Грудна порожнина

є герметичною ка­мерою, яка розміщена у грудній клітці. Реб­рам (12 пар) властива рухливість, необхід­на для здійснення дихальних рухів. Між ребрами розміщені зовнішні та внутрішні міжреброві м'язи.

Знизу груд­на порожнина відділяється від черевної діафрагмою. Стінки грудної порожнини вистелені пристінковою плеврою, яка пере­ходить знизу на діафрагму, а спереду біля груднини і ззаду біля хребта - на органи середостіння (серце, магістральні судини, стравохід), звідти на легені (нутрощева, або вісцеральна, плевра).

Плевра і середостіння

Поверхня легень і внутрішня поверхня грудної порожнини покриті се­розною оболонкою, що називається плеврою. Вона складається із двох листків - легеневого (вісцерального) і пристінкового (парієтального).Ле­генева плевра покриває легеню, заходячи в щілини між її частками. Пристінкова плевра зростається із внутрішньою поверхнею грудної по­рожнини й органами середостіння.

Замкнутий щілинний простір між листками плеври називається порожниною плеври. У ній знаходиться неве­лика кількість серозної рідини, що зволожує листки плеври, завдяки чому зменшується тертя між ними під час дихання. Простір, що розташований у грудній порожнині між правим і лівим плевральними мішками (у яких знаходяться права і ліва легені), заповне­ний органами, судинами і нервами, називається середостінням. Спереду він обмежений грудниною, позаду - грудним відділом хребетного стовпа, верх­ня межа - це верхня апертура грудної порожнини, нижня - діафрагма.

2. Основні етапи процесу дихання.

Дихання складається з 5 основних процесів (етапів):

I - зовнішнє дихання (обмін газами між навколишнім середовищем і

легенями, тобто легенева вентиляція);

II - дифузія газів крізь аерогематичний бар'єр (обмін газів між

альвеолярним повітрям та кров'ю, тобто, дифузії газів);

III - транспорт газів кров'ю (кисню - від легень до клітин і вуглекислого

газу - в протилежному напрямку, тобто, перфузії газів);

IV - дифузія газів між капілярною кров'ю і тканинами;

V - тканинне дихання. Цей етап дихання вивчає біохімія.

Газообмін між зовнішньою середою і організмом

(три етапи дихання)

Розглянемо більш детально ці етапи.

А)Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Біомеханіка вдиху і видиху.

ВЕНТИЛЯЦІЯ АЛЬВЕОЛ

Вентиляція – це процес оновлення складу повітря внаслідок вдиху і видиху.

З тих 500 мл повітря, що при кожному спокійному вдиху дорослої людини надходить у ле­гені, лише 350 мл потрапляє до альвеол. Решта 150 мл заповнює дихальні шляхи, але участі в газообміні не бере. Об'єм цих дихальних шляхів дістав назву анато­мічного мертвого простору.

Таким чи­ном, об'єм альвеолярної вентиляції ста­новить близько 70 % хвилинного об'єму дихання, тобто 4-7 л/хв.

Для оцінки ступеня такого оновлення використовують показник — коефіцієнт легеневої вентиляції (КЛВ), який дорів­нює відношенню альвеолярного об'єму (V ) до ФЗЄ:

КЛВ = V/ФЗЄ = 350 мл / 2500 мл = 0,14. (2)

Низькі значення коефіцієнта легеневої вентиляції (0,1-0,2) не є виявом недоско­налості нашої дихальної системи. Навпаки, це пристосування, що забезпечує сталість складу альвеолярного газу і, отже, сталість газового складу крові.

На вентиляцію легень, точніше альвео­лярну вентиляцію, впливають ще кілька чинників – це кількість функціонуючих в даний час альвеол та особливість капілярного кровообігу в малому колі.

У зв`язку з цим розрізняють фізіологічний "мертвий простір", маючи на увазі сукупність альвеол, які в дану мить не беруть участі в газообміні за принципом черговості (або вони не наповнюються повітрям, або навколо них капілярний кровообіг неефективний).

Функціональний (фізіологіч­ний) мертвий простір охоплює:

• альвеоли, що вентилюються, але не перфузуються кров'ю;

• альвеоли, що перфузуються кров'ю, але не вентилюються;

• альвеоли, що не перфузуються і не вен­тилюються.

Якщо об'єм анатомічного мертвого про­стору є відносно стабільним, то альвеоляр­ний мертвого простір може змінювати­ся в широких межах. Наприклад, під час фізичного навантаження або у разі гіпоксії він може зменшуватись практично до нуля. Тобто,

Функціональний мертвий простір є резервом організму, який включаєтьсяв процес дихання при збіль­шенні потреб в кисні.

Слід також зазначити, що через певні анатомічні при­чини легені вентилюються нерівномірно: верхівки легень вентилюються гірше, ніж середні й нижні частини. (Це пов'язано переважно з обмеженою рухливістю ребер верхньої частини грудної клітки).