2.2.2. Монтажна площадка

Детальної розробки монтажної площадки будівлі ГЕС в курсовому проекті не передбачається. В пояснювальній записці треба привести лише її основні розміри. Ширина площадки приймається такою самою як і ширина машинної зали В_мз (для напіввідкритої – В´_мз), а довжина монтажної площадки може бути прийнята згідно рекомендацій, наведених в розділі 2.1. даних методичних вказівок. На рис. 2.6. показаний повздовжній переріз блока ГЕС і монтажної площадки.

3. Водоприймачі

В пригребельних та дериваційних ГЕС водоприймачі являють собою окремі споруди і безпосередньо забирають воду з верхнього б’єфу з подальшим її підводом до турбін напірними водоводами. Конструкція водоприймача повинна забезпечувати затримання сміття, льоду, шуги і мати плавне окреслення проточної частини з метою зменшення втрат напору. В залежності від компоновки водоприймачів в складі гідровузла вони бувають гребельними, береговими або баштовими.

В курсовому проекті тип водоприймача можна вибрати в залежності від геологічних умов (див. МВ 042-62, табл.3). Гребельний тип водоприймача слід прийняти для бетонної греблі, яка споруджується на твердих скельних породах, а береговий та баштовий типи – для ГЕС із земельними греблями для менш твердих підвалин.

На рис. 3.1. наведено схему водоприймача ГЕС берегового типу. Це залізобетонна споруда, що примикає безпосередньо до берега і в якій розміщується все обладнання: сміттєзатримуюча решітка, затвори, крани тощо. Решітку 1, як правило, виносять дещо в бік водосховища, а затвори 2 (ремонтний) та з (аварійний) розміщують у вузький частині проточного тракту для зменшення їх розмірів.

За аварійними затворами слід передбачити аераційні труби 4 для зриву вакууму при закритті напірних водоводів 5. Байпаси 6 (обводні труби) застосовують для зменшення сили при підніманні затворів шляхом заповнення водою порожнини за закритими затворами. Аварійні затвори застосовують з гідроприводом 7. Водоприймач обслуговує козловий кран 8.

Відмітка порогу водоприймача (↓ПВ) залежить від заглиблення а вхідного отвору під рівень мертвого об’єму (↓РМО) та від висоти Н_гр сміттєзатримуючої решітки (гратів)

↓ПВ = ↓РМО – а – Н_гр, (13)

де запас а = (2...3) м, а висота решітки Н_гр = F_гр/l_гр, де F_гр та l_гр – відповідно площа та загальна довжина решітки в плані (див. МВ 042-62).

Діаметр D_т турбінних в курсовому проектіможе бути визначений як на попередній стадії проектування за формулою:

(м), (14)

де Q_т – витрата трубопроводу (турбіни) в м₃/с,

Н_у – найбільший діючий напір з урахуванням гідроудару (м). В курсовому проекті можна прийняти Н_у = (1,3...1,5)Н_макс. Визначений за формулою (14) діаметр D_т заокруглють до стандартного значення: через 0,1 м для D_т < 3,0 м і через 0,2 м для D_т > 3,0 м. Товщина захисного шару бетону турбінного водоводу t_б = 1,2...1,8 м. Ширина блоку проточної частини водоприймача Вв орієнтовно дорівнює ширині блоку будівлі ГЕС, тобто В_в = В_бл, а всі розміри елементів водоприймача ГЕС приймається конструктивно, за аналогом.

Конструкція водоприймача гребельного типу принципово не відрізняється від берегового типу, а баштовий тип водоприймача [1] можна запропонувати для значної глибини спрацювання (більше 50 м) водосховища.