Судинорозширювальні речовини

— це велика кількість речовин різної хімічної природи, багато які з них виробляються в тканинах, регулюючи тканинний кровообіг.

Ацетилхолін

медіатор парасим­патичних нервів, виділяється нервовими закінченнями і має виразну судинорозши­рювальну дію. Через М-холінорецептори викликає зумовлює розслаблення судин.

Гістамін

спочатку було виявлено у слизовій оболонці кишок і шлунка, а піз­ніше у більшості тканин: печінці, легенях, шкірі, базофільних гранулоцитах тощо. Гістамін зумовлює різке розширення кро­воносних судин і падіння артеріального тис­ку.

Усі простагландини (Е1, Е2, В1, А1, А2, Р2)

утворюються з арахідонової кислоти

звичайно викликають роз­ширення судин.

Простагландини — велика група ре­човин, похідних ненасичених жирних кис­лот, вони містяться майже в кожному ор­гані і тканині. Простагландини регулюють функцію цих тканин і органів і вважаються тканинними гормонами. Крім того, вони регулюють кровопостачання органів, розши­рюючи (простагландини Е) або звужуючи (простагландини Р) їхні судини.

Метаболіти

різні за хімічним скла­дом, але спільні за походженням та дією речовини, які утворюються в тканинах організму як продукти обміну речовин (метаболізму), розширюючи кровонос­ні судини цих тканий. Що інтенсивніша функція органа чи тканини, то вищий рі­вень метаболізму. До цієї групи входять: карбонатна, лактатна (молочна) та деякі інші кислоти, аденозин та його похідні: АТФ, АДФ, АМФ, йони калію тощо. Саме мета­боліти забезпечують саморегуляцію кро­вотоку в органах і тканинах на мікроцир-куляториому рівні.

Крім того, останніми роками в організмі виявлено велику кількість пептидів, що синтезуються клітинами різних органів, у тому числі нервовими. Деякі з цих пепти­дів, наприклад судиноактивний кишковий поліпептид (вазоактивний інтестиціальний поліпептид — ВІП), субстанція Р_, кініни, виявляють судинорозширювальні власти­вості.

Роль ендотелію в гуморальній регуля­ції кровообігу.

Медіатори, що виділяються нервовими закінченнями, діють на м'язо­вий шар стінки кровоносних судин там, де підходять нервові волокна, - із зовні. А ті речовини, що містяться в крові, перш ніж підійти до гладких м'язів стінки судин, повинні проникнути крізь шар ендотелію. Судина, в якій видалено шар ендотелію, перестає реагувати на такі фізіологічно активні речовини, як ацетилхолін, брадикінін, АТФ та інші, які до того спричинювали розширення цих самих судин.

Тобто ендотеліальні клітини внутрішньої оболонки кровоносних судин не просто пасивно про­пускають судиноактивні речовини, а беруть безпосередню участь у пере­дачі сигналу до ефекторних клітин судинної стінки.

Рефлекторне регулювання діяльності серцево-судинної системи

Подразнення практично всіх рецепторів тіла рефлекторно змінює діяльність серця і судин. Однак провідну роль у виникненні рефлекторних впливів мають рефлексогенні зони - скупчення закінчень чутливих ней­ронів у самій серцево-судинній системі.

У стінках багатьох відділів су­динної системи серця розташовані рецептори, що подразнюються під впливом тиску крові (барорецептори) чи під дією хімічних чинників (хе­морецептори).

Найбільше значення, особливо у регуляції кровотоку в умовах фізіологічного спокою, мають рефлексогенні зони, що розташовані в само­му судинному руслі:

- дузі аорти,

- розгалуженнях сонних (каротидний си­нус)артерій, легеневих артерій.

Звідси починаються рефлекси, що регулюють системну гемодинаміку.

За місцем розміщен­ня рецепторів серцево-судинні рефлекси прийнято поділяти на власні, спря­жені.