3. Державний фонд родовищ корисних копалин – це:

А. частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння;

Б. нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання;

В. частина державного фонду надр;

Г. усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами оціненими як промислові;

Д. ділянки надр, що використовуються, і ділянки надр, які не залучені до використання, в т. ч. континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

4. Родовища корисних копалин – це:

А. частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння;

Б. нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання;

В. частина державного фонду родовищ корисних копалин;

Г. усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами оціненими як промислові;

Д. ділянки надр, що використовуються, і ділянки надр, які не залучені до використання, в т. ч. континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

5. Орган, який здійснює віднесення корисних копалин до загальнодержавного чи місцевого значення:

А. Кабінет Міністрів України за поданням Мінприроди;

Б. Кабінет Міністрів України за поданням Держкомгеології;

В. Мінприроди;

Г. Державний комітет природних ресурсів.

6. Громадянам України у приватну власність безоплатно передаються із земель державної або комунальної власності земельні ділянки:

А. для ведення фермерського господарства у розмірі 50 га сільськогосподарських угідь;

Б. для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

В. для ведення фермерського господарства у розмірі 0, 6 га;

Г. для ведення садівництва у розмірі середньої земельної частки.

7. Форми власності на землю, визначені Земельним кодексом України:

А. державна, колективна і приватна;

Б. власність держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб;

В. державна, комунальна і приватна;

Г. власність народу України і приватна.

8. Право приватної власності на земельну ділянку посвідчується:

А. державним актом на право приватної власності на земельну ділянку;

Б. сертифікатом на право на земельну частку;

В. рішенням районної ради;

Г. рішенням райдержадміністрації.

9. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку

затверджуються:

А. Кабінетом Міністрів України;

Б. Верховною Радою України;

В. органами місцевого самоврядування;

Г. Державним комітетом України по земельних ресурсах.

10. Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються:

А. Кабінетом Міністрів України;

Б. Верховною Радою України;

В. органами місцевого самоврядування;

Г. Державним комітетом України по земельних ресурсах.

11. Склад водного фонду:

А. поверхневі води, за винятком внутрішніх морських вод і територіального моря, та підземні води;

Б. поверхневі, підземні води, внутрішні морські води і територіальне море;

В. лише водоймища (природні та штучно створені).