Особливості кровопостачання нирки

полягають у тому, що кров, яка протікає через нирки, проходить через дві капілярні сітки і використо­вується як для сечоутворення, так і для трофіки органа. Нирки належать до органів із найінтенсивнішим надходженням крові.

Ниркові артерії постачають нирки кров'ю і розглажуються у них на дрібніші судини. До ниркового клубочка кров потрапляє через приносну артеріолу, що розпадається на капіляри, які й утворюють клубочок. Ви­носна артеріола після виходу з клубочка знову розпадається на капіляри, які густою мережею обплітають проксимальний і дистальний звивистий канальці. Цим повторно утвореним капілярам властива як сечотвірна, так і трофічна функції.

У нормі в дорослої людини через нирки проходить до 25% серцевого викиду крові (1000-1200 мл/хв). Тобто, нирки люди­ни за 1 хв отримують 1200—1400 мл крові. Враховуючи відносно невелику масу нир­ки (150 — 200 г), можна стверджувати, що нирки отримують крові більше, ніж будь-який інший орган тіла, навіть у 4 —5 разів більше, ніж серце і мозок. Проте переважна кількість цієї крові використовується не на живлення нирки, а на виконання її функ­ції — очищення крові від продуктів обміну.

Така інтенсивність кровопостачання за­безпечується тим, що ниркові артерії відходять безпосередньо від черевно­го відділу аорти (зона високого тиску крові) у вигляді короткого товстого стовбура. Крім того, невелика довжина наступних розгалужень ниркових артерій також забезпечує високий тиск у капілярах клубочка (близько 65-70 мм рт.ст.). Цьому ж сприяє і менший діаметр виносних судин порівняно із приносними, що створює підвищений опір відтоку крові з клубочка.

2. Кровообіг плода. Зміни кровообігу після народження.

Кровообіг плоду. Із 20-21-го дня внутрішньоутробного розвитку у ембріона починає функціонувати жовтковий кровообіг, під час якого серце виштовхує кров до жовткових судин.

Із моменту утворення плаценти, тобто з 8-9-го тижня, і до народження плоду функціонує плацентарний кровообіг. При цьому серце плоду має наступні відмінності:

• наявність овального отвору у перегородці між правим та лівим передсердями,

• боталову протоку, яка з’єднує між собою легеневий стовбур із низхідною гілкою аорти.

Через овальний отвір і боталову протоку відбувається перехід крові від правої половини серця до лівої в умовах не функціонуючого у плоду малого кола кровообігу.

Судинні русла плоду та матері контактують між собою через плаценту, де відбувається обмін газами, поживними речовинами та кінцевими продуктами метаболізму плоду.

Від плаценти до плоду йде пупкова вена, яка несе у собі артеріальну кров, а від плоду до плаценти венозна кров притікає двома пупковими артеріями.

Ці судини об’єднуються у пупковому канатику, що тягнеться від пупкового отвору плоду до плаценти.

Пупкова вена під час підходу до печінки плоду розділяється на дві гілки:

• одна із них впадає у ворітну вену, якою артеріальна кров спрямовується до печінки. Коли вона пройшла через печінку, венозна кров вливається у нижню порожнисту вену.

• друга гілка пупкової вени – венозна (аранцева) протока – вливається у нижню порожнисту вену безпосередньо.

Таким чином, на рівні нижньої порожнистої вени у плоду відбувається перше змішування артеріальної крові, яка йде від плаценти, з венозною кров’ю, яка йде від нижніх кінцівок і тулуба плоду.

Після першого змішування кров (артеріально-венозна) нижньою порожнистою веною поступає до правого передсердя, де вона могла бути змішана з безпосередньо венозною кров’ю, яка поступає до правого передсердя верхньою порожнистою веною. Проте, більша частина крові з нижньої порожнистої вени проходить через овальний отвір із правого передсердя у ліве і далі спрямовується звичайним шляхом великого кола кровообігу – до лівого шлуночка та аорти.

Висхідною гілкою та дугою аорти кров поступає до судин голови, серця і верхніх кінцівок. Таким чином, головний мозок плоду та верхня частина тіла отримують кров практично після першого її змішування із венозною кров’ю.

Кров нижньої порожнистої вени, яка не пройшла через овальний отвір, у правому передсерді та правому шлуночку повністю змішується із венозною кров’ю із верхньої порожнистої вени – це друге змішування крові.

Із правого шлуночка кров після другого змішування поступає до легеневого стовбура, із якого боталовою протокою поступає до низхідної частини аорти, де й відбувається третє змішування крові.

Нзхідною гілкою аорти кров надходить до м’язів і органів тулуба та до нижніх кінцівок

Рис. 42. Зміни у кровообігу людини при народженні (схеми):

А – рух крові по плаценті;

В – кровообіг плоду;

С – кровообіг після народження;

1 - пупкова артерія; 1а – бокові пупкові зв’язки (зарощені артерії); 2 – ворсинки; 3 – артеріола, яка приносить венозну кров; 4 – початкова вена, яка уносить артеріальну кров; 5 – артерії материнського організму, які виливають кров у лакуни (6);7 – вени материнського організму; 8 – пупкова вена;9 – пупкове коло; 10 – венозна протока; 11 – печінка; 12 – нижня пола вена; 13 – овальний отвір; 13а – овальна ямка (зарощений отвір); 14 – легенева артерія; 15 – боталлова протока;15а – боталлова зв’язка (зарощена протока); 16 – легеня плоду; 16а – легеня після народження

Пройшовши судинами великого кола кровообігу через м’язові структури та через органи тіла, венозна кров пупковими артеріями підходить до плаценти, де й відбувається обмін дихальними газами, поживними субстратами та продуктами обміну між кров’ю плоду і матері.

У кінці вагітності частота серцевих скорочень плоду досягає 120-140 уд/хв, хвилинний об’єм кровотоку – 750 мл, причому 65 % об’єму призначено для плацентарного обміну, і тільки 35 % – безпосередньо для плоду. У цей період переважно для серця характерна адренергічна регуляція.

У процесі народження за рахунок перев’язки пуповини та початку дихання виникають наступні зміни. Передусім, припиняється плацентарний кровообіг. У судинах великого кола кровообігу опір зростає у 2 рази, у зв’язку з чим тиск у лівому передсерді та лівому шлуночку також підвищується. Із цієї причини у передсерді закривається овальний отвір й одночасно знижується перехід крові із боталової протоки до аорти. У цей період легеневі клітини Кульчицького у великими кількостями утворюють брадикінін. Разом із підвищенням вмісту кисню в альвеолах це викликає розслаблення гладких м’язів кровоносних судин малого кола кровообігу та зниження у ньому й у правому серці тиску.

Це призводить до початку функціонування малого кола кровообігу.

Закриття артеріальної (боталової) протоки відбувається на 1-8-му добу після народження (за рахунок зростання скорочувальної активності гладких м’язів протоки у відповідь на підвищення вмісту в крові кисню), анатомічне закриття відбувається до 5-7-го місяця.

Венозна (аранцева) протока закривається у перші 5 хвилин після народження через спазму гладких м’язів, а заростає до 2 місяців після народження.

У новонародженого хвилинний об’єм кровотоку досягає майже 490 мл, частота серцевих скорочень – 140 уд/х.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки :

1 – ССС забезпечує рознесення по організму необхідних поживних речовинта кисню і відносить від тканин токсичні продукти метаболізму з метою їх видалення через видільні органи;

2 – для функціонування ССС є певні анатомо-фізіологічні особливості будови її складових ( серця та судин);

3 – для узгодженої роботи всіх складових ССС існує складна система регуляції,

4 – рух крові по судинах підлягає законам гемодинаміки;

5 - для забезпечення потреб окремих органів в кисні і поживних речовинах існують особливості їх кровопостачання,

6 – знання особливостей кровообігу вкрай необхідні всім медпрацівникам для проведення діагностики і лікування різних захворювань.

А тепер для того , щоб з`ясувати , наскільки добре ви засвоїли матеріал лекції проведемо невелике тестування .