Систолічний і хвилинний об'єм крові

Кількість крові, що викидається шлуночком під час кожного скорочен­ня, називається систолічним об'ємом (СО).

Величина СО варіабельна і за­лежить від статі, віку, функціонального стану організму і, звичайно, об'єму і стану самого серця. У спокої у дорослого чоловіка СО складає близько 65-70 мл, у жінок - 50-60 мл.

За рахунок підключення резервних можли­востей серця СО може бути збільшений приблизно в 2 рази.

СО обох шлуночків приблизно однаковий. Однаковим повинен бути і хвилинний об'єм кровотоку (ХОК), який ще називається серцевим викидом, або хвилинним об'ємом серця.

Його легко визначити, знаючи СО і ЧСС:

ХОК = СО х ЧСС.

Електрокардіографія

Електрокардіографія (ЕКГ) - це графічний запис збудження, що виникає під час діяльності серця і дозволяє отримати уявлення про збудливість та провідність міокарда.

У разі одночасного збудження великої кількості кардіоміоцитів виникає електричне поле, яке передається на поверхню тіла, де його можна зареєструвати, попередньо підсиливши (рис. 41).

Походження елементів екг

Для ЕКГ здорової людини характерна наявність 6 зубців (Р, 0, R, S, T), трьох сегментів (Р- O, S -Т, Т-Р)_} чотирьох інтервалів (Р – O, O-Т_, R – R , Р-Р). Електрокардіографічна крива оцінюється візуально, а потім вивча­ються її часові та амплітудні параметри.

Походження елементів ЕКГ мож­на продемонструвати на прикладі II стандартного відведення за Ейнтхове­ном.

Під час загальної діастоли серця реєструється

горизонтальна ізоелектрична лінія.

Зубець Р відповідає виникненню збудження та його поширенню по передсердях: висхідна його частина - процес охоплення збудженням правого передсер­дя, низхідна - лівого. Амплітуда його менша або дорівнює 0,2 мВ, а три­валість - 0,11 с.

Реполяризація передсердь маскується наступним розвит­ком деполяризації шлуночків і тому на ЕКГ не відображається. У нормі зубець Р позитивний.

Інтервал Р - О вимірюється від початку зубця Р до комплексу ORS і відображає час поширення деполяризації передсердями, AV - вузлом, час атріовентрикулярної затримки. Його тривалість змінюється в залежності від віку людини, ЧСС, дії деяких лікарських ре­човин (0,1-0,21 с).

Процес деполяризації шлуночків характеризується трьома векторами шлуночкового комплексу ORS. Вектор, що формує зубець O, зумовлений початковою деполяризацією провідної системи шлуночків, кардіо­міоцитів, що розташовані поруч, внутрішньої поверхні шлуночків, міжшлуночкової перегородки, правого сосочкового м'яза та внутрішньої поверхні верхівки серця. Його три­валість 0,04 с. У нормі реєструється у всіх стандартних відведеннях.

Зубець R відображає процес охоплення збудженням міокарда правого (висхідна частина) і лівого (низхідна частина) шлуночків до основи серця та вихід на поверхню шлуночків. У нормі реєструється у всіх стандартних відведеннях.

Зубець S виникає унаслідок різниці потенціалів між невеликою ще не збудженою ділянкою в основі лівого шлуночка і основною масою вже збуджених кардіоміоцитів. Амплітуда його коливається у широких межах у різних відведеннях.

Інтервал вимірюється від початку комплeксу ORST до кінця зубця S відображає швидкість деполяризації і реполяризації (SТ) шлу­ночків та називається електричною систолою шлуночків. Тривалість його 0,35 - 0,42 с.

Зубець Т відображає реполяризацію міокарда шлуночків. Оскільки збудження міокарда згасає неодночасно, то зубець має двофазний характер ( спочатку позитивний, потім негативний

Інтервал Т-Р (між зубцем Т і наступним зубцем Р) відповідає періоду електричної діастоли серця.

Крім інтервалів протягом кожного серцевого циклу на ЕКГ виділяють сегменти, які розташовані на ізоелектричній лінії і характеризуються відсутністю різниці потенціалів.

Сегмент Р- О, (від кінця Р до початку О відображає тривалість атріовентрикулярної затримки проведення збуд­ження.

Сегмент S -Т - частина ізолінії від кінця комплексу ORS до почат­ку зубця Т відповідає повній деполяризації обох шлуночків (усі кардіоміоцити охоплені збудженням).

Сегментом Т-Р - відповідає періоду електричної діастоли серця.