- •1. Предмет і об'єкт соціології
- •2. Закони і категорії соціології
- •3. Макро- та мікросоціологічні рівні.
- •4. Функції та методи соціології
- •5. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими науками
- •6. Структура соціологічного знання і теоретична соціологія.
- •Теоретична соціологія
- •6. Спеціальні соціологічні теорії, прикладна соціологія Спеціальні соціологічні теорії
- •Емпіричні соціологічні дослідження
- •Становлення соціології як самостійної науки.
- •Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки.
- •1. Становлення соціології як самостійної науки.
- •2. Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки. Протосоціологічний період
- •Протосоціологічні погляди античних мислителів
- •Протосоціологічні погляди в середньовіччі
- •Протосоціологічні погляди доби Відродження
- •Протосоціологічні погляди епохи Просвітництва
- •Розвиток емпіричних досліджень у протосоціологічний період
- •Класичний період у розвитку світової соціології
- •Розвиток емпіричних досліджень у класичний період
- •Соціологічна думка та соціологія в Україні Зародження і розвиток соціологічної думки
- •Початок української соціології
- •Розвиток вітчизняної соціології у XX ст.
- •Тема: основні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології.
- •Функціоналізм
- •Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства
- •Структурно-функціональний аналіз як метод соціального дослідження
- •Теорії соціального конфлікту
- •Теорія соціального обміну
- •Психоаналітичні теорії
- •Символічний інтеракціонізм
- •Феноменологічна соціологія
- •Неомарксизм
- •Зміст поняття «суспільство». Системний підхід до розгляду суспільства в соціології.
- •Соціальна структура і соціальна стратифікація.
- •1. Зміст поняття «суспільство». Системний підхід до розгляду суспільства в соціології
- •Проблема типологізації суспільств
- •2. Соціальна структура і соціальна стратифікація.
- •Соціальні статуси та соціальні ролі, шляхи їх набуття.
- •Процес модернізації та стратифікаційні зміни в сучасному українському суспільстві.
- •1. Соціальні статуси та соціальні ролі, шляхи їх набуття.
- •2. Процес модернізації та стратифікаційні зміни в сучасному українському суспільстві.
- •Трансформація соціальної структури українського суспільства
- •2. Поняття «соціальний конфлікт».
- •3. Причини соціальних конфліктів, їх класифікація та механізм.
- •4. Соціологія конфлікту як галузь соціологічного знання.
- •Шляхи гармонізації суспільних відносин в українському суспільстві
- •Медіаторство: офіційне та неофіційне. Ролі медіаторів.
- •Шляхи гармонізації суспільних відносин в українському суспільстві.
- •2. Медіаторство: офіційне та неофіційне. Ролі медіаторів
- •2. Особливості розвитку і перебігу соціальних процесів у сучасному світі.
- •3.Особливості етнічних, релігійних процесів в Україні
- •Предмет, об'єкт та історія розвитку етносоціології.
- •Основні концепції походження етносу.
- •2. Основні концепції походження етносу.
- •Соціобіологічний підхід
- •Еволюційно-історичний підхід
- •Інструментальний підхід
- •Конструктивістський підхід
- •Інструментальний підхід
- •Конструктивістський підхід
- •Варіанти акультураційних стратегій
- •2. Об’єкт та предмет економічної соціології.
- •3. Сутність понять «економічна свідомість», «економічний інтерес», «економічна власність».
- •4. Об’єкт та предмет соціології праці та зайнятості.
- •5. Роль соціології праці та зайнятості у вирішенні соціально-економічних проблем.
- •Предмет соціології політики.
- •Політична система суспільства, її структура, функції, принципи стратифікації. Науковий статус, об'єкт і предмет соціології політики
- •Історія становлення та сучасні дослідницькі перспективи соціології політики
- •Електоральні дослідження в соціології політики
- •Соціологічна концепція
- •Соціально-психологічна концепція
- •Теорія «раціонального вибору»
- •Теорія «політичного поля»
- •1. Функції та канали висловлювання громадської думки
- •2. Об'єкт, предмет, історія виникнення масової комунікації
- •Суб'єкти та об'єкти громадської думки
- •1. Функції та канали висловлювання громадської думки
- •2. Об'єкт, предмет, історія виникнення масової комунікації
- •Вплив засобів масової комунікації на формування громадської думки, політичну свідомість та культуру . Функції масової комунікації.
- •Поняття про предмет соціології сім’ї та гендерної соціології.
- •Основні положення гендерної соціології.
- •Поняття про предмет соціології сім’ї та гендерної соціології.
- •Основні положення гендерної соціології.
- •2. Тенденції, проблеми, перспективи розвитку сімейно-шлюбних відносин.
- •3. Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї.
- •3. Упорядкування та обробка зібраної інформації.
- •4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.
- •Опитувальні методи збору соціологічної інформації.
- •Спостереження та його види.
- •Опитувальні методи збору соціологічної інформації.
- •Види опитувань:
- •Спостереження та його види.
- •Література:
Суб'єкти та об'єкти громадської думки
Громадська думка є складним, чітко структурованим феноменом. Її суб'єктом (носієм) є певні групи населення. Проблема встановлення суб'єкта громадської думки досить складна. Так, для полстерів ( особи, які регулярно проводять опитування громадської думки) суб'єктами громадської думки є респонденти, які становлять більшість у межах вибірки або певної соціальної категорії громадян, які потрапили до неї. Таке суто арифметичне визначення суб'єктів громадської думки було гостро розкритиковане соціологами, які вважають, що цю проблему слід вирішувати, послуговуючись передусім якісними критеріями.
При з'ясуванні суб'єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття «суб'єкт» і «виразник» громадської думки. Виразниками громадської думки можуть бути як окремі індивіди (політичні діячі, журналісти, письменники), так і групи людей. Носієм, суб'єктом громадської думки може бути органічно цілісна група людей, що дає змогу розглядати досліджуване як цілісне, відносно самостійне утворення. Тобто, ідентифікуючи суб'єкти громадської думки, необхідно насамперед звертати увагу на особливості зв'язку між індивідами. Він може бути стабільним, невипадковим, створюючи на основі спільних, глибоко усвідомлених інтересів, цінностей, соціального статусу, об'єктивних умов життя, спільної праці певну органічну цілісність (великі соціальні спільноти, класи, суспільство, міжнародна громадськість тощо), або спонтанним, випадковим, плинним і створювати механічну цілісність (черга, натовп, публіка, соціальні кола, аудиторія засобів масової комунікації). Якщо у першому випадку йдеться про громадськість, а висловлена нею думка є громадською, то у другому — про арифметичну суму висловлювань певних прошарків населення, яка не є громадською думкою.
Встановлення суб'єктів громадської думки має чіткий історичний контекст, що пов'язано з різними етапами розвитку суспільства. Так, у доіндустріальних суспільствах суб'єктом громадської думки була публіка, громада, суспільство. Нині, встановлюючи суб'єкти громадської думки, слід брати до уваги інтегруючу роль засобів масової комунікації, які транслюють певні цінності, взірці соціальної поведінки, формують і встановлюють нові зв'язки між людьми. На цих засадах консолідуються суспільні утворення — суб'єкти громадської думки. Їх основою можуть стати: етнічні уклади і соціальні маргінали; добровільні об'єднання, у діяльності яких особливу роль відіграють спеціалізовані канали комунікації; світи спільних інтересів, уподобань і життєвих стилів, котрі користуються засобами масової комунікації. Органічність, цілісність, стабільність цих нових суб'єктів громадської думки відрізняють їх від традиційних, але найголовнішим критерієм їх ідентифікації є спільність інтересу у вирішенні певної проблеми. Іншими словами, суб'єктами громадської думки можуть бути як соціальні утворення, що постали на ґрунті специфічних об'єктивних умов життя, розподілу праці, так і спільноти, утворені масовою комунікацією, ідеологічними чинниками тощо.
Об'єктом громадської думки є конкретні явища, проблеми, теми, щодо яких може бути висловлена думка громадськості. Різноманітність явищ, фактів, ситуацій, процесів соціального життя породжує різноманітність людських суджень. Процес матеріального виробництва, духовне життя суспільства теж можуть бути об'єктом громадської думки. У простір її інтересів потрапляють як явища, що відбуваються у соціально-економічній, політичній сферах, так і проблеми освіти, виховання, охорони здоров'я тощо. Проблема об'єкта громадської думки найчастіше постає у прикладних дослідженнях, коли виявляють «ножиці» між питаннями, які цікавлять населення, та питаннями, які висвітлює преса, вирішують органи управління. Подібні «ножиці» виникають між громадською думкою, яка засвідчує розуміння населенням певних актуальних проблем суспільства, і думкою експертів щодо них.
При встановленні об'єктів громадської думки беруть до уваги:
— загальну здатність суджень громадської думки віддзеркалювати соціальну реальність, відображати події цієї реальності;
— формальні критерії, за якими певне явище, подія, проблема стають об'єктом громадської думки: суспільний інтерес, доцільність, дискусійність, компетентність.
