7. Організація роботи з неповнолітніми засудженими та особами «групи ризику» (залежними від алкоголю, наркотиків, з агресивною поведінкою, без постійного місця проживання та інш.).

Основний виховний вплив здійснюється через участь у різноманітних реабілітаційних програмах – освітніх, професійного навчання та роботи з наркозалежними засудженими. Найбільш розповсюдженими з них є такі:

• Програма роботи з розумово неповноцінними засудженими (MROP);

• Локхартовська трудова програма (розроблена та апробована персоналом виправного центру мінімального рівня безпеки у м. Локхарт);

• Програма базового навчання дорослих (ABE);

• програма «Вчитись жити та змінювати життя» (LSC);

• Програма когнітивної інтервенції (CIP);

• Програма з профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками (YIELD);

• програма «Духовне зростання особи» (Spiritual Growth Program).

Організовує залучення засуджених до соціально корисної діяльності спеціальний працівник – кейс-менеджер (аналог вітчизняного начальника відділення соціально-психологічної служби). Один такий спеціаліст закріплюється за режимним блоком і опікує до 300 осіб.

Обов`язковою штатною одиницею є психолог (а найчастіше – декілька), який провадить первинну класифікацію засуджених та надає консультативну допомогу засудженим. Слід відзначити також, що офіційний висновок відповідального психолога є одним з вирішальних факторів при визначенні рівня безпеки установи, де засуджений відбуватиме покарання. Величезна увага приділяється загальноосвітньому та професійному навчанню засуджених, яке, однак, є добровільним. У кожній установі функціонує загальноосвітня школу (у районних в’язницях навчання провадиться за індивідуальною програмою), після закінчення якої учні отримують свідоцтво про освіту загальнодержавного зразка. На прикладі сфери освіти засуджених найбільш яскраво відслідковується механізм взаємодії Департаменту кримінальної юстиції штату з органами місцевого самоврядування, чиїм обов`язком є приймання випускних іспитів у засуджених.

8. Система та механізми взаємодії Департаменту кримінальної юстиції штату Техас та підвідомчих установ виконання покарань з громадськими організаціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування у сфері організації соціально-психологічної роботи з засудженими.

Яскравим прикладом рівня взаємодії між кримінально-виконавчою службою та громадськими організаціями служить, перш за все, той факт, що розробкою стандартів утримання в’язнів в усіх видах в’язниць на федеральному рівні займається неурядова організація – Американська асоціація виправних закладів (АСА), яка за запрошенням виправного закладу здійснює акредитацію та видає сертифікат відповідності установи встановленим стандартам, який є дійсним протягом 3-ох років. Витрати, які пов’язані з процедурою акредитації, здійснюються безпосередньо за рахунок фінансування з боку адміністрації зазначеної установи. Не менш ніж раз на рік АСА проводить контроль стану підготовки працівників виправних установ. Акредитовані установи повинні щорічно звітувати перед АСА щодо рівня дотримання визначених стандартів. Зі 105-ти установ виконання покарань штату Техас відповідну акредитацію мають 73 установи.

По-друге, і найбільш своєрідно, Сполучені Штати (і в тому числі штат Техас) широко використовують інституцію так званих «приватних тюрем» (загальна кількість – 264, в Техасі – 12). Вони діють на підставі контрактів неурядових організацій з відповідними органами управління виправних закладів як на федеральному, так і на рівні штатів. в свою чергу укладають контракти із зацікавленими підприємцями і несуть відповідальність перед Департаментом кримінальної юстиції штату за рівень утримання закладу. Із 7-ми відвіданих установ 3 були закладами саме такого типу.

Створення подібного симбіозу урядових та громадських організацій пояснюється, по-перше, дефіцитом установ виконання покарань та досить високим рівнем безробіття. По-друге, американські громадські організації відіграють дуже помітну роль у формуванні соціальної політики на всіх рівнях і є надзвичайно впливовими - як політично, так і фінансово – організаціями. Найчастіше підприємець пропонує відповідній неурядовій організації свої послуги у побудові пенітенціарного закладу та утриманні засуджених, в свою чергу отримуючи кредитні пільги та прибуток від певної частини виробничої діяльності засуджених. У Техасі діють декілька подібних неурядових організацій:

• Американська Виправна Корпорація (ССА);

• Міжнародна Аутсорсингова Експертиза (GEO):

• Корпорація з менеджменту та професійної підготовки (МТС).

Керівництвом Департаменту кримінальної юстиції штату Техас під час зустрічей було неодноразово наголошено, що у світлі зміни філософії виконання кримінальних покарань, яка нині відбувається не лише в Техасі, але й на загальнонаціональному рівні, пріоритет надається реабілітації засуджених та їхній інтеграції у суспільство після звільнення. І саме з цієї точки зору величезна вага та актуальність кримінально-виконавчими службами в усій країні надається активному залученню до роботи із засудженими волонтерів з неурядових та благодійних організацій, священнослужителів та окремих громадян.

У США існує широка мережа неурядових організацій, які опікуються проблемами виправних закладів. У кожному виправному закладі передбачено штатні посади капеланів. Як правило, такі громадянські об’єднання є фінансово незалежними та суттєво допомагають у реабілітації в’язнів. У Техасі, чия кримінально-виконавча служба є лідером в галузі співпраці з громадськими організаціями, провідними організаціями такого типу є Міжнародна релігійної місія «Всесвітнє Тюремне Служіння» та всеамериканська громадська організація Білла Гласса «Жити Перемагаючи», які успішно співпрацюють з техаським Департаментом більше 30 років. Вони є ініціаторами, основними спонсорами та організаторами цілого ряду спеціалізованих програм та проектів, спрямованих перш за все на соціальну реабілітацію, духовне відродження та ресоціалізацію засуджених. Деякі з ініційованих цими організаціями програм нині використовуються й іншими організаціями подібного типу в інших штатах.

Письмова консультація №3

Покарання, не пов'язані з позбавленням волі, в Англії.

(Викладач надає методичні рекомендації щодо самостійного вивчення 4-го питання лекції за допомогою письмових консультацій).

Пробація. Спочатку пробація як вид покарання з'явилася в Англії наприкінці XIX століття. З плином часу окремі законодавчі акти, присвячені пробації, були консолідовані у 1948 р. і, починаючи з цього часу, вона починає широко застосовуватися. Суть пробації полягає у встановленні певних обмежень, що накладаються на засудженого з метою його реабілітації, захисту суспільства від шкоди, заподіяної ним, або для запобігання вчинення ним нового злочину в майбутньому. Відповідно до закону суд з урахуванням обставин справи, характеру злочину та особи підсудного замість призначення покарання у вигляді тюремного ув'язнення видає наказ про пробацію. Цей вид покарання, що застосовується досить часто, не пов'язаний з позбавленням волі і призначається особам, що старші за 16 років, строком від шести місяців до трьох років.

В Законі про кримінальну юстицію 1991 р., як і в Законі про повноваження кримінальних судів 1973 р., збережені повноваження судів, пов'язані з визначенням місця проживання засудженого. Вивчивши домашнє оточення злочинця, суд має право вказати в наказі, що засуджений повинен проживати у спеціальному гуртожитку служби пробації або в іншому місці, однак, такий період проживання не повинен перевищувати 12 місяців з моменту видання наказу. За судами також збережено право вимагати від засудженого до пробації виконання або невиконання певного роду діяльності.

В обов'язок особи, засудженої до пробації, може входити відвідування спеціального центру пробації, в тому числі і по вечорах, в загальній складності протягом 60 днів (для осіб, засуджених за статеві злочини, термін відвідування центру пробації не обмежений).

До наказу про пробацію у якості умови може бути також включено вимогу до засудженого про проходження спеціального лікування в тих випадках, коли така особа страждає на психічне захворювання, алкогольну або наркотичну залежність. Відбуваючи цей вид покарання, засуджений перебуває під наглядом спеціального чиновника служби пробації. Слід зазначити, що цей вид покарання може застосовуватися судом лише за згодою злочинця.

Надання безоплатних послуг суспільству. Цей вид покарання, введений Законом 1973 р., може бути призначений тільки особи старше 16 років. Також як і наказ про пробацію, наказ про надання послуг суспільству може бути виданий лише з згоди правопорушника (і після доповіді суду чиновником служби пробації або соціальним працівником місцевого органу влади відомостей про особу злочинця). Якщо згоду з боку злочинця отримано, то в наказі суду встановлюється певна кількість годин, які повинен безкоштовно відпрацювати засуджений - не менше 40 і не більше 240 годин. Вид робіт встановлює відповідний чиновник, який і здійснює контроль за засудженим. Якщо термін робіт не був продовжений, він не може перевищувати 12 місяців. Порушення засудженим встановлених умов може спричинити за собою штраф або іншу санкцію.

Комбінований наказ про пробацію та надання безоплатних послуг суспільству. Цей вид наказу, введений Законом 1991 р., що містить і елементи пробації, і елементи безоплатних послуг суспільству, призначається особі у віці 16 років і старше, винній у вчиненні злочину, яка підлягає покаранню у вигляді тюремного ув'язнення, термін якого точно не встановлено в законі. Згідно комбінованого наказом засуджений повинен одночасно знаходитись під наглядом чиновника служби пробації протягом певного періоду, встановленого в наказі (від 12 місяців до 3 років), та виконувати неоплачувану роботу також протягом певного періоду (від 40 до 100 годин). Комбінований наказ видається у тому разі, коли суд вважає його необхідним для забезпечення реабілітації злочинця або захисту суспільства від завданої їм шкоди або попередження іншого злочину.

Заборона засудженому залишати в певні години встановлене місце проживання. Цей новий вид покарання (включає електронне спостереження) також був введений Законом 1991 р. (ст. 12), згідно з яким суд накладає певні заборони на особу у віці від 16 років і старше, яка винна у вчиненні злочину і підлягає покаранню у вигляді тюремного ув'язнення. У відповідності з наказом суду засуджений зобов'язаний перебувати у встановленому місці в певні години. Найчастіше це буває місцем проживання засудженого, але цілком імовірно, що за певних обставин засуджений може перебувати під наглядом і в іншому місці. Максимальна кількість годин в день, які він повинен перебувати у визначеному місці, становить 12 годин, мінімальна - 2 години. Загальний термін дії наказу становить 6 місяців.

Покарання фінансового характеру. Штраф. Слід зазначити, що цей вид покарання є найбільш поширеним, і більшість кримінальних злочинів в Англії карається штрафами. На думку англійських юристів, штраф є найбільш прийнятною мірою і для суспільства в цілому, і для правопорушників, оскільки останні реально відшкодовують заподіяний збиток. Вважається, однак, що штраф не повинен використовуватися у випадках вчинення найбільш серйозних злочинів, хоча він може бути призначений злочинцеві, який володіє значними грошовими коштами.

За загальним праву штраф (разом із позбавленням волі чи без нього) призначається на розсуд суду. За статутним правом суд може накласти штраф на особу, яка засуджена за злочин, за вчинення якого статут передбачає покарання у вигляді штрафу, розмір його також визначається законом.

Законом про кримінальну юстицію 1991 р. (порівняно із Законом 1982 р.) розмір штрафів, призначених за стандартною шкалою у разі вчинення сумарного злочину був значно підвищений і становив від 200 ф. ст. до 5000 ф. ст.

Компенсація. Згідно з положеннями Закону про повноваження кримінальних судів 1973 р. і Закону про кримінальну юстицію 1988 р. суди вправі при призначенні покарання у доповнення до будь-якого іншого покарання видавати накази, згідно з якими засуджені зобов'язані виплатити компенсацію будь-якій особі, якій були заподіяні тілесні ушкодження в результаті злочину, або оплатити витрати, пов'язані з похованням особи, чия смерть настала в результаті злочину. Вирішуючи питання про призначення компенсації і визначення суми, що підлягає виплаті, суд враховує матеріальне становище злочинця і, якщо визнає неможливим призначити компенсацію потерпілому, він зобов'язаний обґрунтувати свою відмову. При призначенні покарання за злочин, в результаті якого особі було завдано тілесні ушкодження, матеріальні збитки або шкоду, суд може також видати наказ про виплату потерпілому сум з будь-яких доходів, що надходять від майна засудженого.

Як правило, суд видає наказ про компенсації, згідно з яким злочинець прямо відшкодовує шкоду, завдану жертві злочину. Проте в деяких випадках, наприклад, коли мова йде про торгівлю наркотиками, суди можуть видавати накази про конфіскацію доходів, отриманих від злочинної діяльності, або майна, використовуваного для здійснення злочину. Закон про кримінальну юстицію 1988 р. розширив повноваження кримінальних судів, що стосуються видання наказів про конфіскацію, в результаті чого в даний час конфіскації підлягають доходи від будь-якої злочинної діяльності, сума яких перевищує 10 000 ф. ст. (включаючи подарунки, зроблені іншим особам). Розмір зазначеної суми може бути змінено за розпорядженням Міністра внутрішніх справ.

Письмова консультація №4

Поняття, система, принципи і структура надання соціальної допомоги засудженим (питання пропонується курсантам для самостійного опрацювання).

Установи з нагляду і соціальна допомога. Ці установи були створені в 1975 р. Раніше наглядові функції здійснювала поліція. У 19 судових округах землі Північний Рейн-Вестфалія були утворені установи з нагляду. І в кожному з них, співпрацюючи з працівниками із надання допомоги умовно засудженим, працюють один або кілька соціальних працівників. У штаті всього 25 чоловік. Всі вони також підзвітні суддям.

При цьому установи з нагляду були наділені значними правами (наприклад, заслуховування, контроль за виконанням вказівок, обов'язок всіх громадських установ видавати довідки та надавати необхідну допомогу).

Поведінку піднаглядних та виконання ними вказівок контролюють співробітники з надання допомоги умовно засудженим. Допомога умовно засудженим відбувається за схемою: суддя - працівник, який здійснює допомогу, - засуджений.

Кожна кримінально-виконавча установа має у штаті певну кількість професійних соціальних працівників. Крім того, всі співробітники загальної служби виконання покарань в період навчання проходять спеціальний курс з організації соціальної роботи з засудженими. Таким чином, кількість працівників, здатних проводити соціальну роботу з засудженими, не обмежується тільки співробітниками, які отримали спеціальну освіту.

Відповідно до § 154 ч. 2 Кримінально-виконавчого кодексу установи, що виконують покарання, зобов'язані співпрацювати із зовнішніми інститутами федеральної землі. Їх завдання - наблизити систему виконання покарань до громадськості і тим самим збільшити можливості інтеграції засуджених у суспільство. Ці можливості зростають, коли державні носії соціальної допомоги та громадські інституції ефективно взаємодіють, доповнюючи один одного, і надають засудженим постійну допомогу, не дублюючи один одного.

Соціальна служба установи, що виконує кримінальні покарання, тісно співпрацює з такими службами та організаціями соціальної допомоги, як біржа праці, каси допомоги по хвороби, соціальні установи, консультаційні служби для правопорушників, організації загальної та професійної освіти, терапевтичні установи, житлові громади та установи, служби допомоги умовно засудженим і достроково звільненим, суди для неповнолітніх, консультаційні пункти із погашення боргів (позовів), комітет у справах іноземців.

Соціальна робота в місцях позбавлення волі проводиться в три етапи:

• при вступі засудженого до установи;

• в ході відбування ним покарання;

• з підготовки до звільнення.

Висновок:

Виконання кримінальних покарань у ФРН перебуває в компетенції Міністерства юстиції ФРН і регламентується Федеральним законом, який набрав чинності з 1 січня 1977 р.

Перед установами, що виконують покарання, законодавець поставив головну задачу, яка полягає в такій організації виконання покарань, за якої засуджений після звільнення був би здатний нести соціальну відповідальність за свою поведінку і жити в суспільстві, не порушуючи законів. Для співробітників в'язниць не має значення рішення суду про те, що і яким чином вчинив засуджений, термін його покарання, компенсація завданої шкоди тощо. Головне завдання системи виконання покарань - допомогти засудженому бути законослухняним після звільнення. Іншими словами - його ресоціалізація.

Структура кримінально-виконавчої системи землі Північний Рейн-Вестфалія. В Міністерстві юстиції землі створено відділ виконання кримінальних покарань, начальник якого підпорядковується безпосередньо міністру. Разом з технічним персоналом відділ налічує 15-20 співробітників. Начальник відділу має двох заступників, які курують сім напрямків роботи. Керівництво в'язницями здійснюють два регіональних (обласних) управління виконання кримінальних покарань (Рейнська область і Вестфален Ліппе). Штатна чисельність працівників кожного управління не перевищує 40 осіб. Кримінально-виконавча система представлена 37 в'язницями і 4 арештними будинками для неповнолітніх.

У системі виконання покарань зайнято 8,7 тис. працівників різних категорій.

Письмова консультація №5

Відбування покарання у виді позбавлення волі в тюрмі Швеції.

Тюрма Хельбе закритого типу, призначена для утримання чоловіків, побудована в 1957 році, розрахована на 112 місць. Категорія клієнтів - наркомани та особи, які скоїли злочини у сфері незаконного оберту наркотиків.

Споруда має подвійну огорожу, оснащена колючою проволокою та сигналізацією, камерами спостереження.

Тюрма поділяється на 4 відділення, які знаходяться в різних будівлях:

відділення (повністю локалізоване), в якому відбувають покарання ув’язнені - наркомани, що не стали на шлях виправлення (32 місця)

відділення мотивації, в якому утримуються засуджені, що стали на шлях виправлення і працюють чи навчаються (40 місць)

штрафне відділення – перебувають ті, хто порушує режим відбування покарань (16 місць)

відділення, що поділяється на блоки, в яких утримуються:

: