Ізолятор, до якого адміністрацією тюрми ув’язнені розміщаються за проступки (9 місць)

Ті, хто потребує захисту від інших ув’язнених (6 місць)

ті, хто не в змозі проживати з іншими, ведуть себе неадекватно (9 місць)

70 % постійного складу співробітників тюрми складають контролери, з яких 20% - жінки.

Контролери поділяються на 2 категорії, які виконують різні завдання: 1) спілкування з ув’язненими в якості контактної особи (один контролер є контактною особою для 5-6 засуджених); 2) забезпечення безпеки. Освітні вимоги до контролерів – повна середня освіта.

Основний вид утримання – камерний (на одну особу). У камері розміщено душ, туалет, ліжко, стіл, телевізор, шафи для книжок. У штрафному ізоляторі телевізор відсутній. Ув’язнені мають право виходити із камери з 7 до 20 години. Обов’язковим принципом утримання засуджених в установі виконання покарань є зайнятість. Причому, це може бути, крім роботи в майстернях, і навчання за програмою середньої школи чи вищого навчального закладу, і участь у програмі мотивації чи виховній бесіді з контактною особою, і заняття в гуртках за інтересами¹⁸. За участь у таких заходах ув’язнений отримує 10 крон за годину (близько 1 долара). В середньому засуджений заробляє 300 крон на тиждень, 10% з яких переводяться на його особистий рахунок, який використовується для відпустки або при звільненні. Витрати на харчування бере на себе держава. В цілому, на утримання одного дорослого ув’язненого держава витрачає 1800 крон на добу.

Кожен засуджений, що поступає до установи за вироком суду, розміщається у відділенні мотивації. Співробітники тюрми, разом з ним, розробляють індивідуальний план роботи, розрахований на весь період відбування покарання. Після оцінки рівня мотивації ув’язненого, визначається відповідна програма впливу¹⁹.

В тюрмі Хельбе використовуються дві програми впливу на засуджених:

• АSІ – вивчення соціальних потреб ув’язненого;

• МАРS – мотивація соціально-корисної поведінки.

В рамках цих програм контактна особа (контролер) раз на тиждень протягом 4 місяців проводить профілактичні співбесіди з ув’язненим. Робота з клієнтом знімається на відео і надсилається до Центрального управління для вивчення її ефективності, а також для визначення рівня володіння програмою впливу контактною особою. Слід зазначити, що 98% клієнтів тюрми Хельбе дотримуються вимог режиму відбування покарання.

Письмова консультація №6

Служба пробації Норвегії – загальна характеристика.

Норвегія відноситься до тих країн, в яких рудиментарні елементи пробаційної діяльності з'явилися ще на початку ХІХ століття. До середини XIX століття функції пробації (відносно осіб, звільнених з місць позбавлення волі) здійснювалися низкою благодійних приватних організацій. До 1980 р. у Норвегії функції пробації здійснювали волонтери.

З 1980 р. функції пробації стають частиною функцій Міністерства юстиції і поліції. З 1984 р. в Норвегії засновується покарання у вигляді суспільно корисних робіт.

Функції служби пробації у Норвегії принципово не відрізняються від функцій аналогічних служб в інших країнах. Місцеві відділи несуть відповідальність за здійснення нагляду над особами, звільненими з ув'язнення умовно-достроково, а також за виконання покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, які призначаються у наслідок висновку суду про можливість і доцільність їх призначення конкретній особі.

Нагляд над особами, умовно-достроково звільненими від відбуття покарання.

Мінімальний термін, який повинен відбути ув'язнений, перш ніж отримати право клопотати про умовно-дострокове звільнення, складає 60 днів. Однак, за загальним правилом, засуджений може бути звільнений після відбуття двох третин терміну ув'язнення, проте, у виняткових випадках, цей термін може бути зниженим до половини (на підставі § 42 Закону про виконання покарань). Тривалість терміну пробації після умовно-дострокового звільнення, як правило, складає строк не відбутої частини терміну позбавлення волі.

На служби пробації покладений обов'язок проведення необхідних приготувань перед умовно-достроковим звільненням засуджених з тюрем. Закон (§ 41) свідчить, що служби пробації повинні встановити контакт з державними службами і приватними організаціями, які можуть надати допомогу відносно створення належних умов проживання особам, які звільнились з місць позбавлення волі, або надати інші форми соціальної допомоги.

Засуджений, умовно-достроково звільнений, знаходиться під наглядом інспектора місцевого відділу пробації і зобов'язаний дотримуватися умов пробації, зокрема, традиційних вимог, пов'язаних із місцем постійного проживання, неприпустимості вживання алкоголю і наркотичних засобів, необхідності періодичних зустрічей з інспектором служби пробації. Також може бути встановлена вимога відвідати в період пробації певні курси, пройти відповідні реабілітаційні та навчальні програми.

Порушення особою, умовно-достроково звільненою з місць позбавлення волі, умов дострокового звільнення веде до встановлення більш суворих умов пробації. Відділ пробації може зажадати, щоб засуджений надалі уникав контактів з певними людьми, не відвідував визначені місця або заклади, утримався від вживання алкоголю. В ході профілактичної бесіди піднаглядній особі пояснюються наслідки повторного порушення умов пробації.

У разі повторного порушення умов пробації місцевий відділ направляє справу до регіонального управління, яке після оцінки обставин уповноважене передати справу до місцевого суду з клопотанням про повернення особи до тюремної установи для відбуття невідбутої частини строку покарання. Особа, направлена до місць позбавлення волі в якості санкції за порушення умов дострокового звільнення, може бути повторно звільнена умовно-достроково навіть у випадку, якщо мінімальний термін перебування у тюрмі складе менше 60 днів.

Здійснення засудженим, умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі, нового злочину впродовж періоду пробації призводить, як правило, до переривання пробаційного нагляду і повернення особи до тюрми.

Закон про виконання покарань передбачає ще одну категорію засуджених, які можуть знаходитися під наглядом місцевих відділів пробації. Це засуджені, яким призначено відбуття покарання у вигляді позбавлення волі поза тюрмою (§ 16 Закону). Їх статус практично не відрізняється від статусу засуджених, звільнених умовно-достроково, за винятком того, що вони можуть клопотати про зміну умов відбування покарання відразу після того, як закінчилася половина строку їх ув'язнення.

Нагляд над особами, засудженими до покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства.

Закон про виконання покарань, що набув чинності у березні 2002 р., скасував суспільно корисні роботи і кримінальний нагляд як автономні види покарання. Замість них введена кримінально-правова санкція, яка носить назву «покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства» і призначається у разі, якщо особа засуджена до позбавлення волі умовно.

Відповідно до § 53 Закону покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства, призначене відповідно до положень статті 28-а Кримінального кодексу, має декілька форм виконання:

• громадські роботи;

• проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);

• інші форми виконання, що сприяють припиненню злочинної активності засудженого.

Подібне правове регулювання надає велику свободу відділам пробації щодо виконання цього покарання. Місцевий суд приймає свого роду рамкове рішення, а служба пробації отримує можливість здійснювати постійний моніторинг поведінки піднаглядної особи, її психологічного і соціального стану, а також прагнення до виправлення, і, як наслідок, встановлює конкретні елементи покарання та їх співвідношення.

Місцеві відділи пробації також можуть змінювати умови відбування покарання, керуючись при цьому міркуваннями громадської безпеки, потребою особи в реабілітації і можливостями служби.

Безпосередньо процедура призначення і виконання цього виду покарання не відрізняється від аналогічних в інших країнах. Перш ніж прийняти рішення про призначення покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, суд надає розпорядження про підготовку доповіді щодо психологічних особливостей особи та особливостей її соціального становища, а також про доцільність призначення їй покарання, альтернативного тюремному ув'язненню. Ця доповідь надається до суду інспектором місцевого відділу пробації.

Після призначення судом покарання інспектор відділу пробації за участю піднаглядного складає план відбування покарання, в якому фіксуються основні вимоги і умови виконання покарання.

Максимальний термін громадських робіт складає 360 годин. Як правило, громадські роботи призначаються особам, що скоїли злочин, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін не більше ніж один рік. При призначенні громадських робіт суд встановлює термін ув'язнення, в якості альтернативи якому призначаються суспільно корисні роботи.

У разі порушення піднаглядним умов відбування цього виду покарання, відділ пробації проводить з ним бесіду і попереджає про наслідки вторинного порушення При повторному порушенні умов виконання покарання або при скоєнні злочину впродовж пробаційного періоду особова справа засудженого надається до регіонального управління, яке, у свою чергу, клопоче перед судом про направлення засудженого до місць позбавлення волі для виконання покарання.

У 2011 році покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства, відбули 2 500 осіб, з них 75 % становили громадські роботи, 25 % - проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);

Як правило, програми (курси) спрямовані на окремі цільові групи, наприклад:

• програма для засуджених, що страждають на наркотичну залежність;

• програма «Brotts-biytet» («Зупини злочин») для рецидивістів;

• спеціальна програма для жінок-правопорушників;

• пізнавальна програма «Один на один»;

• програма по управлінню гнівом та ін.

Нині служба пробації проводить експеримент щодо реалізації спеціальної програми для водіїв, які засуджені за управління транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння. Ця програма служить альтернативою умовному покаранню і поєднує у собі елементи освітньої програми, курсу лікування і нагляду.

Вік кримінальної деліктоздатності у Норвегії дорівнює 15 рокам. У Норвегії відносно неповнолітніх до 18 років, що скоїли незначні злочини або у перший раз, як правило, застосовується або умовне покарання, або позасудове звільнення від відповідальності і поміщення їх під нагляд місцевих служб соціальної допомоги дітям.

Також цікавим є питання постпенітенціарної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На значну увагу і подальше дослідження заслуговує проект «TAFU - повернення засуджених до суспільства». У Норвегії проблема повернення засуджених до суспільства винесена на державний рівень із залученням великої кількості сторонніх установ і волонтерів, які працюють не лише у тюрмах, а також і в реабілітаційних центрах.

Завідувач циклу кримінально-правових дисциплін,

кандидат юридичних наук І.В. Іваньков.

1 Вольтер. Избранные произведения по уголовного праву и процессу. - М., Госюриздат, 1956. - С.266-267

2 Марат Ж.П. План уголовного законодательства. - М.: Изд-во иностр. лит., 1951. - С.140

3 Марат Ж.П. План уголовного законодательства. - М.: Изд-во иностр. лит., 1951. - С.141

4 Цит. по Познышеву С.В. Очерки тюрьмоведения. - М., 1913. - С.11-12

5 Цит. по Познышеву С.В. Очерки тюрьмоведения. - М., 1913. - С.21

6 Цит. по Познышеву С.В. Очерки тюрьмоведения. - М., 1913. - С.20

7 Mittermaier. Gefangniskunde. - 1954

8 Barnes H., Teeters N. New horizons in Grimilogy. - New Deli, 1966

9 Middendorf W. Jugendkriminologie. – Dusseldorf, 1956

10 Шупилов В.П. О кризисе пенитенциарной науки США // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1971. – Вып.14. - С.164

11 ГАРФ, Ф. 122, Оп. 1, ч. 1, Делопроизводство 1, Д. 6592, л. 116.

12 Гуров А. В. Професійна злочинність: минуле і сучасність. М., 1990 р. Стор. 71

13 Цит. за Д. Н. Жбанков «Когда прекратятся телесные наказания в России».

14 Детков М. Р. Покарання у царській Росії. Система його виконання. М., 1994 р. Стор. 65.

15 ГАВО. Ф. 161. Оп. 1. Д. 40. Л. 19; Ф. 290. Оп. 1. Д. 11. Л. 3-4; Д. 32. Л. 12-15.

16 Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало XX в.). 2-е изд. СПб, 2000. Т. 1.-2

17 Підраховано за: ГАВО. Ф. 161. Оп. 1. Д. 2. Л. 3; Д. 3. Л. 5; Д. 4. Л. 6; Д. 5. Л. 2; Д. 6. Л. 4; Д. 7. Л. 3; Д. 8. Л. 3; Д. 9. Л. 3; Д. 19. Л. 1-2 об.

18 Наприклад, в тюрмі Хельбе діють гуртки шиття, кераміки, приготування їжі, спортивний.

19 Слід зауважити, що в кримінально-виконавчій системі Швеції використовуються лише ті програми впливу, що мають науково доведені результати ефективності.