
- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу а) розгорнутий конспект .
- •План лекції такий:
- •Будова та функції системи дихання, значення для організму.
- •Дихальні шляхи (порожнина носа, глотка, гортань, трахея, бронхи)
- •Порожнина носа
- •Гортань
- •Трахея.
- •Бронхи.
- •Грудна порожнина
- •Плевра і середостіння
- •Основні етапи процесу дихання.
- •Дихальний цикл. Механізм вдиху і видиху
- •Дифузійна здатність легень.
- •Альвеолярний газообмін вентиляційно-перфузійне відношення
- •Тиск у плевральній порожнині, його зміни при диханні. Еластичні властивості легень і стінок грудної клітки. Сурфактант, його значення.
- •Тиску плевральній порожнині (щілині).
- •3.Склад повітря. Механізм обміну газів під час дихання.
- •4. Крива дисоціації гемоглобіну.
- •Споживання кисню тканинами.
- •Статичні та динамічні показники функції зовнішнього дихання. Методи дослідження функції дихання.
- •Крива, яка виходить під час запису показників зовнішнього дихання за допомогою цього прилада, називається спірограмою.
- •Сучасні спірографи
- •Фото Спирометр СпироС-100
- •7.Регуляція дихання.
- •Дихальний центр
- •Дихальний центр (його компоненти) та еферентні нерви
- •Пневмотаксичний центр.
- •Апнейстичний центр
- •Функціонування дихального центру
- •2. Роль центральних і периферійних рецепторів у забезпеченні газового гомеостазу. Рефлекторна регуляція дихання
- •Рефлекси з рецепторів легень.
- •Рефлекси з рецепторів шкіри і скелетних м'язів.
- •Рефлекси з хеморецепторів кровоносних судин.
- •Роль інших відділів цнс у регуляції дихання
- •Дихання за різних умов. Дихання під час фізичного навантаження
- •Чинники гіпервентиляції під час фізичного навантаження.
- •Механізм першого вдиху новонародженої дитини
- •Висновки :
- •А. Тести для самоконтролю:
- •Б. Ситуаційні задачі для самоконтролю:
- •VI. Матеріали активізації студентів.
- •Viі. Матеріали для самопідготовки студентів.
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
- •Тема наступної лекції -
- •Література
- •1. Навчальна:
Дихальний цикл. Механізм вдиху і видиху
Дихальний цикл складається з:
вдиху,
видиху і
дихальної паузи.
Вдих і видих здійснюються завдяки роботі дихальних м`язів та руху ребер.
Під час дихальних рухів відбувається:
перенесення (конвекція) дихальних газів (кисню і вуглекислого газу),
дифузія газів за градієнтом їх концентрації (кисню з бронхіол в альвеоли і вуглекислого газу у зворотному напрямку).
Створення і підтримання такого градієнта концентрацій дихальних газів забезпечує конвекція газів у провідниковій та перехідній зонах дихальних шляхів.
Швидкість руху повітря в дихальних шляхах у зв'язку зі значним їх розгалуженням і зростанням загальної площі поперечного перерізу поступово знижується і в дихальних бронхіолах стає майже в 5000 разів меншою порівняно з трахеєю, що практично припиняє конвекцію газів, і на перше місце виступає їх дифузія.
Тиск в альвеолах дорівнює атмосферному лише на максимумі спокійного вдиху перед видихом або в паузі між видихом і вдихом і при дуже повільних вдиху і видиху. Під час нормального дихання альвеолярний тиск відрізняється від атмосферного, і причиною цього є нееластичний опір дихальних шляхів. Під час вдиху через опір, що його чинять потоку повітря голосова щілина і бронхи, воно не встигає наповнювати альвеоли, що розтягуються, і тиск у них падає на 2-3 мм рт. ст. Під час видиху, навпаки, газ із альвеол з тієї самої причини не встигає виходити і тиск в альвеолах зростає.
Дихальні рухи.
Перший етап дихання відбувається шляхом чергування вдиху (інспірації) і видиху (експірації).
Повітря переміщується завдяки позмінному збільшенню і зменшенню розмірів грудної порожнини. Розміри грудної порожнини змінюються у разі руху ребер і сплющення діафрагми за рахунок скорочення дихальних м'язів.
Роль ребер і дихальних м'язів у змінах об'єму грудної порожнини.
Механізм дихальних рухів: А - зміни об’єму грудної клітки (за рахунок діафрагми і м’язів черевного пресу); Б - скорочення зовнішніх міжреберних м’язів (зліва модель руху ребер)
Під час спокійного вдиху скорочення зовнішніх міжребрових м'язів піднімає опущені передні кінці ребер і груднину догори і вперед.
Грудна клітка розширюється за рахунок скорочення дихальних м'язів: основних інспіраторних — діафрагми, зовнішніх міжребрових м'язів.
Під час активного глибокого вдиху підключаються додаткові інспіраторні м'язи — деякі м'язи грудей, спини.
Поверхня розслабленої діафрагми майже вдвічі більша від площі поперечного перерізу грудної клітки, тому під час видиху вона під тиском органів черевної порожнини випинається в грудну порожнину.
Під час вдиху м'язові волокна діафрагми скорочуються, купол діафрагми опускається і грудна порожнина збільшується (див. мал. 51).
Спокійний видих у людини відбувається пасивно значною мірою під впливом гравітаційної сили: зовнішні міжреброві м'язи і діафрагма розслаблюються, ребра опускаються донизу, грудна клітка звужується, розслаблена діафрагма випинається в грудну порожнину, об'єм якої зменшується. Так відбувається, коли людина перебуває у вертикальному положенні.
В горизонтальному положенні вплив гравітаційного чинника на видих значно зменшується і до його здійснення залучаються внутрішні міжреброві м'язи — видих стає активним. Так само активний видих має місце у людини і під час фізичних навантажень, коли до дихальних рухів залучаються допоміжні дихальні експіраторні м'язи: косий, прямий, поперечний м'язи живота, а також м'язи, що згинають хребет.
Розрізняють такі типи дихання:
грудний,
черевний і
змішаний
При грудному дихання здійснюється головним чином за допомогою м'язів грудної клітки.
У диханні черевного типу переважну роль відіграють м'язи живота (косі, поперечний і прямий) і діафрагма.
Переважання того чи іншого типу дихання залежить від:
статі (у жінок переважає грудний тип дихання, особливо під час вагітності, у чоловіків — черевний),
віку (у новонароджених і дітей грудного віку переважає черевний тип дихання, у 2 роки тип дихання стає змішаним, у 3-7 років — грудним, у хлопчиків 8-10 років — черевним),
конституції (у гіперстеніків — найчастіше черевний, у астеніків — грудний),
професії (у людей фізичної праці переважає черевний тип дихання).
Черевний тип дихання є ефективнішим, оскільки скорочення діафрагми забезпечують більші зміни об'єму грудної порожнини, ніж скорочення міжребрових м'язів. Найсприятливішим для вентиляції легень є змішаний тип дихання.