Тиск у плевральній порожнині, його зміни при диханні. Еластичні властивості легень і стінок грудної клітки. Сурфактант, його значення.

Опір диханню

У більшості дихальних шляхів повітря рухається ламінарно( лінійно). Однак у місцях їх розгалуження можуть виникати завихрення і рух стає турбуле­нтним. У такому разі за рахунок тертя шарів повітря один з одним та зі стінками дихальних шляхів створюється аеродинамічний опір. У разі тур­булентного руху цей опір більший.

Робота м'язів, що скорочуються, під час виконання дихальних рухів спря­мована на подолання аеродинамічного опору й опору тканин стінок та ор­ганів грудної і черевної порожнин у разі їх деформації.

Можна виділити два види такого опору:

• в'язкий опір тканин та

• еластичний опір легень і тканин.

В'язкий опір зумовлений внутрішнім тертям і непруженою деформацією тканин, тертям поверхонь, що дотикаються.

Еластичний опір. Колагенові та еластичні волокна стінок альвеол ство­рюють еластичний опір легень, дія якого спрямована на зменшення об`єму альвеол.

Крім того, на межі розподілу між повітрям і рідиною, що по­криває тонким шаром епітелій альвеол, виникають ще й додаткові сили, дія яких також спрямована на зменшення площі цієї поверхні, - це сили поверхневого натягу шару рідини, що вистилає внутрішню поверхню аль­веол. І чим менший діаметр альвеол, тим більша сила поверхневого натя­гу. Якби ця сила діяла без перешкод, то завдяки сполученням між окреми­ми альвеолами повітря із малих альвеол переходило б до великих, а самі малі альвеоли повинні були б зникати.

Однак в організмі існує суто біологічне пристосування, що протидіє цим фізичним силам. Це сурфактанти - поверхнево-активні речовини (ПАР), що виділяються до поверхневого шару рідини пневмоцитами II ти­пу. Наявність ПАР зменшує поверхневий натяг майже в 10 разів. Якщо ви­мити водою рідину, що утримують сурфактанти, які покривають зсередини тонким шаром епітелій альвеол, то альвеоли спадуться.

Молекули сурфактантів одной­менно заряджені й відштовхуються одна від одної, перешкоджаючи спа­данню альвеол. І чим менший діаметр альвеоли, тим активніше сурфак­танти перешкоджають їх спаданню.

Сурфактанти також:

- беруть участь в очищенні альвеол від часток пилу,

- сприяють збереженню їх сухості,

- підсилюють фагоцитарну активність ле­геневих макрофагів.

Сурфактант відіграє важливу роль під час пологів. Хоча плід і виконує дихальні внутрішньоутробні рухи, до народження ле­гені перебувають у стані колапсу (спадання). Після народження і першого вдихання легені розправляються і сурфактанти оберігають їх від пов­торного колапсу.

Дефіцит сурфактанту - причина респіраторного дистрес-синдрому новонароджених (РДСН). Це захворювання виникає у немовлят, народжених до того, як почала діяти їх система сурфактантів.

У разі лікування РДСН призначають в інгаляціях синте­тичні сурфактанти, отриманий з бичачих легень. Їх застосування з профілактичною і замісною метою значно полегшує важкість перебігу РДСН, проте не знижує частоту хронічних легеневих захворювань у не­мовлят, які вижили.