією активації.
Чим менша енергія активації, тим більша швидкість реакції.
Каталізатори широко використовуються у різних дослідженнях, у хімічний промисловості (синтез амоніаку, одержання азотної кислоти тощо). Без каталізу не обходиться проходження різних фізіологічних процесів.
Розрізняють гомогенний і гетерогенний каталіз.
Гомогенним називають каталіз, за яким і реагенти і каталізатор перебувають в однаковому агрегатному стані.
Якщо речовини і каталізатор перебувають у різних агрегатних станах, каталіз називається гетерогенним.
Під час гетерогенного каталізу реакції відбуваються на поверхні каталізатора, тому їхня швидкість залежить від площі та властивостей цієї поверхні. Каталізатор абсорбує молекули реагуючих сполук і збільшує їхню активність.