
- •1. Проектування будівлі гес
- •1.1. Основні типи будівель гес та області їх застосування
- •2. Пригребельні та дериваційні бедівлі гес
- •2. 1. Визначення розмірів агрегатного блоку і будівлі гес
- •2.2. Верхня будова гідроелектростанцій
- •2.2.1.Машинна зала
- •2.2.2. Монтажна площадка
- •3. Водоприймачі
- •4. Руслові будівлі гес
- •4.1. Загальні відомості і основні частини будівель руслових гес
- •4.2. Конструкція і розміри агрегатного блоку будівлі гес
- •4.3. Водоприймачі руслових гес
2.2.2. Монтажна площадка
Детальної розробки монтажної площадки будівлі ГЕС в курсовому проекті не передбачається. В пояснювальній записці треба привести лише її основні розміри. Ширина площадки приймається такою самою як і ширина машинної зали Вмз (для напіввідкритої – В´мз), а довжина монтажної площадки може бути прийнята згідно рекомендацій, наведених в розділі 2.1. даних методичних вказівок. На рис. 2.6. показаний повздовжній переріз блока ГЕС і монтажної площадки.
3. Водоприймачі
В пригребельних та дериваційних ГЕС водоприймачі являють собою окремі споруди і безпосередньо забирають воду з верхнього б’єфу з подальшим її підводом до турбін напірними водоводами. Конструкція водоприймача повинна забезпечувати затримання сміття, льоду, шуги і мати плавне окреслення проточної частини з метою зменшення втрат напору. В залежності від компоновки водоприймачів в складі гідровузла вони бувають гребельними, береговими або баштовими.
В курсовому проекті тип водоприймача можна вибрати в залежності від геологічних умов (див. МВ 042-62, табл.3). Гребельний тип водоприймача слід прийняти для бетонної греблі, яка споруджується на твердих скельних породах, а береговий та баштовий типи – для ГЕС із земельними греблями для менш твердих підвалин.
На рис. 3.1. наведено схему водоприймача ГЕС берегового типу. Це залізобетонна споруда, що примикає безпосередньо до берега і в якій розміщується все обладнання: сміттєзатримуюча решітка, затвори, крани тощо. Решітку 1, як правило, виносять дещо в бік водосховища, а затвори 2 (ремонтний) та з (аварійний) розміщують у вузький частині проточного тракту для зменшення їх розмірів.
За аварійними затворами слід передбачити аераційні труби 4 для зриву вакууму при закритті напірних водоводів 5. Байпаси 6 (обводні труби) застосовують для зменшення сили при підніманні затворів шляхом заповнення водою порожнини за закритими затворами. Аварійні затвори застосовують з гідроприводом 7. Водоприймач обслуговує козловий кран 8.
Відмітка порогу водоприймача (↓ПВ) залежить від заглиблення а вхідного отвору під рівень мертвого об’єму (↓РМО) та від висоти Нгр сміттєзатримуючої решітки (гратів)
↓ПВ = ↓РМО – а – Нгр, (13)
де запас а = (2...3) м, а висота решітки Нгр = Fгр/lгр, де Fгр та lгр – відповідно площа та загальна довжина решітки в плані (див. МВ 042-62).
Діаметр Dт турбінних в курсовому проектіможе бути визначений як на попередній стадії проектування за формулою:
(м),
(14)
де Qт – витрата трубопроводу (турбіни) в м3/с,
Ну – найбільший діючий напір з урахуванням гідроудару (м). В курсовому проекті можна прийняти Ну = (1,3...1,5)Нмакс. Визначений за формулою (14) діаметр Dт заокруглють до стандартного значення: через 0,1 м для Dт < 3,0 м і через 0,2 м для Dт > 3,0 м. Товщина захисного шару бетону турбінного водоводу tб = 1,2...1,8 м. Ширина блоку проточної частини водоприймача Вв орієнтовно дорівнює ширині блоку будівлі ГЕС, тобто Вв = Вбл, а всі розміри елементів водоприймача ГЕС приймається конструктивно, за аналогом.
Конструкція водоприймача гребельного типу принципово не відрізняється від берегового типу, а баштовий тип водоприймача [1] можна запропонувати для значної глибини спрацювання (більше 50 м) водосховища.