Вплив автономних нервів на функцію серця.

Вплив симпатичних нервів зумовлює зростання частоти і сили серцевих скорочень. Симпа­тичні нерви здійснюють на серце також і трофічний вплив.

Блукаючі нер­ви, навпаки, зменшують частоту та силу серцевих скорочень, зменшують швидкість проведення збудження у ділянці атріовентрикулярного вузла.

Центри автономної нервової системи (як симпатичної, так і парасимпа­тичної) перебувають у постійному тонусі, який підтримується аферент­ною імпульсацією від рецепторів. У спокої тонус блукаючого нерва в до­рослої людини більш виражений, порівняно із тонусом центрів симпатичного відділу ЦНС.

Вперше описали вплив подразнення блукаючого нерва на роботу серця жаби брати Вебер у 1845 р. Цей вплив виявився гальмівним — серце спо­вільнювало свої скорочення, а подразнення більшої сили навіть призводило до його зупинки.

Відкриття гальмівного впливу блукаю­чого нерва на серце мало принципове зна­чення для всієї фізіологічної науки.

Було встановлено, що при подразненні нервів серця змінюється:

• ЧСС — хронотропний ефект,

• сила скорочень — інотропний ефект,

• збудливість серцевого м 'яза — батмотропний ефект,

• провідність серця — дромотропний ефект.

Подразнення блукаючих нервів супроводжується зменшенням цих показ­ників роботи серця — негативний ефект, а симпатичного, навпаки, зумовлює їх зрос­тання — позитивний ефект.

Роль підкіркових структур і кори великого мозку у регулюванні діяльності серця

Центри, в яких замикаються серцеві реф­лекси, розміщені у довгастому мозку, а та­кож в інших відділах ЦНС.

Рефлекторна регуляція функції серця.

Рефлекс Гольца. У людини після удару по пе­редній стінці живота виникає уповільнення скорочень серця або його зупинку. Подразнення механорецепторів шлунка, кишок та брижі спри­чинює потік імпульсів, які чутливими во­локнами черевного нерва передаються через спинний мозок до довгастого, а звідти по рухових волокнах блукаючого нерва — до серця, що і спричинюється до гальмування функції серця.

Рефлекс Ашнера. Натискування на очні яблука людини також спричинює уповіль­нення ЧСС. У клініці цей рефлекс ви­користовують для припинення нападів пароксизмальної тахікардії.

Рефлекс Бейнбріджа. Підвищення тис­ку крові у порожнистих венах і правому передсерді зумовлює збільшення ЧСС.

Велике значення у регулюванні діяльності серця належить вищому підкірковому центру автономної нервової системи - гіпоталамусу.

Збуд­ження його ядер зумовлює появу найрізноманітніших ефектів. Однак сам гіпоталамус не має прямих нервових зв'язків із серцем. Отримуючи інфор­мацію від рецепторів тіла і внутрішнього середовища організму, він здійснює інтегруючий вплив, що зумовлює модулювальну дію на центри автономної нервової системи, а через них - на діяльність серця.

Гіпоталамус тісно пов'язаний зі структурами лімбічної системи (тому емоційні зрушення супроводжуються зміною діяльності серця), руховими центрами ЦНС (вплив рухів на скорочення серця), ретикулярною фор­мацією мозкового стовбура (це пояснює реакції серця практично на будь-які подразнення, якщо вони досить сильні).

Значення кори великого мозку полягає у можливості умовнорефлектор­ного впливу на діяльність серця. Наприклад, зміни ритму і сили серцевих скорочень можна спостерігати в людини навіть за умови нагадування про

чинники, що викликають у неї конкретно-визначені емоції.

У нормі для різних рівнів регуляції діяльності серця характерна широ­ка взаємодія. ЦНС керує не окремими параметрами кровообігу, а створює типи інтегративних реакцій, що включають одночасно активність усіх не­обхідних для цього структур від кори до спинного мозку, які через свої шляхи впливають на різні функції серця, регулюючи його діяльність адек­ватно до конкретних потреб організму.

Проте можна виробити й умовні рефлекси серця.

Приміром тривале одночасне комбінування звукового сигналу і на­тискування на очні яблука (спряжений рефлекс Ашнера - зумовлює сповільнення частоти серцевих скорочень) надалі викличе сповіль­нення частоти серцевих скорочень лише при застосуванні одного зву­кового сигналу.

Нервова регуляція - це також зони Геда, наприклад, біль яких виникає при ішемії міокарда, може переда­ватись і на інші органи та ділянки - шкіру, органи черевної порожнини.