Автоматизм серця

Автоматя - це здатність ритмічно скорочува­тись без будь-яких зовнішніх подразників, під виливом імпульсів, що виникають у са­мому серці.

Автоматія серця х зумовлена діяльністю провідної системи серця, яка у людини представлена скупченнями нетипо­вих м'язових клітин — серцевих провід­них міоцитів і м'язових волокон . Атипових кардіоміоцитів виконують функцію генерації збудження і проведення його до скоротливих кардіоміоцитів. Атипові кардіоміоцити згруповані у визначених місцях міокарда, утворюють вуз­ли і пучки. Вони меншого розміру, ніж скоротливі елементи передсердь і шлуночків, містять мало скоротливих білків та об'єднуються у групи, які складаються з кількох клітин, що мають яскраво виражене взаємне про­никнення клітинних виростів. У цих клітин слабко виражена Т-система саркоплазматичного ретикулума.

П СС виконує 2 основні функції:

• генерації нервових імпульсів,

• проведення цих імпульсів по структурах ПСС до кардіоміоцитів.

Провідна система утворює

- пазушно-передсердний вузол (синоатріальний, Кіса-Флєка),

- передсердно-шлуночковий вузол (атріовентри-

кулярний, Ашоффа-Тавара),

• міжвузлові і міжпередсердні тракти( пучки

Бахмана і Венкенбаха),

- передсердно-шлуночковий пучок (пучок Гіса)з

правою і лівою ніжками,

- субендокардіальну мережу волокон (волокна Пуркіньє).

Головним, або провідним, центром автоматії серця (водієм ритму І порядку, пейсмекером першого порядку) є пазухо-передсердний, або си­нусно-передсердний, вузол (вузол Кіса — Флека), розміщений під епікардом правого передсердя поблизу впадіння в нього верх­ньої порожнистої вени — у пазусі (синусі) порожнистих вен.

Від пазухо-передсердного вузла відхо­дять кілька пучків до міокарда обох пе­редсердь ( це пучки Бахмана і Венкенбаха) і до другого — передсердно-гилуночкового вузла( вузол Ашоф – Тавара), що є пейсмекером другого порядку, розміщеного під ендокардом між правим передсердям і шлуночком. Від ньо­го відходить передсердно-шлуночковий пу­чок (пучок Гіса), який на початку міжшлуночкової перегородки поділяється на дві ніжки – праву і ліву. Кожна з них йде уздовж міжшлуночкової перегородки під ендокардом у правому й лівому шлуночках до їхньо­го дна і далі, звертаючи на бокові стійки, віддає до клітин міокарда шлуночків тонкі волокна — серцеві провідні міоцити (во­локна Пуркіньє). Пучок Гіса та його розгалуження дістали назву пейсмекерів третього порядку.

Здатність до автоматизму зменшується від синусового вуз­ла до серцевих провідних волокон у шлу­ночках. Це явище має назву градієнта ав­томатії.

За нормальних умов ритм серця задається синусовим вузлом, яко­му підпорядковується провідна система.

Синусовий вузол задає ритм серцевих скорочень – 60 – 80 уд/хв.,

АV – вузол – 40 – 60 уд/хв.,

Пучок Гісса – 30 – 40 уд/хв..

Збудження волокнами провідної системи поширюєть­ся з неоднаковою швидкістю.

Синусовий вузол проводить серцевих скорочення частотою – 60 – 120 уд/хв.,

АV – вузол –150 – 200 уд/хв.,

Пучок Гісса – більше 200 уд/хв..