8. Продуктивність праці, показники, чинники та методи її вимірювання

Продуктивність праці - це показник, що ха­рактеризує її ефективність і показує здат­ність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Виробіток =

= Обсяг продукції(послуг)

Чисельність працівників

(трудовитрати в годинах)

З огляду на можливості впливу на діяльність підприєм­ства (організації) всі чинники зростання продуктивності праці по­діляють на дві узагальнюючі групи — зовнішні та внутрішні.

До групи зовнішніх чинників належать ті, що об'єктивно пере­бувають поза контролем окремого підприємства (тобто чинники за­гальнодержавні та загальноекономічні — законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктури і зрушення в суспільстві; природні ресурси), а до внутрішніх—ті, на які підприє­мство може безпосередньо впливати (характер продукції, техноло­гія та обладнання, матеріали, енергія; персонал, організація вироб­ництва й праці, система мотивації тощо). Проте зовнішні чинники теж мають для підприємства неабиякий господарський інтерес. Урахувавши їх, можна ґрунтовніше мотивувати відповідні уп­равлінські рішення, які дають змогу виробити стратегію щодо про­дуктивності праці на тривалий період.

9. Планування продуктивності праці

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

Метод прямого рахунку передбачає визначення плано­вого рівня продуктивності праці (П_{п. пл}) шляхом ділення за­планованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях (Q_пл або N_пл) на планову чисель­ність промислово-виробничого персоналу (Ч_пл):

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності праців­ників під впливом різних факторів.

Розрахунок планового рівня продуктивності праці здійс­нюється в декілька етапів.

I. Обчислення економії робочої сили під впливом техніко-економічних факторів.

Економія робочої сили під впливом цього фактора (Е_техн.р) обчислюється:

де: t₁, t₂ - трудомісткість виготовлення одиниці продук­ції відповідно до і після впровадження технічного заходу, н-год.;

N_пл - плановий обсяг випуску продукції, натур, один.;

Ф_д - дійсний річний фонд робочого часу одного праців­ника в плановому році, год.;

К_вн - коефіцієнт виконання норм;

К_ч - коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

Зміна чисельності робітників у зв'язку із структурними зрушеннями у виробничій програмі (Е_стр.зр.) визначається за формулою:

де: Т_б, Т_пл - відповідно трудомісткість 1 млн. грн. продукції в базовому і плановому періодах, н-год.;

Q_пл - обсяг випуску продукції за планом, млн. грн.

Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшен­ня питомої ваги кооперованих поставок (Е_кооп.п) розрахову­ється за формулою:

де: П_б, П_пл, - питома вага кооперованих поставок відповідно в базовому і плановому періодах, %;

Ч₆ - базова чисельність робітників, чол.

Економія чисельності працюючих завдяки вдоскона­ленню управління виробництвом (Е_{вдоскон. упр}) визначається:

де: ΣЧС_б - сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, чол.;

ΣЧС_норм - те ж саме по прогресивних нормах, прийнятих у плановому періоді, чол.

Економію чисельності робітників у результаті поліпшення використання робочого часу (Е_{роб. ч}) можна обчислити:

де: Д_б, Д_пвп - число робочих днів, відпрацьованих у серед­ньому одним робітником, відповідно, в базовому і планово­му періодах:

Ч^'_пвп - вихідна чисельність ПВП, скоректована з враху­ванням впливу структурних зрушень у виробництві, чол.;

П_роб - питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.

Відносне зменшення чисельності працівників при збільшен­ні обсягу виробництва (Е_{обсяг. вир.}) визначається за формулою:

де: Ч_{б.ум-пост} - базова чисельність умовно-постійного пер­соналу (ПВП мінус основні робітники), чол.;

∆Q - приріст обсягу виробництва, %;

∆Ч_{ум.пост} - приріст чисельності умовно-постійного пер­соналу, %.

Відносна економія робочої сили з даної групи факторів (E_гал.ф) може визначатись за формулою:

де: t_б, - трудомісткість видобутку або виробництва оди­ниці продукції в базових і планових умовах виробництва, н-год.;

t_пл - плановий обсяг виробництва, натур, один.;

Ф_пл - плановий фонд робочого часу одного робітника, год.

Загальна економія чисельності працівників (Е_заг) визна­чається як сума економії чисельності з кожного з переліче­них факторів.

II. Визначення вихідної чисельності промислово-ви­робничого персоналу в плановому періоді (Ч_вих):

де: К_о - темпи росту обсягу виробництва в плановому періо­ді, %.

III. Визначення планової чисельності працюючих шля­хом віднімання від вихідної їх чисельності в плановому періоді (Ч_вих) загальної величини їх зменшення (Е_заг).

IV. Розрахунок приросту продуктивності праці (∆П_п.пл) в плановому періоді:

Якщо по підприємству є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктив­ності праці по підприємству в плановому році можна обчис­лити за формулою:

де: ∆П_п - можливий приріст або зниження продуктивності праці в плановому році, %;

∆Т_прогр — процент зменшення або збільшення трудоміст­кості виробничої програми в плановому році.

де: Е_{роб.часу} - економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, н-год.;

∆Т_{прогр б} - трудомісткість виробничої програми в базовому році, н-год.

Важливим елементом аналізу є розрахунок можливого приросту обсягу випуску продукції завдяки підвищенню продуктивності праці. Цей розрахунок можна здійснити, користуючись залежністю:

де: ∆Q_пп - приріст обсягу випуску продукції за рахунок під­вищення продуктивності праці, %;

∆Ч - приріст чисельності, %;

∆Q - загальний приріст обсягу виробництва, %.