Лекція по темі:

Форми організації суспільного виробництва.

Форми організації суспільного виробництва

План

1. Сутність і соціально-економічне значення застосування різних форм організації виробництв.

2. Форми спеціалізації виробництва:

- предметна спеціалізація;

- подетальна спеціалізація;

- технологічна спеціалізація.

3. Виробниче кооперування:

- предметне;

- подетальне;

- технологічне.

4. Конверсія.

5. Концентрація виробництва:

- агрегатна;

- технологічна;

- заводська;

- організаційно-господарська.

6. Форми комбінування виробництва.

7. Диверсифікація.

8. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств як ефективна форма організації суспільного виробництва:

- Промислово-фінансові групи.

- Асоційовані підприємства.

- Холдингові підприємства.

- Господарські об'єднання.

9. Форми поділу й кооперації праці на експортно орієнтованих підприємствах

1. Поняття про поділ і кооперацію праці.

2. Види й форми організації праці на експортноорієнтованих підприємствах.

3. Форми кооперації праці на експортноорієнтованих підприємствах.

4. Бригадна форма організації праці в промисловості.

1. Сутність і соціально-економічне значення застосування різних форм організації виробництв

Економічно ефективні форми організації суспільної праці мають велике значення як ресурс росту й підвищення ефективності суспільного виробництва. Вони позитивно впливають на технічний прогрес, на підвищення кваліфікації кадрів, удосконалення організації і управління підприємствами, всією промисловістю в цілому.

Форми організації суспільного виробництва склались історично на основі поділу й усуспільнення праці.

Поділ праці – це процес відокремлення різних видів трудової діяльності. Він може проявлятися в різних формах: виділення великих галузей (промисловість, сільське господарство, транспорт), виділення самостійних галузей усередині галузей. Наприклад, у промисловості - машинобудування, металургія, видобуток вугілля й т.д., територіальний поділ праці, поділ праці між підприємствами, а також усередині них і між окремими працівниками.

Матеріальною основою поділу праці між підприємствами, а також усередині них служать розвиток і диференціація знарядь виробництва. Удосконалювання і впровадження високопродуктивного устаткування, накопичення виробничого досвіду і навичок у зв'язку з відокремленням окремих видів праці сприяють підвищенню його продуктивності та росту обсягів виробництва.

Форми суспільного виробництва:

Спеціалізація як форма організації суспільної праці являє собою зосередження випуску однорідної продукції, технологічних процесів і окремих операцій у відособлених галузях, об'єднаннях, на підприємствах, у цехах, на дільницях.

Розвиток спеціалізації в обробних галузях і будівництві супроводжується розширенням виробничого кооперування.

Кооперування – це організація виробничих зв'язків між господарськими системами, підприємствами і структурними одиницями по спільному виготовленню якого-небудь виду продукції.

Будучи наслідком спеціалізації, розвинене кооперування дозволяє вирішувати в більше короткий термін складні технічні завдання по випуску певних видів продукції, сприяє підвищенню концентрації виробництва однорідної продукції і тим самим прискорює темпи технічного прогресу.

Концентрація полягає в зосередженні виробництва на великих виробничих одиницях. Концентрації належить одне із провідних місць у розвитку суспільного поділу праці, оскільки застосування економічно ефективних комплексів устаткування і машин можливо лише при досить великих масштабах виробництва.

В умовах ринкової економіки концентрація полягає у формуванні «об'єднання» підприємств із метою координації їх виробничої, наукової діяльності для здійснення спільних економічних і соціальних завдань.

Організаційно-правові форми об'єднань підприємств, передбачених законодавством України, це: асоціації; корпорації; консорціуми; концерни.

Процес концентрації виробництва й об'єднання різнорідних виробництв для послідовної переробки сировини і напівфабрикатів є передумова для комбінування виробництва.

Комбінування в промисловості являє собою, об'єднання в одну господарську систему виробництва продуктів, створюваних різними галузями промисловості.

Комбінування, ґрунтуючись на науково-технічних досягненнях, у свою чергу, створює умови для більш повного використання високопродуктивної техніки для комплексної переробки сировини при найбільш повному завантаженні устаткування. Спеціалізація, кооперування, комбінування і концентрація виробництва взаємозалежні, що є прямим наслідком взаємозумовленості поділу й усуспільнення праці як двох сторін єдиного процесу організації суспільного виробництва.

Таблиця 1