2. Типологія знаків

Засновник семіотики американський філософ Чарльз Пірс уважав, що теоретично можливе існування 59 049 класів знаків, які зводяться до трьох основних типів: знаки-копії, знаки-індекси, знаки-символи.

У житті суспільства застосовуються знаки кількох типів, найбільш відомі з них – знаки-копії, знаки-індекси/прикмети, знаки-сигнали, знаки-символи, мовні знаки.

Сучасна типологія знаків

І. Типи знаків за характером зв’язку позначуваного й позначувального (далі П і П)

1) знаки-копії (іконічні знаки) – це знаки, значення яких повністю визначається тим предметом, якому вони відповідають.

Знаки-копії, або іконічні знаки формуються на основі подібності П і П.

Напр.: фотографії, картини, відбитки пальців, відображення у дзеркалі, копії документів, піктографічне письмо тощо.

2) знаки-індекси, або знаки-прикмети, знаки-симптоми – це знаки, значення яких повністю визначається тим контекстом, у якому вони виявляються і позначають відношення між об'єктами, а також між об'єктом і його властивостями.

Між П і П існує причинно-наслідковий зв’язок, вони засновуються на певній суміжності знака й денотата, напр., дим – ознака вогню.

Напр.: деякі прислівники (тут, зараз, завтра), дим – знак вогню, того, що десь пожежа; розбитий автомобіль – знак транспортної аварії на дорозі тощо.

Знаки-копії та знаки-прикмети є вмотивованими, адже зв’язок між знаком і денотатом зумовлений спільною властивістю або ж відношенням суміжності.

3) знаки-символи – знаки, у яких зв’язок між знаком і денотатом є умовним, а не вмотивованим. Це знаки, що фізично не зв'язані з об'єктами, які вони позначають. Їхні значення встановлюються переважно за умовною згодою. У зв'язку з цим вони набувають статусу умовного позначення і всезагального правила.

Знаки-символи полісемічні, тобто, мають багато значень у різних культурах і їх можна по-різному інтерпретувати у тому чи іншому контексті.

4) знаки-сигнали – знаки, які несуть інформацію за домовленістю, в основному використовуються для передачі інформації на відстані (гудки, дзвінки, сирени),

5) мовні знаки – знаки, які посідають особливе місце в типології знаків, у них зв’язок П і П є умовним. Ці знаки утворюють складні системи.

Отже, у семіотиці всі знаки поділяють на мовні та позамовні.

Позамовні знаки, в свою чергу, поділяються на

- знаки-копії (іконічні знаки),

- знаки-ознаки (знаки-прикмети, знаки-індекси),

- знаки-символи.

Проте ця класифікація не може бути задовільною, оскільки розширює об’єкт семіотики за межі знакової ситуації, включаючи до нього не лише знаки, якими користуються в людському суспільстві, а й окремі природні явища, витлумачені як знаки.

ІІ. Структурні типи знаків (вони розрізняються залежно від функцій, які виконує знак в семіотичній системі):

1) знаки-інформатори – передають інформацію про зовнішню дійсність (дорожні знаки, слова);

2) знаки-дистинктори (субзнаки) – це елементи, що розрізняють знаки між собою. З них будуються знаки-інформатори (звуки, букви – ком – кот; графічні елементи в ін. знак.системах);

3) знаки-делімітатори – слугують для розмежування лінійної послідовності знаків-інформаторів (розділові знаки).