3. Види знакових систем

Знаки, пов’язані спільною функцією чи метою, утворюють знакові системи.

До знакової системи належать знаки одного типу або кількох типів разом із системою правил, яка регулює сполучуваність знаків у процесі створення семіотичного тексту.

Можливі різні класифікації знакових систем.

І. Знакові системи за функцією: комунікативні (природні, штучні мови, різні види мистецтва) та некомунікативні (сприйняття, етичні норми тощо).

ІІ. Знакові системи за характером утворенням: природні та штучні. Останні створюються людьми цілеспрямовано.

До природних відносять системи, комунікативними засобами в яких є елементи природної мови – слова, вислови, жести, міміка, рухи тіла. Такі системи мають національну специфіку, вони багатофункціональні, репрезентують різні рівні комунікації. Характерною їх ознакою є широкий комунікативний діапазон (деякі мови містять мільйони лексичних одиниць, функціонують у різних сферах спілкування).

Штучні знакові системи використовують сконструйовані або взяті з різних галузей знань символи, формули, ноти, графи, знаки на позначення зв'язків і відношень між елементами.

ІІІ. Знакові системи за походженням: первинні, існуючі споконвічно, без втручання людини та вторинні, які сформувалися разом з людиною.

IV. Знакові системи за структурою: одномірні – містять елементи одного порядку (знаки корисних копалин, карти, дорожні знаки), багатомірні – ієрархічні системи (мова).

V.  Знакові системи за характером змін: динамічні та статичні. У динамічних знакових системах з’являються нові елементи. У статичних знакових системах стан елементів є стійким (транскрипція, цифри, букви алфавіту, розділові знаки).

VІ. Знакові системи за характером функціонування елементів: гнучкі та жорсткі. Гнучкі: 1) дозволяють вводити в себе нові елементи без її руйнування; 2) порядок розташування елементів може змінюватися. Жорсткі: 1) у таку знакову систему не можна вводити нові елементи – це її руйнує, 2) елементи взаємодіють певним чином: знаючи положення одного елемента, можна визначити положення іншого.

VII. Знакові системи за характером розташування елементів: детерміновані (знаки, які мають чітко визначене місце, напр., фонеми) і недетерміновані (знаки, які не мають чітко визначеного місця, напр., жести).

5. Мова як особлива знакова система

Мова є однією з багатьох знакових систем, якою користується людство.

В історії мов-ва вперше почали говорити про знаки мовні та немовні з часу лінгвістичної діяльності Ф. де Соссюра (початок ХХ ст.). Він уважав лінгвістику частиною семіотики і є основоположником лінгвосеміотики.

Мова як знакова система має властивості, які відрізняють її від інших знакових систем.

Специфіка мови як знакової системи:

1) Універсальність. Мова – універсальна знакова система, яка обслуговує людину в усіх сферах її життя й діяльності. Мова має здатність виражати будь-який новий зміст. Штучні знакові системи обслуговують людину в суворо визначених ситуаціях. Будь-яка інформація, що передається в інших знакових системах, може бути передана за допомогою мови, але не завжди навпаки.

2) Всеосяжний засіб передачі й зберігання інформації. Штучні знакові системи призначені для передачі обмеженої інформації. Знаки в штучних системах або не комбінуються між собою в складі одного «повідомлення», або комбінуються в суворо обмежених рамках, і ці комбінації фіксуються у вигляді стандартних складних знаків, напр., дор.знак «заборона повороту ліворуч».

Кількість змісту, що передається засобами мови, в принципі є безмежною. Ця безмежність створюється, по-перше, здатністю до взаємного комбінування знаків, по-друге, здатністю за необхідності отримувати нові значення, не втрачаючи або не обов’язково втрачаючи при цьому старі. Так виникає полісемія.

Отже, усі знакові системи передають інформацію, яку отримали за допомогою мови, тому вони вторинні по відношенню до неї.

3) Ієрархічність. Мова як знакова система за внутрішньою будовою значно більш складна, ніж штучні знакові системи.

4) Динамічність. Мова – це динамічна знакова система, вона постійно розвивається.

5) Засіб формування й вираження думки.

6) Поліфункціональність – мова як знакова система виконує різні функцції.