3.Правова основа оперативно-розшукової діяльності

Правові проблеми оперативно-розшукової діяльності завжди були основними при її аналізі. Відсутність до 1992 року Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” змушувало виправдовуватися, шукати вихід в умовах правового вакууму, правова основа боротьба із злочинністю була відсутня.

З прийняттям Законів України, які регламентують відносини в сфері оперативно-розшукової діяльності, в спеціальній юридичній літературі можна зустрітися із такими поняттями, як „правова основа”, „правове регулювання”, „правове забезпечення”.

Розглянемо конкретно ці поняття.

Правова основа – це правова категорія зафіксована в системі законів України, інших законодавчих актів та міжнародних договорів, угод відписаних Україною. Це свого роду правовий базис, законодавчий фундамент, на якому будується вся оперативно-розшукова діяльність як державно-правова форма боротьби зі злочинністю.

Правове регулювання – поняття більш поширене. Воно, крім правової основи, включає цілий комплекс інших законодавчих, відомчих, нормативних актів (наказів, інструкцій, і таке інше). Правове регулювання нами розглядається як процес створення (формування) правового механізму забезпечення реалізації оперативно-розшукової функції.

Правове забезпечення – категорія найбільш широка. До неї входять правова основа, правове регулювання діяльності відповідних суб’єктів, які реалізують оперативно-розшукову функцію.

Це той правовий стан функціонування системи оперативних підрозділів, до якого націлена вона і, який забезпечить виконання її завдань в правовому полі.

Правову основу оперативно-розшукової діяльності у відповідності статті 3 ЗУ «Про ОРД» становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний, Кримінальний процесуальний та Митний Кодекси України, Закони України „Про прокуратуру”, „Про міліцію”, „Про Службу Безпеки України”, „Про Державну прикордонну службу України”, „Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”, „Про судоустрій та статус суддів”, „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Нормативно-правові акти, які регламентують оперативно-розшукову діяльність, можна поділити на три групи:

а) Конституція України і відповідні закони України.

б) Нормативно-правові акти міністерств і відомств та судових органів.

в) Міжнародно-правові акти, учасником яких є Україна

Конституція України – це основна правова база оперативно-розшукової діяльності. Конституція має найвищу юридичну силу, це закон прямої дії, який застосовується на всій території України.

Всі інші закони і відомчі акти повинні відповідати нормам Конституції, а в разі протиріччя і й вони вважаються не дійсними. Пряма дія конституційних норм має безпосереднє відношення до здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” посідає особливе місце в інформаційно-правовому просторі роботи правоохоронних органів держави, у структурі яких функціонують оперативні підрозділи. У Законі вперше визначено легітимність оперативно-розшукової діяльності, у ньому закріплено панівні в державі політичні і правові ідеї верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини.

Джерелом правового регулювання оперативно-розшукової діяльності стали Закони України „ Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю ” та „ Про засади запобігання і протидії корупції”, у яких зазначено правові основи діяльності державних органів у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, а також спеціальних підрозділів відповідних правоохоронних органів.

Закон України „ Про засади запобігання і протидії корупції ” є важливим, зокрема, тим, що у ньому визначено основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовою основою оперативно-розшукової діяльності є також інші нормативно-правові акти законодавчої і виконавчої влади, постанови, ухвали, положення, що конкретизують або уточнюють правові засади оперативно-розшукової діяльності.

Правовою основою оперативно-розшукової діяльності є норми чинного законодавства щодо соціального й правового захисту працівників оперативних підрозділів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Відповідно до цих умов прийнято Закон України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” і „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”.

Оперативно-розшукова діяльність базується на нормах Кримінального Кодексу України, які визначають поняття злочину та підстави кримінальної відповідальності за готування злочину, співучасть у вчиненні злочину, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність та інші.

Особливе місце в правовому регулюванні діяльності органів Державної податкової служби України займає Податковий кодекс України.

Так, згідно ч.2 ст. 348 Податкового кодексу України на працівників податкової міліції ДПС України покладається одне за найважливіших завдань – запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, віднесеним чинним законодавством до компетенції податкової міліції, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Правову основу міжнародного співробітництва в оперативно-розшукової діяльності складають:

• міжнародні, міждержавні договори: пакти, конвенції, договори, угоди;

• міжурядові угоди з окремих питань, які стосуються взаємодії в боротьбі із злочинністю;

• міжвідомчі договори (угоди);

• національне законодавство з питань надання міжнародної правової допомоги;

• неписані норми (звичаї) міжнародного права (міжнародна ввічливість, взаємність та ін)

Міжнародне співробітництво в питаннях боротьби зі злочинністю основною своєю метою ставить захист прав і свобод людини. Тому правовою основою в даній сфері діяльності будуть Загальна Декларація прав і свобод людини, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Європейські конференції та інші міжнародні нормативні акти з питань захисту прав людини, охорони громадського порядку, миру і спокою.

До міжнародних правових актів, які регламентують питання надання правової допомоги при розслідуванні злочинів, належить Конвенція про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам, що була укладена між країнами членами СНД 22.01.1993 року в Мінську. У перших статтях цієї конференції проголошується, що громадяни однієї договірної сторони користуються на території іншої договірної сторони стосовно своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і громадяни іншої договірної сторони. Зокрема, вони мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури, правоохоронних органів, нотаріальних органів, в установи та в інші заклади договірної сторони, до компетенції яких належить цивільні, сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни іншої сторони.

У міжнародному співробітництві оперативно-розшукові органи України дотримуються основних міжнародних правових документів, які регламентують захист прав і свобод людини, визначають світові відходи у боротьбі зі злочинністю і встановлюють звичайні правила поведінки стосовно осіб, що розшукуються, відбувають покарання за вироком суду, затриманих під час слідства або утримаються під вартою.

Таким міжнародно-правовим документом є:

• Загальна декларація прав людини, прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року

• Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 16.12.1966 року та підписаний Україною від 19.10. 1973 року, який набрав сили 23.03.1976 року;

• Мінімальні стандартні правила поведінки з ув’язненнями, прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 31. 07.1957 року та інші.

Міжнародне співробітництво в сфері боротьби зі злочинністю в значній мірі залежить від обміну інформацією з правоохоронними органами іноземних держав, її накопичення та використання при здійсненні оперативно-розшукової діяльності.

На цей час вже налагоджена взаємодія між ОВС України та правоохоронними органами інших держав. В системі інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України функціонують інформаційні підсистеми „Розшук”, „Пізнання”, „Угон”, „Арсенал”, „ОАЗИС”, „Антикваріат”, „Наркобізнес” та інші.

Розглянуті закони та підзаконні нормативні акти складають основу правового регулювання оперативно-розшукової діяльності, яка повинна постійно удосконалюватися під виливом практики боротьби зі злочинністю.