Теорія і стадії наркозу

Спочатку вчені припускали, що наркотики порушують кровообіг у мозку, значно зменшуючи надходження до нього кисню, викликаючи зворотне порушення функції. Пізніше з'явилась теорія, в основу якої було покладено деякі факти зміни проникності клітинних мембран під дією наркотичних речовин, що легко розчиняються в ліпідах. Детальніша перевірка не підтвердила провідної ролі порушення проникності клітинних мембран.

У 1900 році Мейер і Овертон незалежно один від одного в дослідах на тваринах перевірили майже всі відомі на той час наркотичні засоби і довели, що сила наркотичної дії різних речовин залежить від їх розчинності у ліпідах-чим більш розчинний засіб, тим сильніша дія. Але як виявилось, теорія Мейєра-Овертона не може бути розповсюджена на нові наркотики, які сильно діють, але не досить добре розчиняються в ліпідах.

В останні роки з'явились роботи, які свідчать про гальмівну дію наркотиків на активність ключових ферментів трикарбонового циклу Кребса у нервових клітинах, що призводить до гальмування енергетичного обміну та функцій мозку. Можливо з цим пов'язано послаблення синтезу ацетилхоліну, який є основним медіатором центральних міжнейронних синапсів, що призводить до гальмування передачі нервових імпульсів і пригнічення функції центральної нервової системи.

При повному наркозі настає тимчасовий параліч усіх відділів центральної нервової системи, за виключенням довгастого мозку, життєво важливі центри якого (дихання, судинно-рухомий) хоч і пригнічені, але продовжують функціонувати. При подальшому підвищенні концентрації наркотика в крові настає параліч центрів довгастого мозку, що призводить до смерті через зупинку дихання.

Різні відділи центральної нервової системи мають неоднакову чутливість до наркотиків, тому в процесі наркозу, особливо при введенні інгаляційних наркотиків, можна чітко спостерігати стадії. Найбільш чутливі до наркотиків наймолодші в філогенетичному відношенні структури мозку, до яких відносяться перш за все кора, а найбільш стійкі - найдревніші, що забезпечують життєдіяльність організму навіть у критичних ситуаціях - це довгастий мозок.

Загальну анестезію можна підтримувати необхідний проміжок часу, але для цього потрібно створювати у крові стабільну концентрацію наркотику. У процесі наркотизування тварин, особливо за допомогою інгаляційних наркотиків, чітко спостерігаються чотири стадії: заціпеніння або оглушення, уявне збудження, наркоз і пробудження. У випадку передозування замість пробудження може наступити смерть у результаті зупинки дихання.

Стадія заціпеніння проявляється короткочасним заспокоєнням без ознак порушення чутливості, функцій серцево-судинної системи і дихання. Але в перший момент вдихання газових сумішей ефіру чи хлороформу, що мають виражену подразнюючу дію, можливе рефлекторне пригнічення дихання, навіть до повної його зупинки.

Короткочасна стадія оглушення змінюється загальним збудженням, яке проявляється сильним занепокоєнням, страхом, підвищеною рухливістю, опором при фіксації, навіть агресивністю. Дихання та пульс нерівномірні, тиск крові підвищений, зіниця ока розширена, підвищена секреція залоз, часте ковтання, можливі блювота, сечовиділення. І.П.Павлов назвав цю стадію "несправжнім збудженням", тому що в його основі лежать процеси пригнічення (паралічу) кори головного мозку. При цьому підкоркові центри звільняються від гальмівного впливу кори і настає "бунт підкірки", тобто незлагодженість дії підкіркових центрів У цей час втрачається свідомість. Сучасні електрофізіологічні дослідження показали, що в основі цих явищ лежить подразнююча дія наркотиків на дихальні шляхи, через які рефлекторно збуджуються центри середнього мозку.

Стадія загального збудження добре виражена у коней, собак, котів. Вона поступово, а у деяких тварин раптово переходить у третю стадію - наркозу.

Залежно від глибини розрізняють чотири рівні хірургічного наркозу.

Перший рівень називають поверхневим, або базисним, наркозом. Він характеризується розслабленням скелетних м'язів, значним послабленням, але не відсутністю больової і тактильної чутливості, відсутністю шкірного, ковтального, рогівкового рефлексів та акомодації ока при повільному й рівномірному диханні та нормальному пульсі і тиску крові. Цей рівень наркозу інколи застосовують для виконання простих короткочасних операцій.

Другий рівень - легкий наркоз - характеризується відсутністю будь-якої чутливості та рефлексів, повним розслабленням скелетних м'язів, відсутністю довільних рухів при рівномірному діафрагмальному і послабленому грудному диханні та нормальному пульсі і тиску крові. Зіниця ока помірно звужена. Під час наркозу знижується функціональна активність усіх органів та обмін речовин, зменшується теплопродукція та підсилюється тепловіддача, у результаті чого значно знижується температура тіла, інколи на декілька градусів. У практиці ветеринарної медицини, як правило, застосовують базисний та виражений хірургічний наркоз.

Третій рівень - глибокий наркоз - відрізняється від вираженого слабшим діафрагмальним диханням з поступовим відставанням грудного, прискореним і слабшим пульсом, низьким тиском крові, розширенням зіниці ока, можливе западання язика. Припинення грудного дихання свідчить про кінець стадії хірургічного наркозу. Як правило, при операціях на тваринах, особливо великих, намагаються не допускати глибокого наркозу, оскільки він межує з паралічем довгастого мозку, при якому відновити дихання можна лише за допомогою апаратів штучного дихання тааналептиків.

Четверта стадія - пробудження - характеризується поступовим виходом тварини з наркозу: нормалізація дихання та роботи серця, відновлення чутливості, рефлексів та свідомості, поява акомодації ока та звуження зіниці. При цьому черговість відновлення функції відбувається у зворотному порядку, як це було в процесі розвитку наркотичного стану. У жуйних, наприклад, чітко виявляється стадія збудження, що необхідно завжди враховувати.

При подальшому підвищенні концентрації наркотику в крові замість пробудження настає передозування, яке супроводжується значним послабленням виключно діафрагмального дихання, різким зниженням тиску крові і прискоренням пульсу, розширенням зіниці ока. Такі явища катастрофічно наростають і можуть закінчитися зупинкою спочатку дихання, а потім, через декілька хвилин, роботи серця. У цьому випадку необхідно припинити введення наркотику, застосувати аналептики, серцеві засоби та штучне дихання.

Після пробудження в тварин настає тривалий сон, який має виключ­но важливе значення для повного відновлення функцій організму.

Таким чином, наркоз дає змогу безболісно виконувати найскладніші операції, попереджувати травматичний шок, охороняти персонал і тварин від травматичних пошкоджень, сприяти більш швидкому одужанню та загоюванню ран.

Однак наркотики викликають ряд негативних змін в організмі: пригнічення дихання та роботи серцево-судинної системи, порушення обмінних процесів, гіпоксія плодів при вагітності тощо. Тому наркоз не рекомендується застосовувати вагітним тваринам, а також при хронічних та гострих захворюваннях органів дихання, печінки, серцево-судинної системи. Вибір наркотику і способи анестезії в кожному окремому випадку повинні бути сугубо індивідуальними із врахуванням виду тварини, фізіологічного та вікового стану, складності оперативного втручання, а також економічної ефективності.

З метою зменшення негативного впливу того чи іншого наркотику та подовження його дії часто застосовують не простий наркоз (за допомогою одного засобу), а змішаний (одночасне введення кількох препаратів), комбінований (послідовне введення кількох препаратів одним шляхом), поєднаний (послідовне введення кількох препаратів різними шляхами).

Залежно від шляхів введення наркотичні засоби поділяють на дві великі групи: інгаляційні та неінгаляційні.

Інгаляційні наркотичні засоби - це газоподібні (закис азоту) та леткі речовини (хлороформ, ефір етиловий, хлоретил), пари яких інгаляцією або інсуфляцією вводять у дихальні шляхи.

Неінгаляційні наркотичні засоби - це рідини (спирт етиловий) та порошкоподібні речовини (хлоралгідрат, барбітурати), які застосовуються через рот, у пряму кишку та парентерально (внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньоочеревинно тощо).