
- •1.Предмет і методи хімії. Роль хімії в розвитку галузей промисловості і сільського господарства.
- •2.Основні закони хімії (закон збереження маси речовин, закон кратних відношень, закон сталості складу сполук, закон еквівалентів, закон Авогадро).
- •3.Будова атома. Періодичний закон і періодична система елементів д.І.Менделєєва.
- •4.Ковалентний зв’язок (полярний, неполярний). Механізм утворення ковалентного зв’язку.
- •5. Іонний зв’язок.
- •6.Оксиди, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •7.Кислоти, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •8.Основи, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •9. Аморфні гідроксиди, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •10.Солі, їх номенклатура, класифікація, способи добування, властивості.
- •11. Швидкість хімічної реакції та її залежність від різних факторів. Каталіз і каталізатори.
- •12. Незворотні і зворотні реакції. Хімічна рівновага. Константа хімічної рівноваги. Зміщення хімічної рівноваги. Принцип Ле Шательє.
- •13. Розчини та їх класифікація. Гідратна теорія розчинів д.І.Меделєєва.
- •14. Способи вираження концентрації розчинів (масова частка розчиненої речовини, молярна концентрація, еквівалентна концентрація).
- •15.Теорія електролітичної дисоціації. Дисоціація основ, кислот, солей. Ступінчаста дисоціація.
- •16.Ступінь і константа дисоціації. Сильні і слабі електроліти.
- •17. Реакція обміну між електролітами, умови їх необоротності.
- •18.Гідроліз. Ступінь гідролізу.
- •19.Окислювально –відновні реакції (овр), їх класифікація. Найважливіші окисники і відновники, їх використання.
- •20.Неметали сьомої групи
- •21.Неметали шостої групи.
- •22.Неметали п’ятої групи.
- •23.Неметали четвертої групи.
- •24.Положення металів в періодичній системі елементів, будова їх атомів. Фізичні та хімічні властивості металів. Ряд напруг металів.
- •25.Метали головної підгрупи першої групи. Натрій і Калій, знаходження їх в природі, добування, властивості, застосування.
- •26.Метали головної підгрупи другої групи. Магній і Кальцій, їх природні сполуки, властивості, добування, застосування.
- •27.Метали головної підгрупи третьої групи. Алюміній, його властивості, добування, застосування. Амфотерність оксиду і гідроксиду Алюмінію.
- •28.Метали побічної підгрупи шостої групи. Хром та його сполуки.
- •29.Метали побічної підгрупи сьомої групи. Манган та його сполуки.
- •30.Метали побічної підгрупи восьмої групи. Ферум та його сполуки.
- •31.Метали побічної підгрупи першої групи. Купрум та його сполуки.
18.Гідроліз. Ступінь гідролізу.
Визначення гідролізу
Гідроліз - це хімічна реакція іонного обміну між водою і розчиненим у ній речовиною з утворенням слабкого електроліту. (У загальному випадку обмінна взаємодія розчиненої речовини з розчинником зветься - сольволіз).
У більшості випадків гідроліз супроводжується зміною p розчину.
Більшість реакцій гідролізу - оборотні:
Pb(NO3)2 + H2O ↔ Pb(OH)(NO3) + HNO3
Na2HPO4 + H2O ↔ NaH2PO4 + NaOH
Частковий гідроліз - реакція обмінної взаємодії солі з водою є зворотною.
Деякі реакції гідролізу протікають незворотньо.
Повний гідроліз - реакція обмінної взаємодії солі з водою є практично незворотною. Повному гідролізу піддаються солі, що утворені слабкою основою і слабкою кислотою, якщо в результаті реакції утворюються нерозчинні речовини і (або) гази/
Причиною гідролізу є взаємодія іонів солі з молекулами води з гідратної оболонки з утворенням малодисоційованих з'єднань чи іонів.
Здатність солей піддаватися гідролізу залежить від двох факторів:
1) властивостей іонів, що утворять сіль;
2) зовнішніх факторів.
Можна навести чотири випадки взаємодії солей з водою:
1.Солі, що складаються з аніонів сильних кислот та катіонів сильних основ (NaCl, KNO3, Ba(ClO4)2 та інш.), при розчині у воді не гідролізують, бо при цьому практично не відбувається ніякого зміщення йонної рівноваги води.
2.Солі, що складаються з аніонів слабких кислот та катіонів сильних основ, легко гідролізують. При цьому солі одноосновних кислот розкладаються з утворенням сильної кислоти, а солі багато основних кислот утворюють кислі солі та вільні гідроксид-йони. Розчин солі має лужну реакцію.
Наприклад:
CH3COO-+Na++H2O↔CH3COOH+Na++OH-
CH3COO-+H2O↔CH3COOH+OH-
3.Солі що складаються з катіонів слабих основ та аніонів сильних кислот, гідролізують з утворенням основ (одно кислотні основи) або основних солей. Розчин солі має кислу реакцію.
Наприклад:
NH4++Cl-+H2O↔NH4OH+H++Cl-
NH4++H2O↔NH4OH+H+
4.Солі, що складаються з аніонів слабких кислот і катіонів слабких основ, при гідролізі утворюють два малодисоційованих або погано розчинних електроліти. Для подібних солей характерним є повний гідроліз, середовище розчину є нейтральним, а утворені слабка основа і слабка кислота характеризуються майже однаковим ступенем дисоціації.
Наприклад:
NH4++ CH3COO-+ H2O↔ NH4OH+ CH3COOH
Ступінь і константа гідролізу.
Різні солі гідролізують неоднаково. З кількісного боку гідроліз оцінюють з допомогою ступеня та константи гідролізу.
Ступінь гідролізу показує відношення концентрації прогідролізованої солі до її загальної концентрації у розчині, виражають у відсотках.
Константа гідролізу –це константа хімічної рівноваги, застосована для реакцій гідролізу. Наприклад, для реакції гідролізу
NH4++CN-+H2O↔NH4OH+HCN
Константа гідролізу у даному випадку запишеться
Kr=([NH4OH] * [HCN]) / ([NH4+] * [CN-])
Для 0,01-молярного розчину NH4OH константа гідролізу дорівнюватиме:
Kr=(0,0095*0,0095)/(0,0005*0,0005)= 361.
Гідроліз відбувається тим сильніше, чим слабкіші або гірше розчинні електроліти утворюються в результаті взаємодії солі з водою. Сприяє гідролізу також збільшення кількості води, тобто розведення розчину, підвищення температури, оскільки підвищення температури підвищує ступінь дисоціації води. Тоді ступінь гідролізу залежить від концентрації та від температури, константа гідролізу головним чином залежить від природи солі та від температури.
Якщо дана сіль здатна гідролізу вати лише за однією схемою, то у розведеному розчині константа її гідролізу практично не залежить від концентрації.
Проте гідроліз, як зворотний процес, можна поглиблювати або послаблювати. Поглиблення відбувається при нагріванні розчину, бо з підвищенням температури зростає константа гідролізу при розведенні концентрованих розчинів, а також при введені речовин, які зв’язують хоч один з продуктів реакції.
Щоб знизити гідроліз, тобто змістити рівновагу в бік утворення відповідних йонів, необхідно додавання кислоти (у випадку солей кислот слабких основ і сильних кислот) або лугу (у випадку солей сильних основ і слабких кислот).
Для зміщення рівноваги вліво, а отже, зниження гідролізу, треба збільшити концентрацію йонів водню, тобто в систему ввести сильну кислоту. Коли ж до розчину ввести луг, тобто ввести гідроскид-йони, то рівновага зміститься вправо і гідроліз поглибиться.