Неорганічні в'яжучі засоби

До в'яжучих неорганічного походження відносять сполуки важких металів, які здатні утворювати з білками тканин та мікробних клітин альбумінати. Ступінь в'яжучої, подразнюючої, припікаючої та протимікробної дії залежить від щільності утворюваного альбумінату, що пов'язано, насамперед, з властивостями самого металу, ступенем дисоціації сполуки на іони металу та аніони кислот, характеру аніону, концентрації розчину, тривалості дії і щільності та реактивності тканин.

За щільністю альбумінату важкі метали можна розмістити у такий ряд: Al, Pb, Ві, Fe, Cu, Zn, Ag, Hg, де найбільш щільні утворюються розчинними сполуками алюмінію, а найменш щільні - сполуками ртуті. Метали, що утворюють щільні альбумінати, діють поверхнево і не проникають у глибину тканин. їм властива більш виражена місцева в'яжуча дія. Метали, що утворюють пухкі альбумінати, відносно легко проникають у клітини та тканини організму, тому їм властива добре виражена подразнююча, припікаюча та бактерицидна дія. Крім того, ці метали здатні взаємодіяти з функціональними групами ( SН, СООН, РO₄) багатьох ферментів, що зумовлює їх відносно високу токсичність та добре виражену протимікробну дію.

Сполукам металів, що добре дисоціюють у розчинах, притаманна більш виражена місцева дія (ZnCl₂) і навпаки (ZnSO₄).

Для аніонів неорганічних кислот характерним є більш виражена подразнююча та припікаюча дія, у той час як аніони органічних кислот діють переважно в'яжуче.

Залежно від концентрації для всіх сполук металів існує загальна закономірність - у слабих концентраціях проявляється в'яжуча та бактеріостатична дія, у вищих - подразнююча, припікаюча та бактерицидна дія.

Слід відмітити, що більшість важких металів добре всмоктуються в кров і відіграють важливу біологічну роль як макро- та мікроелементи, а в підвищених кількостях можуть викликати гостре та хронічне отруєння. Ці аспекти їх дії викладені в розділі "Солі важких металів". Виключно як в'яжучі застосовують препарати вісмуту.

Вісмуту нітрат основний – Bismuthi subnitras

Синоніми: субнітрат вісмуту, вісмут азотнокислий основний. Суміш ВіNO₃(OH)₂, ВіONO₃ та ВіOOH.

Білий аморфний або дрібнокристалічний порошок, практично нерозчинний у воді та спирті, добре розчиняється в соляній кислоті.

Випускають порошок, таблетки по 0,25 і 0,5 мг; 10-процентні мазі; входить до складу таблеток "Вікаір" та "Бісал".

При внутрішньому введенні поступово розчиняється в шлунковому соку, діючи в'яжуче та протимікробно.

Застосовують у формі мікстур, болюсів, пілюль, таблеток при гастроентеритах та виразках шлунка в дозах: коням - 5,0... 15,0 г; великій рогатій худобі - 20,0...25,0; вівцям – 3,0...8,0; свиням - 2,0...5,0; собакам - 0,5...2,0; хутровим звірам - 0,1 ...0,4; рідше - зовнішньо на рани, при опіках та виразках у формі 5...10-процентних присипок і мазей.

Ксероформ - Хеrоformum

Трибромфенолят вісмуту основний з оксидом вісмуту. Дрібний аморфний порошок жовтого кольору, із своєрідним запахом, практично нерозчинний у воді та спирті. Містить 50...55 % оксиду вісмуту.

Випускають порошок, 3- та 5-процентні мазі на вазеліні.

Застосовують всередину при захворюваннях шлунка і кишок: коням - 3,0... 10,0 г; великій рогатій худобі - 5,0... 15,0; дрібній рогатій худобі – 2,0...5,0; свиням -1,0...3,0; собакам - 0,3... 1,0; зовнішньо - у формі 3...10-процентних присипок і мазей на рани, при екземах, опіках, виразкових кератитах.

Дерматол – Dermatolum

Синонім: галлат вісмуту основний.

Основна сіль вісмуту і галлової кислоти. Аморфний порошок лимонно-жовтого кольору, без запаху і смаку, практично нерозчинний у воді і спирті. Містить 52...56 % оксиду вісмуту.

Випускають порошок і 10-процентну мазь на вазеліні. Застосовують у формі присипок, мазей і свічок (5...20%) на рани, мокнучі виразки, при опіках і запаленні слизових оболонок.

Карбонат вісмуту основний – Bismuthi carbonas basicum

Білий нерозчинний порошок.

Застосовують для рентгеноскопії шлунково-кишкового тракту: коням і великій рогатій худобі - до 40,0 г; дрібній рогатій худобі -10,0; собакам - 3,0 г.