Роль інших відділів цнс у регуляції дихання

На функцію дихального центру вплива­ють вищі відділи головного мозку, серед яких найважливішу роль відіграють гіпо­таламус і кора великого мозку.

Гіпоталамус, як вищий центр автоном­ної нервової системи, здійснює регулювальні виливи на дихальний центр довгастого моз­ку в процесі реалізації гомеостатичних та емоційно-поведінкових реакцій.

Функція гіпоталамуса полягає в залученні до таких реакцій дихальної системи та узгодженні її функцій з діяльністю інших систем орга­нізму.

Будь-яка захисна реакція, центр якої розміщений у гіпоталамусі, починається з орієнтовного рефлексу в пошуках во­рога чи суперника. У тварин це, як пра­вило, насторожування і принюхування з відповідною модуляцією дихання. Далі відбувається власне захисна реакція, що виявляється у боротьбі з ворогом чи втечі від нього або в пасивній реакції завми­рання (удавана смерть). В обох випадках відбуваються значні зміни дихання: у пер­шому випадку його посилення, а в другому, навпаки, різке гальмування.

Гіпоталамічні структури також контро­люють температуру тіла. За потреби поси­лення тепловіддачі центр терморегуляції, розміщений у гіпоталамусі, ініціює часте і неглибоке дихання — виникає терморегу­ляторне поліпное. При цьому істотно зро­стає випаровування води з поверхні ле­гень і відбувається охолодження крові в малому колі кровообігу.

Відомо, як впли­вають емоційні напруження на дихання. Ос­кільки гіпоталамус бере участь у форму­ванні емоцій, то його модулюючий вплив на дихальний центр є незаперечним.

Кора півкуль великого мозку. Кожна людина може довільно, за власним бажан­ням, тобто через імпульси, що надходять з кори великого мозку, затримати на дея­кий час дихання або, навпаки, прискорити чи поглибити його. Такий конт­роль кори обмежений за часом і не може тривати довго. Під час довільної затримки дихання у крові підвищується концент­рація С0₂, зростає його стимулювальний вплив на дихальний центр, і яким би вели­ким не було бажання затримати дихання якомога довше, дихальний центр виходить з-під гальмівного контролю кори.

Високий рівень залежності дихання від кори великого мозку зумовлений участю дихальної системи у здійсненні мовної функції. Вимовляння звуків, слів, речень — це функція виключно кори великого моз­ку, і людина підкоряє ритм свого дихання довільному вимовлянню слів. Цей процес здійснюється за участю вищих відділів ЦНС.

Спинний мозок у регуляції дихання відіграє виключно провідникову функцію.

Розміщені в ньому мотонейрони, що нервують дихальні м'язи, лише передають еферентні сигнали від дихального центру до дихальних м'язів. Тому, якщо перерізати спинний мозок на межі його з довгастим, дихання неборотно припиняється і тварина гине, перерізування між шийним і грудним відділами спинного мозку ізолює від дихального центру мотонейрони лише міжреберних м'язів, але зв'язок дихального центру з діафрагмою через діафрагмальний нерв, виходить із шийних сегментів спинного мозку, зберігається. Людина продовжує дихати за рахунок скорочень діафрагми може жити.

Активація парасимпатичної нервової системи викликає звуження бронхів і бронхіол зі зростанням опору дихальних шляхів. Збуджен­ня від рецепторів передається через аферентні волокна блукаючого нерва. Аналогічно діє гістамін прямо на гладенькі м'язи та на аферентні нервові закінчення (рецептори).

Симпатична нервова система менш щільна, ніж парасимпатична, і тому її адренорецептори мало реагують на норадреналін і більше - на адреналін з розслабленням гладенької мускулатури. їх блокада, нав­паки, спричиняє бронхоспазм.