Фармкокцид – Рharmcoccidum

Властивості: порошок біло-жовтого кольору, нерозчинний у воді, добре розчиняється в лугах і соляній кислоті.

Форма випуску: порошок у пакетах по 25 кг та премікс фармкокцид-25.

Зберігання: за списком Б.

Показання, способи і дози застосування: з профілактичною метою при еймеріозі курчатам-бройлерам згодовують з 10...15-денного віку з кормом у кількості 125 г на одну тонну корму кожний день.

Хімкокцид - Chimcoccidum

Властивості: яскраво-жовтий порошок, нерозчинний у воді.

Форма випуску: порошок у пакетах по 10 кг.

Зберігання: за списком Б.

Показання, способи і дози застосування: при еймеріозі курчат застосовують премікс 6-процентного хімкокциду з наповнювачем - кормовими дріжджами або пшеничними висівками із розрахунку 1 кг на одну тонну корму. З лікувальною метою препарат дають 10 днів, з профілактичною - 25 днів.

Антигельмінтні засоби

В організмі тварин паразитує близько тисячі видів гельмінтів. Вони спричиняють механічні пошкодження тканин у місцях локалізації, створюють умови для проникнення збудників інфекцій, засвоюють поживні та біологічно активні речовини, виділяють токсичні продукти обміну, що в кінцевому результаті призводить до пригнічення росту і розвитку, зниження продуктивності та резистентності, а нерідко - до загибелі тварин.

Особливе значення для домашніх, сільськогосподарських та промислових тварин мають такі класи паразитичних черв'яків:

трематоди або сисуни, що викликають фасціольоз, парамфістоматоз, дикроцеліоз тварин, опісторхоз м'ясоїдних, простогонімоз птахів, ехіностоматидози качок та гусей, гіродактильоз та дактилогіроз риб тощо;

цестоди або стрічкові гельмінти, що є збудниками цистицеркозу свиней та великої рогатої худоби, ехінококозу та ценурозу, моніезиозу та тизаніезиозу жуйних, дрепанідотеніозу гусей, гіменолепідозу качок і гусей, давеніозу курей, лігульозу риб тощо;

нематоди або круглі гельмінти, які викликають стронгілідози та аскаридози тварин, оксіуроз коней, гетеракідоз птахів, гемонхоз жуйних, езофагостомоз свиней і жуйних, диктиокаульоз жуйних, телязіоз великої рогатої худоби, трихинельоз свиней тощо;

скрібляки або колючкоголові гельмінти, які викликають макракантаринхоз свиней, поліморфоз і філікульоз птахів.

Боротьба з гельмінтами є досить складною у зв'язку з різним циклом їх розвитку та різною реакцією на препарати. Для дегельмінтизації тварин застосовують препарати, які викликають загибель гельмінтів (vermicida) або сприяють звільненню від них організму тварин (vermifuga).

З метою оцінки ефективності препаратів прийнято визначати екстенсефективність та інтенсефективність.

Екстенсефективність (ЕЕ) - виражена у відсотках кількість оброблених тварин, що повністю звільнилися від гельмінтів.

Інтенсефективність (ІЕ) - кількість паразитів або їх личинок, виражена у відсотках за відношенням до їх кількості, що була виявлена до лікування.

Враховуючи те, що переважна більшість антгельмінтних засобів є досить небезпечними для тварин (відносяться до списку А та списку Б), необхідно суворо дотримуватись таких правил дегельмінтизації:

перед лікуванням провести гельмінто-копрологічне дослідження з метою визначення характеру та інтенсивності інвазії;

за 5...8 діб до масової дегельмінтизації перевірити чутливість тварин до вибраного препарату на невеликій групі (3...10 голів) малоцінних та найбільш інвазованих тварин. При відсутності побічної дії проводять масову обробку;

перед дегельмінтизацією витримати тварин 12...18 годин на голодній дієті;

після дегельмінтизації витримати тварин 1...3 доби в приміщеннях або в загонах, після чого гній зібрати і піддати хімічному або біотермічному знешкодженню;

через 10...12 діб після дегельмінтизації вибірково перевірити ефективність.

Для групового способу дегельмінтизації найбільш придатними є введення препаратів з кормом або питною водою. При цьому слід дотримуватись таких умов: усі тварини повинні бути приблизно одного віку, вгодованості, маси та фізіологічного стану; препарат необхідно ретельно перемішати з кормом або повністю розчинити у воді; тварини повинні мати вільний доступ до корму та води.

На жаль, груповий спосіб застосування антгельмінтиків не забезпечує точного дозування.

У практиці ветеринарної медицини вдаються до вимушеної, профілактичної, діагностичної та преімагінальної дегельмінтизації.

У якості антгельмінтиків застосовують дуже багато препаратів різного походження та хімічної будови. Більшість з них виявляють політропну дію, але сила дії на паразитів різних видів може суттєво відрізнятися. Більш висока ефективність досягається комбінованим застосуванням засобів різних хімічних груп, тому сучасні високоефективні препарати є комплексними.

Ми вважаємо найбільш раціональною системою класифікації антгельмінтиків за принципом переважної дії на окремі класи паразитів: трематоциди, цестоциди, нематоциди. Але і ця класифікація є дещо умовною, оскільки цілий ряд препаратів не завжди ефективні проти збудників одного класу, а деякі є ефективними проти гельмінтів різних класів.