План лекції

1. Формування здорового способу життя - головний засіб профілактики захворювань. (α ІІ)

2. Диспансеризація - активна форма медичного нагляду за станом здоров’я населення, роль у виявленні і ранній діагностиці захворювань. (α ІІ)

3. Диспансерне спостереження за окремими групами населення. (α ІІ)

4. Види спеціалізованих диспансерів, їх організація, форми і методи роботи. (α ІІ)

5. Роль медичної сестри в системі диспансерного спостереження. (α ІІ)

6. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, конфліктні ситуації в сім’ї, працюючий підліток). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

7. Загальні висновки по основним розділам лекції.

8. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

Методи і засоби формування здорового способу життя мають бути спрямовані на оптимізацію і відновлення захисних сил організму, недо­сконалість яких успадкована генетично або виникла в результаті дії на організм несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів. Від того, на­скільки кожній людині вдасться реалізувати в процесі життя методи і навички здорового способу життя, залежатиме рівень біологічного і соціального прояву особистості, якість і тривалість її життя. Здоровий спосіб життя кожної людини повинен бути спрямований насамперед на:

- первинну профілактику захворювань;

- зміцнення і відновлення здоров'я;

- формування активного трудового довголіття.

Конкретні заходи щодо організації і впровадження у діяльність лю­дини здорового способу життя спрямовані передусім на створення спри­ятливих умов його реалізації, що передбачає, крім мотивації і особис­того бажання, відмову від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем, наркоманія, токсикоманія). Формування здорового способу життя передбачає комплекс тренувальних і оздоровчих заходів:

- боротьба з гіподинамією;

- раціональний режим праці та відпочинку;

- режим раціонального і збалансованого харчування;

- створення сприятливих сімейних стосунків та інтимного життя;

- виховання і прищеплення розумних гігієнічних звичок.

Корисну роль у комплексі заходів щодо здорового способу життя відіграє також створення моральних основ формування особистості, її високих етичних і суспільно-громадських орієнтацій.

Наукові дані свідчать, що навіть за умови досконалих захисних мо­жливостей організму ігнорування факторами здорового способу життя може спричинити виникнення різноманітних тілесних (соматичних) і психічних розладів та захворювань. Відомо, наприклад, що численні конфліктні ситуації у сім'ї згубно впливають на перебіг вагітності і нас­лідки пологів. У сім'ї без одного із батьків відсоток дітей, які хворіють, вдвічі перевищує відповідний показник повних сімей. Діти, які вихову­ються в систематичному сімейному стресі, в майбутньому майже втри­чі частіше хворіють на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, в 1,7 раза - на запальні захворювання шлунка і жовчних шля­хів, в 5 разів у них частіше виникають неврози. Виявлено прямий зв'я­зок між віком, від якого людина розпочала вживати алкоголь, і захво­рюваннями печінки, а курити - раковими захворюваннями, зокрема, легень і шлунка. Дорослі люди, які систематично зловживають алкоголем, хворіють на хронічні недуги майже втричі частіше, аніж ті, що не зловживають, а у дітей цей показник ще вищий. Особи, особливо дитячого і підліткового віку, які тривалий час мешкають у сфері дії малих доз іонізуючої радіації, частіше хворіють на захворювання щитоподібної залози і системи крові.

Існують відмінності між такими поняттями, як "сприяння здоров'ю", "захист здоров'я" та попередження захворювань.

Лівель і Кларк (1965) запропонували наступне визначення попере­дження захворювань:

1. Метою первинного (початкового, основного) попередження є досягнення

оптимального рівня здоров'я та підвищення опору захворю­ванням. Попередження захворювань передбачає проведення певних заходів, певної діяльності ще до виявлення ознак хвороби.

Така діяльність стосується:

- сприяння здоров'ю, наприклад: дотримання основних правил гігі­єни, харчування;

- проведення конкретних методів захисту від хвороб, наприклад: імуні-­ зація (вакцинація), уникнення ситуацій, пов'язаних з ризиком.

2. Вторинне попередження захворювань направлене на раннє лікування та попередження подальшого розвитку недуг. Вважається, що за­хворювання чи недуга або існують, тобто наявні, або ж вони неми­нуче виникають. Діагностичні процедури використовуються для того, щоб виявити потребу раннього лікування, щоб звести до мінімуму загрозу немічності чи інвалідності в майбутньому. Прикладами таких процедур діагностично-попереджувального характеру може бути самостійний огляд грудей (з метою виявлення пухлин), уникання ком­паній, натовпу в період спалахів легеневих захворювань чи захворю­вань дихальних шляхів тощо.

3.Третинним попередженням захворювань чи третинним етапом попе­редження захворювань є робота з пацієнтом після виявлення в нього хвороби чи якоїсь недуги. Донедавна саме на цей етап була звернена основна увага і дії спеціалістів системи охорони здоров'я (наприклад, реабілітація пацієнта після інсульту).

На думку Пендера (1987), сприяння здоров'ю і первинне (основне, початкове) попередження захворювань не є рівноцінними поняттями. Сприяння здоров'ю передбачає, що люди будуть свідомо, сповна вико­ристовувати, реалізувати свій життєвий потенціал.

Сприяння здоров'ю передбачає проведення заходів і дій, направле­них на підвищення рівня благополуччя людей і на те, щоб заставити окремих пацієнтів, сім'ї, громади, суспільство в цілому прийти до усві­домлення свого потенціалу здоров'я, щоб навчитись його реалізувати. Дії, направлені на сприяння здоров'ю, передбачають підвищення рівня, позитивного напруження в суспільстві, яке сприятиме проведенню, втіленню змін; росту свідомості і зрілості людей.

Захист здоров'я чи попередження захворювань означає проведення дій, метою яких є зниження ймовірності виникнення певних захворю­вань чи недуг в окремих людей, сім'ях, громадах. Захист здоров'я пе­редбачає також проведення активних дій, націлених на захист людей від непотрібних факторів стресу. Захист здоров'я має на меті підтриман­ня балансу й рівноваги організму людини впродовж всього життя.

Захистом здоров'я передбачена діяльність, направлена на виявлен­ня факторів, що становлять загрозу для здоров'я людини. Як правило, така діяльність в основному передбачає проведення відповідних дій уря­дом та промисловими підприємствами.

Модель сприяння здоров'ю (покращення здоров'я).

Сім пізнавально-сприймальних факторів, які впливають на мо­тивацію (заохочення) здорової поведінки.

Пізнавально-сприймальні фактори являють собою первинні, першо-початкові мотиваційні механізми для вироблення звичок і поведінки, що сприяють здоров'ю, і підтримання їх впродовж всього життя.

1. Важливість здоров'я. Люди, які приділяють значну увагу своєму

здоров'ю, вирізняються з-поміж інших тим, що постійно ведуть активний пошук інформації, що стосується здоров'я. Тому, з'ясува­вши ставлення особи до здоров'я, її цінностей, можна визначити її мотивацію, бажання виробляти звички і поведінку, що сприяють здоров'ю.

2. Свідомий контроль. Сильне бажання контролювати своє здоров'я, але маловідчутність контролю в дійсності може в врешті-решт ста­ти причиною виникнення відчуття безпорадності, краху сподівань, загальмованості поведінки. Схоже на те, що стратегії поведінки, які збігаються з програмами, які базуються на суспільній підтримці можуть досягти більших успіхів. Особи із добрим внутрішнім конт­ролем можуть досягти значних успіхів в програмах, керованих ними самими.

3. Свідоме розуміння самоефективності. Цей фактор стосується пере­конання, віри особи в те, що люди можуть успішно проявляти певну поведінку, необхідну для досягнення бажаного результату. Цілком ймовірно, що люди з позитивним відношенням, сприйняттям своїх навиків і звичок, метою яких є сприяння здоров'ю, швидше почина­ють здійснювати дії, щоб покращити своє здоров'я.

4. Визначення здоров'я. Під час проведення декількох наукових дослі­джень значну увагу було приділено вивченню того, яким чином осо­бисте визначення здоров'я впливає на вироблення особою здорових звичок і здорової поведінки. Цілком очевидно, що в тому випадку, коли особа визначає своє здоров'я як адаптацію або стабільність, такий підхід сприяє формуванню в неї звичок І поведінки захисного характеру, націлених на уникнення захворювань і недуг. Визначаючи своє здоров'я насамперед як самоактуалізацію (власного потенціа­лу), особа спрямовує свої зусилля і дії на досягнення вищого рівня здоров'я і благополуччя, доброго самопочуття.

5. Свідома оцінка стану свого здоров'я (свого статусу здоров'я). Свідома оцінка стану свого здоров'я {свого статусу здоров'я, як виявляється, значно впливає на частоту й інтенсивність проявів манер і поведін­ки, направленої на сприяння здоров'ю. "Добре самопочуття" може стати поштовхом до вироблення здорових звичок і здорової поведін­ки.

Усвідомлення особою того, що її здоров'я - в доброму стані, може стати поштовхом до вироблення нею позитивних здорових зви­чок, яких вона буде постійно дотримуватись. Так само й здорові люди свідомо отримують більше задоволення від життя. Свідома, твереза оцінка свого стану здоров'я спонукає особу до вироблення таких звичок і такого стилю поведінки, за допомогою яких вона б отримувала більше задоволення від життя.