Об’єктні види і показники рівня розпитку форм організації виробництва

Форми організації	Об'єктні види	Показники рівня розвитку
Концентрація та розукрупнення	Агрегатна. Технологічна. Заводська (фабрична)	Середній розмір підприємства. Частка великих підприємств. Частка дрібних і середніх підприємств
Спеціалізація	Предметна. Подетальна (повузлова). Технологічна. Функціональна	Частка основної (профільної) продукції в загальному ЇЇ обсязі. Кількість видів технологічно однорідних виробів. Частка продукції подетально (техноло­гічно) спеціалізованих підприємств і цехів у загальному її обсязі
Кооперування	Предметне (технологічне). Галузеве (міжгалузеве). Регіональне. Міждержавне	Частка покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі продукції. Коефіцієнт кооперування (кількість підприємств-суміжників у розрахунку на один вид кінцевої продукції). Частка окремих видів кооперованих поставок у загальному обсязі
Конверсія	Предметно-функціональна	Частка цивільної продукції у загальному обсязі виробництва
Комбінування	Вертикальне(по­єднання послідов­них стадій обробки сировини). Горизонтальне (на базі комплекс­ного використання вихідної сировини). Змішане	Частка продукції, що виробляється комбі­натом у загальному обсязі її виробництва в країні. Частка напівфабрикатів, що переробля­ється на інший продукт за послідовною технологією. Коефіцієнт комбінування
Диверсифікація	Різногалузева, тех­нологічно не пов'я­зана	Частка продукції інших галузей (непро­фільних видів) у загальному її обсязі

2. Форми спеціалізації виробництва

Сутність спеціалізації складається у відокремленні друг від друга різнорідних виробництв, скороченні номенклатури виробів, вузлів, деталей або напівфабрикатів, що випускають окремі підприємства і галузямі. Це відокремлення може здійснюватися в рамках окремих галузей, об'єднань, підприємств й ділянок.

Розрізняють три основні форми спеціалізації: предметну, подетальну й технологічну (стадійну).

Предметна спеціалізація — це спеціалізація підприємств або ділянок виробництва по виготовленню виробів у готовому виді як окремого продукту. Прикладом предметної спеціалізації можуть служити заводи, що випускають автомобілі, верстати і т.д.

Подетальна спеціалізація — це спеціалізація підприємство з виробництва окремих частин виробу або частин окремого продукту. Ця форма спеціалізації зустрічається в багатьох галузях промисловості, але особливе значення вона має для машинобудування, і зокрема для гірського машинобудування. Це пояснюється тим, що процес виготовлення машин за своєю технологією більш ніж яке-небудь інше виробництво, організаційно розчленоване на велику кількість часткових процесів, кожний з яких може виконуватися на спеціалізованих підприємствах.

Технологічна, або стадійна спеціалізація — це спеціалізація підприємств і ділянок виробництва по стадіях виробництва, тобто по окремих операціях технологічного процесу виготовлення виробів. Наприклад, лісопильні підприємства в лісовій і деревообробній промисловості, ливарні, ковальсько-пресові й складальні заводи в машинобудуванні, прядильні фабрики в текстильній промисловості й т.д.

Широке поширення одержала ця форма спеціалізації в гірській промисловості, де створені спеціалізовані підприємства по видобутку вугілля й руди (шахти, кар'єри), збагаченню вугілля й руди (збагачувальні фабрики), брикетуванню вугілля (брикетні фабрики), переробці руд, ремонту устаткування.

Форми подетальної і технологічної спеціалізації охоплюють значну кількість галузей і завдяки великій економічній ефективності перспективні.

Для оцінки рівня розвитку предметної спеціалізації використається показник – коефіцієнт спеціалізації , що характеризує частку випуску основної продукції, на виробництві якої спеціалізується підприємство (галузь), у загальному обсязі виробництва підприємства (галузі):

де – річний обсяг основної продукції, грн.;

– загальний річний обсяг продукції, грн.

Під основною продукцією розуміється продукція, для випуску якої побудоване підприємство. Показник розраховується виходячи з випуску продукції у вартісному вираженні як відношення обсягу продукції, на виготовленні якої спеціалізується підприємство, до загального обсягу валової продукції підприємства.

Для оцінки рівня розвитку подетальної і технологічної спеціалізації використовуються наступні показники:

• кількість подетально й технологічно спеціалізованих підприємств галузі у відсотках до їхньої загальної кількості;

• частка продукції підприємств і цехів, що спеціалізуються на випуску окремих деталей, вузлів, заготівель, а також на виконанні окремих стадій технологічного процесу, у загальному обсязі виробництва.

Рівень спеціалізації галузей і підприємств істотно впливає на спеціалізацію цехів і ділянок усередині кожного підприємства. Чим вище рівень предметної, подетальної і технологічної спеціалізації в окремій галузі, тим більш раціональна структура окремих підприємств.

Економічна ефективність спеціалізації обумовлена тим, що вона припускає впровадження високопродуктивного устаткування, механізації й автоматизації виробництва, застосування передової технології, потокових методів організації виробництва, краще використання устаткування, створення спеціалізованих кадрів, що мають високий культурно-технічний рівень.

Розвиток техніки й спеціалізація виробництва ведуть до підвищення продуктивності праці, зниженню собівартості та поліпшенню якості продукції.

Економічна ефективність спеціалізації виробництва нерозривно пов'язана з концентрацією однорідного виробництва. Спеціалізація дозволяє збільшувати масштаби однорідного виробництва й тим самим широко використовувати більше досконалу техніку і більше продуктивне устаткування. Усяка зміна в спеціалізації підприємства означає в той же час зміну в розміщенні виробництва, зміну у системі зв'язків підприємства-постачальника зі споживачами його продукції. З ростом масштабів однорідного виробництва й поглибленням спеціалізації підприємства-постачальника збільшується число підприємств-споживачів і радіуси кооперування. При зміні радіусів кооперування зростають транспортні витрати, збільшується цикл виробництва, нормативи обігових коштів. Все це поглинає відому частину економії коштів від зниження собівартості виробництва.

Оптимальна спеціалізація підприємств повинна забезпечити їхні мінімальні витрати на виробництво виробів і доставку до споживачів.

Перші дві форми спеціалізації в основному характерні для обробної промисловості, і особливо для машинобудування. У гірській промисловості вони мають відношення до підприємств машинобудівного типу, що входять до складу гірських галузей промисловості і зайнятим виготовленням індивідуального обладнання, металоконструкцій, засобів малої механізації, запасних деталей, ремонтом гірничо-шахтного устаткування.

У гірничодобувній промисловості на видобутку й переробці корисних копалин працюють тільки спеціалізовані підприємства. Вони спеціалізовані по технологічному змісті виробничого процесу (шахти, рудники, розрізи, кар'єри) і по стадіях технологічного процесу при видобутку й наступній переробці корисних копалин. Так видобуток корисних копалин підземним способом здійснюється підприємствами - шахтами, рудниками, спеціалізованими для підземної розробки вугілля або руд чорних, кольорових металів, для видобутку хімічної сировини або нерудних копалин. При можливості видобутку корисних копалин відкритим способом цей видобуток здійснюється спеціалізованими підприємствами - розрізами, кар'єрами.

Наступна переробка видобутих корисних копалин виробляється також на спеціалізованих фабриках: збагачувальних, брикетних, дробильно-сортувальних, агломераційних і ін.

Слід зазначити, що сам характер гірничодобувного виробництва вимагає наявності вузької технологічної спеціалізації.