2. Завдання оперативно-розшукової діяльності

Завдання оперативно-розшукової діяльності визначені статтею 1 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність». Зазначені завдання поширюються на конкретних суб’єктів ОРД, які зазначені у статті 5 ЗУ «Про ОРД» і конкретизуються відомчими нормативними актами.

Виконання завдань ОРД, передбачених у статті 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, вимагає не тільки чіткого знання норм чинного законодавства та його неухильного дотримання на практиці, а й глибокого розуміння сутності оперативно-розшукової діяльності, знання закономірностей, за якими вона розвивається, цілей, що ставляться перед оперативними підрозділами у боротьбі з тяжкими злочинами.

Під поняттям „завдання” слід розуміти обсяг робіт, який необхідно виконати для досягнення поставленої мети, цілі, задуму.

Згідно ст. 1 ЗУ Про ОРД Завдання оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Завдання оперативно-розшукової діяльності можна умовно поділити на стратегічні і тактичні.

Стратегічні полягають у забезпеченні оперативно-розшуковою діяльністю попередження та виявлення злочинів, умов та причин, які сприяють їх вчиненню.

Тактичні – у пошуку і фіксації конкретних фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп з метою припинення їх правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки конкретних громадян, суспільства і держави.

Завдання оперативно-розшукової діяльності є складовою частиною завдань правоохоронних органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність.

Всі завдання ОРД витікають з повноважень суб’єктів, які закріплені в Законах України „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про міліцію”, Податковому кодексі тощо, а також наказах та інструкціях, положеннях, що конкретизують ці завдання.

Так, у статті 348.2 Податкового кодексу України визначаються наступні завдання податкової міліції:

- запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері;

- запобігання і протидія корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Аналіз змісту даних положень показує, що абсолютна їх більшість співпадає з завданнями оперативно-розшукової діяльності, закріпленими відповідним законом.

Текстуальний та схематичний аналіз статті 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” вказує, що в ній закладені найбільш важливі напрями дій, які в процес реалізації наповнюють зміст оперативно-розшукової функції.

Першими такими діями є пошук та фіксація фактичних даних. Пошук та фіксація найбільш наочно відображають і характеризують діяльність оперативних підрозділів. В них проявляються управлінські та інші процеси, а в кінцевому рахунку весь цей процес відображається в результатах роботи.

Пошук – активний, динамічний та організований стан оперативних підрозділів податкової міліції. Це інтенсивні оперативно-розшукові дії цих підрозділів, їх співробітників – сил оперативно-розшукової діяльності в цілому. Пошук здійснюється виключно з метою виявлення інформації (відмінностей), основним змістом якої є:

• Злочини, які готуються або скоєні;

• Особи, які готують або вже вчинили злочини;

• Особи, які переховуються від правоохоронних органів.

Усі три категорії інформації можуть бути різними за змістом, але вони повинні трансформуватися у фактичні дані, отримання яких є головним завданням співробітників правоохоронних органів та кримінального судочинства.

Фактичні дані – це інформація, відомості, які знайшли своє відображення у відповідних документах, матеріалах і характеризують дійсний стан чого-небудь (предмета, явища та інше). Якщо виходити з кримінально-процесуального закону, то на основі фактичних даних органи дізнання, попереднього слідства, суду встановлюють наявність або відсутність злочину та інших обставин, пов’язаних із ним. Фактичні дані повинні бути достовірними, а умови та способи їх отримання повинні відповідати встановленому порядку.

Фіксація – це закріплення інформації, предметів з метою використання їх в доказовому процесі. Оперативно-розшукова практика напрацювала сьогодні найрізноманітніші способи фіксації. Активно використовуються в цьому процесі оперативно-технічні засоби, досягнення науки і техніки. Зафіксовану інформацію потім трансформують в докази, а предмети – в речові докази.

Оперативні дані – це оперативно-розшукова інформація, яка відповідно зафіксована. Таку інформацію можуть використовувати тільки оперативні підрозділи. Переведена оперативно-розшукова інформація в категорію фактичних даних використовується органами дізнання, слідчими, судом як докази по конкретній кримінальній справі.

Здійснюючи оперативно-розшукову діяльність, оперативні працівники зобов’язані постійно враховувати те, що, незважаючи на її, переважно, негласний характер і різноманітність завдань, всі оперативно-розшукові заходи мають здійснюватись виключно в рамках чинного законодавства.

Завданнями оперативно-розшукової діяльності є виявлення конкретних об’єктів, які становлять оперативний інтерес, аналіз конкретних ознак кримінального зв’язку осіб , предметів, чи фактів зі злочином, визначення підстав правомірності і доцільності вжиття тих чи інших оперативно-розшукових заходів, встановлення допустимих меж втручання у правосуб’єктність особи, навіть якщо її причетність до протиправного діяння встановлена, визначення необхідних заходів для захисту прав особи, що задіяна в кримінальному судочинстві.

Завдання оперативно-розшукової діяльності можуть бути взаємопов’язані між собою, але в більшості випадків вони є самостійними. Кожне завдання вимагає застосування специфічних сил, засобів та методів оперативно-розшукової діяльності для його вирішення. У свою чергу вирішення кожного конкретного завдання потребує прийняття певного підсумкового рішення.

Аналіз змісту положень Законів України „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про міліцію” , Податкового кодексу та інших документів свідчить про те, що положення даних нормативних актів, які стосуються оперативно-розшукової діяльності існують в тісному взаємозв’язку, доповнюють і конкретизують одне одного. При цьому завдання, які закріплені у Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність”, є ключовими. Здійснення їх є основним засобом роботи правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю і правопорядку в державі. Ефективність вирішення цих питань залежить від функцій, прав і обов’язків, що мають оперативні підрозділи і, які повинні проявлятись при їх реалізації, що протікає у відповідних формах оперативно-розшукової діяльності.