5. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Оперативні, підрозділи зобов’язані забезпечувати із залученням інших підрозділів, безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб. Закон України „Про державний захист представників суду і правоохоронних органів” встановив систему особливих заходів державного захисту працівників суду і правоохоронних органів від перешкоджання виконання покладених на них обов’язків і здійснення наданих прав та від посягань на життя родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих працівників.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” право а забезпечення охорони та безпеки при наявності відповідних підстав мають:

• особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочини або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів;

• потерпілий та його представник у кримінальній справі;

• підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;

• цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди ,завданої злочином;

• свідок;

• експерт, спеціаліст, перекладач чи понятий;

• члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у попередніх шести пунктах, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

• Заходами забезпечення безпеки відповідно до ст. 7 Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” є : особиста охорона, охорона житла і майна; використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів; візуальне спостереження; зміна документів та заміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання.

• Порядок проведення заходів захисту, здійснення оперативно-розшукових заходів, порядок взаємодії з іншими підрозділами визначаються відомчими нормативними актами.

5. Взаємодія оперативних підрозділів між собою та з іншими підрозділами правоохоронних органів.

У відповідності до ст. 7 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність оперативні підрозділи зобов’язані здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних. Взаємодія означає взаємно діяти, спільно робити роботу, співробітництво.

В оперативно-розшуковій діяльності під взаємодією розуміється комплекс спільних, або узгоджених за часом, місцем і діями кількох оперативних підрозділів по вирішенню певних завдань в боротьбі зі злочинністю спільними зусиллями. Для взаємодії потрібні: узгодженість цілей, місця і часу, відповідність вимогам закону і нормативних відомчих актів, поєднання найбільш важливих взаємодіючих суб’єктів, сил, засобів і методів.

Оперативні підрозділи діють не самі по собі, а в системі органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Вони здатні виконувати свої завдання не ізольовані, а у взаємодії з іншими підрозділами правоохоронних органів, використовуючи їх можливості. Питання координації діяльності оперативних підрозділів стоїть особливо актуально, коли злочинність насить різноманітний характер, глибоко законспірована, а їй протистоїть діяльність розгалуженої мережі підрозділів, правоохоронних органів, що потребує упорядкування взаємозв’язку, узгодженості їх спільних дій, відповідної підпорядкованості і маневру вилами і засобами.

Координацію діяльності правоохоронних органів і інших відомств з питань боротьби з організованою злочинністю в масштабах України здійснює Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.

До його компетенції належать:

• координація і сприяння діяльності органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю;

• розробка стратегій і рекомендацій щодо тактики боротьби з організованою злочинністю;

• організація співробітництва з питань боротьби з організованою злочинністю з відповідними органами інших держав та міжнародними установами;

• підготовка щорічних і спеціальних доповідей про стан організованої злочинності в Україні, основні напрямки та результати боротьби з нею і внесення ї на розгляд Президента України та Верховної Ради України;

• вирішення Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю.

Рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, прийняті в межах його компетенції та відповідно до законодавства України, є обов’язковими для виконання державними органами і посадовими особами, до яких вони звернені.