Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

1.Загальна характеристика ССС.

2. Фізіологія серця.

3. Функціональна класифікація кровоносних судин та їх характеристика

4. Нервовий і гуморальний механізми регуляції роботи ССС. Роль серцево-судинного центру в регуляції судинного тонусу. Основні рефлексогенні зони.

5. Взаємозв’язок нервової та гуморальної регуляції при різних пристосувальних реакціях.

І. Загальна характеристика системи кровообігу, її роль в організмі.

Кровообіг - це рух крові по замкнутій системі кровоносних судин, що забезпечує обмін речовин між тканинами і зовнішнім середовищем, бере участь у регуляції функцій організму та підтриманні гомеостазу. Система кровообігу водночас із нервовою системою поєднує різні функціональні системи в цілісний організм.

1. Будова органів кровообігу

Система кровообігу складається із серця та кровоносних судин і являє собою замкнуту систему. Серце –це центральний орган кровообігу, який виконує функцію насосу( тобто, перекачує кров з великого кола кровообігу в мале). Кровоносні судини представлені артеріями, що несуть кров від серця, венами, по яких кров тече до серця, і мікроциркуляторним руслом, яке розташоване між артеріями й венами . Кровообіг здійснюється по 3-х колах кровообігу:

• великого кола ( обмінного),

• малого кола ( легеневого),

• серцевого кола.

Мале, або легеневе, коло кровообігу служить для насичення крові киснем і виділення із організму СО2. Починається у правому шлуночку серця легеневим стовбуром, що ділиться на праву і ліву легеневі артерії, які в легенях розділяються на артерії відповідно до бронхіального дерева і далі переходять у капіляри. У цих капілярах, які обплітають альвеоли ле­генів, кров віддає вуглекислоту і збагачується киснем, а потім надходить у вени, що несуть уже артеріальну кров. При виході із кожної легені вони формують по дві легеневі вени, які впадають у ліве передсердя. Із лівого передсердя збагачена киснем кров надходить до лівого шлуночка, де почи­нається велике коло кровообігу.

Велике коло кровообігу служить для постачання усім органам і ткани­нам кисню та поживних речовин. Починається з лівого шлуночка серця аортою, яка ділиться на артерії, що поступово розгалужуються і перехо­дять у тканинах у судини мікроциркуляторного русла. Потім кров надхо­дить у вени, що зливаються у два великих стовбури - верхню і нижню по­рожнисті вени, які впадають у праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

Доповненням до великого кола є трете (серцеве) коло кровообігу.

Воно починається вінцевими (коронарними) артеріями серця і закінчуєть­ся венами серця. Вени зливаються у вінцевий синус, який впадає у праве передсердя. Найдрібніші вени відкриваються безпосередньо в порожнину правого передсердя і шлуночка

Вінцеві судини. Серцевий м'яз, ритміч­но скорочуючись протягом усього життя, потребує значного кровопостачання, яке здійснюється через дві вінцеві артерії, що відходять від цибулини аорти. На відміну від судин більшості органів тіла, артерії і вени серця розміщені на його поверхні. Таким чином запобігається перетискання цих судин під час скорочення міокарда. Лише дрібні артерії, вени й капіляри про­ходять у товщі міокарда і зазнають корот­кочасного стиснення, що зумовлює змен­шення вінцевого кровообігу під час систо­ли серця. Не вся кров з вінцевих артерій потрапляє до вінцевої пазухи і надходить до правого передсердя. Певна її частина (10-20 %), переважно від міжшлуночкової перегородки через щілиноподібні вену­ли — найменші вени серця (судини Тебезія), потрапляє безпосередньо до правого шлуночка.

Через вінцеві судини людини у стані спокою проходить 60-80 мл крові за 1 хв на 100 г маси серця. Якщо маса серця людини становить близько 300 г (0,4-0,5% маси тіла), його кровопостачання становить 200-250 мл/хв, тобто 3-5 % хвилинного об'єму крові. При цьому сер­це поглинає 10-12 % кисню, споживаного організмом. У активному стані організму (фізичне навантаження, емоційне напру­ження, стрес) вінцевий кровотік зростає до 300-500 мл/хв, а в деяких випадках може досягати 3 л/хв.