3) Виконання запитів міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав.

Між Україною і рядом зарубіжних держав укладено договори про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах, згідно з якими договірні сторони зобов’язались подавати одна одній правову допомогу шляхом виконання окремих процесуальних дій складання і надіслання документів, обміну інформацією, судового огляду, розшуку майна і цінностей, здобутих злочинним шляхом, встановлених осіб, що переховуються від слідства і суду, ухиляються від відбування покарання, встановлення обставин злочину, видачі злочинців ,вручення документів тощо. Україна є членом ряду міжнародних правоохоронних організацій, таких як Інтерпол (Міжнародна організація міжнародної поліції), Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю і іншими небезпечними видами злочинів СНД (співдружності незалежних держав), ряду інших організацій.

Правове регулювання питань міжнародного співробітництва між правоохоронними органами забезпечують:

1) конвенція „Про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах”;

2) наказ ДПА України від 18 червня 1997 року № 185 „Про затвердження Порядку обміну інформацією за спеціальними запитами”;

3) наказ ДПА України від 22 грудня 1997 року „ Про впорядкування міжнародного співробітництва податкової міліції України з компетентними органами іноземних держав”;

4) наказ МВС, Генеральної прокуратури, Державного Комітету кордону, Державного Митного комітету, ДПА України від 9 січня 1997 року №3/1/2/5/2/2 „Про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів”;

5) наказ ДПА України від 11 травня 1998 року №233 „Про затвердження Положення „Про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими службами державних податкових адміністрацій (інспекцій) по встановленню місця знаходження суб’єктів підприємництва, що ухиляються від сплати податків”;

6) Європейська Конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року;

7) Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, 1990 року;

8) Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 року.

В окремих випадках, передбачених міжнародними угодами відповідно до українського законодавства та на принципах взаємності, представники правоохоронних органів інших держав можуть прибути в Україну для взаємодії при проведенні оперативно-розшукових заходів вони не можуть приймати участі, оскільки оперативно-розшукову діяльність на території України можуть здійснювати відповідно до ст. 5 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” тільки перелічені в ній підрозділи.

4) Інформування органів державної влади.

Оперативні підрозділи, здійснюючи оперативно-розшукову діяльність збирають інформацію про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримують інформацію в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави і інформують зацікавлені органи державної влади, яким дано право використовувати оперативно-розшукову інформацію, або тих, які зобов’язані вжити необхідних заходів по такій інформації.

Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” зобов’язує оперативні підрозділи своєчасно інформувати найвищі органи державної влади України про відомі їм факти і дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави. Такими найвищими органами державної влади є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Інформація за результатами оперативно-розшукової діяльності може надсилатись Раді національної безпеки і оборони України Координаційному Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, адміністрації Президента України, Національному банку України, Державній податковій службі, Фонду державного майна, Антимонопольному комітету, Державній митній службі.