Приклад

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин:

1. частини клітин;

2. неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Нумерацiя сторiнок пояснювальної записки повинна бути наскрiзна, починаючи зі змісту.

4.3 Викладення тексту пояснювальної записки

У текстi пояснювальної записки не допускається:

• застосовувати для одного й того ж поняття рiзноманiтнi науково-технiчнi термiни близькi за змiстом (синонiми), а також iноземнi слова i термiни при наявностi рiвнозначних слiв та термiнiв в українськiй мовi;

• застосовувати скорочення слiв, крiм встановлених правилами української орфографiї, вiдповiдними державними стандартами, а також крім тих, що наведені у переліку скорочень;

• скорочувати позначення одиниць фiзичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фiзичних величин у заголовках та боковиках таблиць, та в розшифровках лiтерних позначень, що входять у формули та малюнки.

У текстi пояснювальної записки, за винятком формул, таблиць i рисункiв, не допускається :

• застосовувати математичний знак мiнус (-) перед вiд'ємними значеннями величин (треба писати слово "мiнус");

• застосовувати знак "Ø" для позначення дiаметру (треба писати слово "дiаметр"). При зазначеннi розмiру чи граничних вiдхилень дiаметру на кресленнях, якi знаходяться в текстi документа, перед розмiрним числом треба писати знак "Ø";

• застосовувати без числових значень математичнi знаки, наприклад, > (бiльше), < (менше), = (дорiвнює), ≥(бiльше або дорiвнює), ≤(менше або дорiвнює), ≠ (не дорiвнює), а також знаки №(номер), %(вiдсоток);

Якщо в документi прийнята особлива система скорочень слiв чи найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелiк прийнятих скорочень, який розмiщують у кiнцi документа перед списком лiтеpатуpи.

Перелiк слiв, що допускається скорочувати, встановлений ГОСТ 2.316.

Слiд застосовувати стандартизованi одиницi фiзичних величин, їх найменування й позначення згiдно з ГОСТ 8.417.

У текстi документа числовi значення величин з позначенням одиниць фiзичних величин та одиниць вiдлiку треба писати цифрами, а числа без позначення одиниць фiзичних величин та одиниць рахунку вiд одиницi до дев'яти - словами.

Якщо в текстi наводиться ряд числових значень, виражених в однiєю одиницею фiзичної величини, то її вказують тiльки пiсля останнього числового значення, наприклад, 1,50; 1,75; 2,00м.

Позначення одиницi фiзичної величини дiапазону числових значень вказується пiсля останнього числового значення дiапазону.

Приклади:

1. Вiд 1 до 5 мм.

2. Вiд 10 до 100 кг.

3. Вiд плюс 10 до мiнус 40^оС.

Наводячи найбiльшi чи найменшi значення величин, треба застосовувати словосполучення "повинно бути не бiльше (менше)".

Наводячи допустимi значення вiдхилень вiд зазначених норм, вимог треба застосовувати словосполучення "не повинно бути бiльше (менше)".

Наприклад, масова частка вуглекислого натрiю в технiчнiй кальцинованiй содi повинна бути не менше 99,4 %.

Числовi значення величин в текстi треба вказувати з ступенем точностi, що необхiдний для забезпечення потрiбних властивостей виробу, при цьому в рядi величин здiйснюється вирiвнювання числа знакiв пiсля коми.

Дробовi числа необхiдно наводити у виглядi десяткових дробiв. При неможливостi висловити числове значення у виглядi десяткового дробу, допускається записувати у виглядi простого дробу в один рядок через косу риску, наприклад, 5/32; (50А-4С)/(40В+20).

У формулах у виглядi символiв треба застосовувати позначення, встановленi вiдповiдними державними стандартами. Пояснення символiв та числових коефiцiєнтiв, якi входять у формулу, якщо вони не поясненi ранiше в текстi, повиннi бути наведенi безпосередньо пiд формулою. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка в тiй послiдовностi, в якiй символи наведенi в формулi. Перший рядок пояснення повинен починатися зi слова "де" без двокрапки пiсля нього.

Формули, якi слiдують одна за другою i не подiленi текстом, подiляють комою. Переносити формули на наступний рядок допускається тiльки на знаках операцiй, що виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносi формули на мiсцi знаку множення застосовують знак "×".

Формули можуть бути виконанi машинописним, машинним способами чи креслярським шрифтом висотою не менше 2,5 мм. Застосування машинописних та рукописних символiв в однiй формулi не допускається.

Формули, за винятком формул, що розташовуються в додатку, повиннi нумеруватися наскрiзною нумерацiєю арабськими цифрами, якi записують на рiвнi формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають - (1).

Посилання в текстi на порядковi номери формул дають у дужках, наприклад, у формулi (1). Формули, що розташовуються у додатках, повиннi нумеруватися окремою нумерацiєю арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення додатка, наприклад, формула (В.1).

Допускається нумерацiя формул в межах роздiлу. У цьому випадку номер формули складається з номеру роздiлу та порядкового номеру формули, роздiлених крапкою, наприклад, (3.1).