Кровообіг мозку

Мозок людини, як і серце, для свого живлення отримує набагато більше крові, ніж інші органи.

М озок людини масою 1500 г, що становить 2 % маси тіла, щохвилини отримує 750 мл крові — 10-15 % хвилин­ного об'єму крові.

Основна маса крові надходить до головного мозку людини через внутрішні сонні артерії і значно менша — через хребтові артерії.

Кровотік у мозку розподіляється нерів­номірно:

- в сірій речовині кори великого мозку швидкість кровотоку досягає 100-140 мл/хв на 100 г тканини,

- в підкірковій білій речовині всього 15-24 мл/хв на 100 г.

При цьому зміна функціонального стану певних діля­нок (центрів) головного мозку зумовлює значні зміни їх кровопостачання на тлі ви­сокої стабільності загального мозкового кровообігу.

Відтік крові здійснюється по двох яремних венах.

Біля основи черепа магіст­ральні артерії утворюють вілізієве коло, від якого і відходять артерії, що кровопостачають тканини ГМ. Порушення кровообігу в одній з артерій вілізієвого кола не викликає ішемії ГМ.Капілярна сітка ГМ нерівномірна. Найбільш щільна вона в ядрах гіпоталамуса, корі мозочка; в сірій речовині вона щільніша, ніж у білій. Мозок знаходиться в жорсткій структурі й тому значні зміни його кровопостачання викликали б різні порушення його роботи. У зв'яз­ку з тим навіть при інтенсивній роботі й зростанні кровообігу в окре­мих його ділянках загальний кровотік змінюється мало.

Кровообіг скелетних м'язів.

На живлення скелетних м'язів людини потрібно близько 1 л/хв крові, що стано­вить 15-20 % хвилинного об'єму крові.

Якщо перерахувати об'єми кровотоку на 100 г маси скелетних м'язів, то виявиться, що м'язи в стані спокою отримують крові всього 2-5 мл/хв. Під час значного фі­зичного навантаження кровотік у скелет­них м'язах може зростати більш ніж у 30 разів і перебирати на себе до 90 % хвилинного об'єму крові. Проте під час максимальних скорочень скелетного м'яза внаслідок перетискання судин, що прохо­дять між м'язовими волокнами, кровотік зменшується і не задовольняє потреб м'я­за в поживних речовинах та кисні — ви­никає кисневий борг. Після закінчення скорочень м'язовий кровотік зростає вище рівня, що був перед скороченням, — роз­вивається реактивна гіперемія, зав­дяки якій компенсується кисневий борг, відновлюється біохімічний та функціональ­ний стан м'яза.

Кровотік в органах черевної ділянки.

Кровотік в органах черевної ділянки в основному забезпечує процеси травлення, внаслідок чого капіляри тут фенестрованого типу.

Кровотік тонкої кишки перева­жає кровотік товстої і в обох переважає такий в підслизовому шарі (м'язовий шар потребує всього 20% кишкового кровообігу). З під­вищенням інтенсивності процесів травлення кровообіг ще більше зростає в підслизовому шарі.

Кровообіг печінки.

П ечінка отримує кров з артерій і ворітної ве­ни.

Кровоносна система печінки тісно пов'язана з її будовою. Першою особливістю кровопостачання печінки є те, що вона отримує кров із двох судин, які входять у її ворота: ворітної вени та печінкової артерії.

Ворітна вена збирає кров від усіх непарних органів черевної порожнини і прино­сить до печінки необхідні для її функціонування речовини, що всмоктали­ся у кишці.

Печінкова артерія несе від аорти кров, багату на кисень. Ці су­дини розташовані поруч і розгалужуються на більш дрібніші: часточкові, сегментарні, міжчасточкові, навколочасточкові вени та артерії. Вони разом утворюють так звані печінкові тріади. Часточкові гемокапіляри в печінці розташовані між гілками двох ве­нозних систем - системи ворітної вени (навколочасточкової вени) та сис­теми печінкових вен (центральні вени). Такі гемокапіляри називають чу­десною венозною капілярною сіткою.

Печінка містить велику кількість гемокапілярів з широким діаметром, тому кров тече у часточках дуже повільно, що сприяє здійсненню обмінних процесів між кров'ю і клітина­ми печінки.

Кровообіг селезінки.

Кровозабезпечення селезінки здійснюється від відповідної вени і артерії. Макрофагальною системою тут руйну­ються старі еритроцити та шкідливі речовини. Її кровотік становить до 800 мл/хв. Будучи депо, вона містить до 100 мл крові.