Крива, яка виходить під час запису показників зовнішнього дихання за допомогою цього прилада, називається спірограмою.

Сучасні спірографи

Спірометрія – це визначення життєвої ємності легень за допомогою прилада, який називається спірометром.

Спірометрами називаються прилади, що уміщають різну кількість повітря при постійному диханні.

Фото Спирометр СпироС-100

Пневмографія- метод визначення сили та швидкості дихальних рухів.

Пневмограф - прилад для запису сили та швидкості дихательних рухів.

Пневмотахометрія – метод визначення пікових швидкостей току повітря під час форсованого вдиху і видиху. Допомагає визначити бронхіальну прохідність.

Пневмотахометр

Більш складні методи дослідження легеневої вентиляції, межі та резерву дихання потребують спеціальних приладів.

7.Регуляція дихання.

Регуляція дихання в широкому розумінні - це пристосування зовнішнього дихання до змінних потреб організму. Йдеться не тільки про рівень метаболізму, але й про зміни газового складу навколишнього середовища, емоції, подразнення різних екстерорецепторів тощо.

Головний фізіологічний результат системи регулювання дихання - підтримання оптимальної парціальної напруги газів у крові і тканинах відповідно до інтенсивності метаболізму.

Медсестра нерідко стикається з ситуаціями, коли треба швидко, чітко, кваліфіковано допомогти хворому при порушенні дихання.

Знання механізмів регуляції дихання можуть знадобитися під час приймання пологів, подання допомоги утопленому або отруєному чадним газом. Ці знання стануть у пригоді під час перебування в горах, осередку пожежі тощо. Конче потрібно вміти регулювати дихання медсестрам відділення анестезії та реанімації.

Регуляція дихання здійснюється рефлекторним і гуморальним шляхами. Обидва ці механізми забезпечують ритмічний характер дихання та зміну його інтенсивності, пристосовуючи організм до різних умов навколишнього середовища.

Регулювання дихання рефлекторним шляхом передбачає наявність трьох складових елементів:

1) рецепторів, що сприймають інформацію, і аферентних шляхів, що передають її до нерво­вих центрів;

2) нервових центрів;

3) ефекторів - шляхів передачі команд від центрів і самих об'єктів, що підлягають регулюванню.

У понятті регуляції дихання розрізня­ють два аспекти:

по-перше, підтримка ритмічності дихання, тобто механізм авто­матії дихального центру,

по-друге, процеси власне регуляції дихання, тобто модуляції функції дихального центру, її пристосуван­ня до потреб організму.

Дихальний центр

Регуляція дихання полягає в забезпеченні чергування актів вдиху і видиху та їх глибини.

Дихальний центр — це сукупність ней­ронів центральної нервової системи, які за­безпечують ритмічну зміну вдиху видихом і навпаки, а також пристосовують частоту і глибину дихання до мінливих потреб ор­ганізму і відповідно до умов його існування.

Дихальний центр (його компоненти) та еферентні нерви

Рис. 63. Іннервація органів дихання:

Гт – представництво дихального центру в гіпоталамусі;

К – коркове представництво дихального центру (умовно);

Ап, П – апнейстичний і пневмотоксичний центри моста;

І, Е – інспіраторний та експіраторний бульбарні центри;

Дф і Мр – центри діафрагмального і міжреберних нервів у спинному мозку

Дихальний центр розміщений на дні IV шлуночка , він парний, симетричний, розміщений по обидва боки від шва довгастого мозку.

Від груп нервових клітин у правій половині довгастого мозку імпульси поступають до дихальних м’язів правої половини тіла. Від груп клітин у лівій половині – до м’язів лівої половини тіла.

Виявлено невелику кіль­кість (10-15 %) нейронів, імпульси яких були синхронними з диханням. Це дихаль­ні нейрони.

Одні з них дають залп імпуль­сів під час вдиху — інспіраторні дихальні нейрони, інші виявляють свою активність під час видиху — експі­раторні нейрони .

В обох дихальних групах аксони части­ни нейронів спускаються низхідними шля­хами до дихальних мотонейронів спинного мозку, які розташовані в передніх рогах спинного мозку , що іннервують дихальну мускулатуру.

Нейронам дихального центру притаманна ритмічна автоматія, яка регулюється:

• нервовими імпульсами, що приходять від рецепторів легень, дихальних і скелетних м`язів,

• імпульсами з вище розташованих відділів ЦНС,

• гуморальним впливом.

Дихальний центр забезпечує:

• ритмічне чергування вдиху і видиху,

• змінює частоту та глибину дихання, пристосовуючи організм до потреб.

Фізіологічним подразником дихального центру є СО2 - це гуморальна регуляція. СО2 – це універсальний медіатор дихання.

Локальний нервовий центр забез­печує підтримання констант газового складу крові в стані спокою.

Локальний нервовий центр скла­дається з

- дорсального й вентрального ядер довгастого мозку ( медулярний відділ),

- пневмотаксичного ( міст)

- апнейстичного відділів ( міст).

Частина, яка розташована у ділянці довгастого мозку називається медулярною.

У передній частині моста виявлено ще одне ядро, яке бере участь у регулюванні дихання. Це - пневмотаксичний центр, який, впливаючи на бульбарний відділ дихального центру, за­безпечує регулювання зміни та тривалість вдиху і видиху.

Деякі автори вважають, що в нижніх відділах моста розташований ще й апнейстичний центр.