2. Предметна сфера публічного адміністрування

Публічне адміністрування – це цілеспрямована взаємодія публічних адміністрацій з юридичними та фізичними особами з приводу забезпечення реалізації законів та підзаконних актів і виконання частини основних функцій: орієнтуючого планування, що визначає бажані напрямки розвитку, створення правових, економічних та інших умов для реалізації інтересів учасників взаємодії, розподілу праці, кооперування та координування діяльності, моніторинг результатів. [7, с. 77]

Предметна сфера – множина всіх предметів, властивості яких і відносини між якими розглядаються в науковій теорії.

До предметної сфери публічного адміністрування входить.

По-перше, система публічного адміністрування.

Система публічного адміністрування є досить складною порівняно з іншими управлінськими системами. Проте у загальному вигляді її, як і будь-яку іншу систему, можна представити як таку, що має дві основні складові: суб’єкт управління та об’єкт управління.

Як суб’єкт, так і об’єкт публічного адміністрування мають складну структуру, відтак, будучи не елементами, а підсистемами системи публічного адміністрування, що самі складаються з багатьох елементів, кожний з яких, поряд із системою в цілому, можна розглядати як такий, що входить до предметної сфери публічного адміністрування. [8, с. 217]

По-друге, це дія та прояв законів управління по відношенню до системи публічного адміністрування, її підсистем і елементів.

До таких законів, зокрема, належать закони: єдності системи управління, пропорційності суб’єкта і об’єкта управління, поєднання централізації та децентралізації, співвідносності керуючої та керованої систем, саморозвитку, трансформації, безперервності відносин і зв'язків, розподілу (диференціація) праці, інтеграції, відносності, пріоритетів, паритетності, гармонізації, еволюційної валідності, системності, циклічності та ін.

Дії окремих законів (їх сукупності) на функціонування та розвиток системи державного управління (її окремих складових) входять до предметної сфери публічного управління. [8, с. 218]

По-третє, це той простір, в якому існує і функціонує система публічного адміністрування.

На відміну від фізичних властивостей управлінської діяльності, що породжуються матеріальністю середовища життєдіяльності соціальних систем, їх функціональний простір відображає міру абстрактного (нематеріального) розповсюдження властивостей системи, її функціональний потенціал.

Функціональний простір (простір дії) соціальних систем (відтак, системи публічного адміністрування) – це, по суті n-мірний гіперпростір, що являє собою складніший клас гіпервідносин різних просторів (соціального, економічного, інформаційного, технологічного, правового й ін.). [8, с. 221]

Кожний з цих вимірів також входить до предметної сфери публічного управління.

По-четверте, це взаємодії, що виникають усередині системи публічного адміністрування.

Дані взаємодії проявляються через реалізацію внутрішніх функцій адміністрування та двох «сполучних» процесів: прийняття управлінських рішень та комунікації.

Функції адміністрування поділяються на декілька груп: основні (загальні) і конкретні (спеціальні), які у свою чергу поділяються на головні та допоміжні функції. Основні функції беруть участь у здійсненні будь-якого управлінського циклу. Конкретні функції забезпечують управління суспільними процесами, відповідними сферами, на певному рівні ієрархії або в конкретних умовах. [8, с. 222]

Кожна з функцій публічного адміністрування та їх реалізація, обидва відзначених процеси, їх окремі складові та етапи входять до предметної сфери публічного адміністрування.