2.1.2.3. Нормування параметрів мікроклімату

Метеорологічні умови встановлюються залежно від характеру робіт згідно з СН 245-71 та ГОСТ 12.1.005-88 “Повітря робочої зони”. Оптимальні та допустимі метеорологічні умови на робочих місцях нормуються залежно від пори року, категорії робіт за важкістю та від характеристики приміщення за теплонадлишками. Нижче наводяться оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з врахуванням надлишків явного тепла, важкості виконуваних робіт та періоду року.

Оптимальні та допустимі параметри метеоумов для холодного та

перехідного періоду року при виконанні робіт середньої важкості

Період року	Категорія робіт	Температура, 0С		Відносна вологість, %		Шв. руху повітря, м/с
		Оптим.	Допуст	Оптим.	Допуст	Оптим	Допуст
Холодний та перехідний	Середньої важкості	18-20	17-22	40-60	75	0,2	0,3

Оптимальними вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість дискомфортних відчуттів, але таких, що не входять за межі можливостей організму. Для забезпечення нормальних метеорологічних умов на робочому місці розглянуті параметри повинні бути взаємопов’язаними. За низької температури оточуючого повітря його рухливість повинна бути мінімальною, оскільки підвищена рухливість повітря створює відчуття ще більшого холоду, а недостатня рухливість повітря за високої температури - відчуття перегрівання. Оптимальне для організму людини поєднання параметрів температури, відносної вологості та швидкості руху повітря складає комфортність зони діяльності. Для умов роботи студентів в побуті відчуття теплового комфорту має місце при температурі близько +21⁰С, відносній вологості близько 60% та швидкості повітря не більше 0,2 м/сек. При важкій праці температурна комфортність досягається при більш низьких температурах (до +15⁰С). Значення відносної вологості найсприятливіші в межах 40-60%. Комфортна швидкість повітря збільшується при підвищенні температури.

2.1.2.4. Профілактика несприятливого впливу мікроклімату

Боротьба з несприятливим впливом виробничого мікроклімату регламентується “Санітарними правилами з організації технологічних процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання” і реалізується комплексом заходів технологічного, санітарно-технічного, організаційного та медико-профілактичного плану. Основними заходами щодо забезпечення нормального метеорологічного середовища в робочій зоні є механізація важких ручних робіт, захист від джерел теплового випромінювання, перерви під час роботи для відпочинку. Часті короткі перерви більш ефективні, ніж рідкі, але тривалі. До групи санітарно-технічних заходів відносяться засоби локалізації тепловиділень і теплоізоляція, скеровані на зниження інтенсивності теплового випромінювання і тепловиділень обладнання, вентиляція, опалення і кондиціонування повітря.

Захист від теплового випромінювання здійснюють шляхом застосування екранів з теплоізоляційних матеріалів, водяних завіс та повітряного провітрювання робочих місць.

Захист від протягом досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштування повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях.

Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубововняне сукно), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуються спеціальні костюми з підвищеною теплосвітловіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовуються дюралеві, фіброві шоломи, повстяні капелюхи; для захисту очей – окуляри темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном.

Заходи з профілактики несприятливого впливу холоду повинні передбачати попередження вихолоджування виробничих приміщень, використання засобів індивідуального захисту. Санітарними нормативами регламентується влаштування повітряних завіс, шлюзів, використання подвійного скління вікон, теплоізоляція підлог, стін. На робочих місцях мікроклімат підтримується опаленням – водяним, паровим, повітряним або радіаційним. Захист від дії зниженої температури досягається використанням теплового спецодягу, а під час опадів – плащів та гумових чобіт. При нефіксованих робочих місцях та при роботі на відкритому повітрі влаштовуються спеціальні приміщення для зігрівання.