11.5. Відповідальність за порушення законодавства про водні ресурси

Порушення вимог водного законодавства спричиняє за собою застосування до правопорушника мір дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової і кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні (ст. 110 ВК):

• у самовільному захопленні водних об'єктів;

• забрудненні і засміченні вод;

• порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду;

• руйнації русел рік, струмків і водотоків, порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва й експлуатації автотрас, залізниць та інших інженерних комунікацій;

• введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруджень або устроїв належної потужності;

• недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

• самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, шпар);

• порушенні правил ведення державного обліку вод або перекручуванні або внесенні недостовірних відомостей у документи державної статистичної звітності;

• ушкодженні водогосподарчих і гідрометричних споруджень і устроїв, порушенні правил експлуатації і режимів їхньої роботи;

• незаконному створенні систем скидання відпрацьованих вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливальну каналізацію, а також несанкціонованому скиданні відпрацьованих вод;

• використанні земель водного фонду не по призначенню;

• неподанні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

• відмові від надання (приховування) проектної документації і висновків, що стосуються якості підприємств, споруджень та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, що приймали об'єкт в експлуатацію;

• порушенні правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення і засмічення та ін.

Законодавством України передбачена також адміністративна відповідальність за таке порушення вимог водного законодавства:

• порушення права державної власності на води (ст. 48 КУпАП);

• порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59 КУпАП);

• порушення правил охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 591 КУпАП);

• порушення правил водокористування (ст. 60 КУпАП);

• пошкодження водогосподарчих споруджень і будівництв, порушення правил їхньої експлуатації (ст. 61 КУпАП);

• невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами (ст. 62 КУпАП);

• експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруджень, не забезпечених рибозахисним устаткуванням (ст. 86¹ КУпАП);

• перевищення лімітів і нормативів використання природних ресурсів (ст. 91² КУпАП);

• невиконання законних розпоряджень або розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної і ядерної безпеки (ст. 188⁵ КУпАП).

Поряд із вищевказаними мірами відповідальності порушника можуть піддати кримінальному стягненню. Така відповідальність наступає за вчинення таких дій:

• за порушення правил екологічної безпеки (ст. 242 КК);

• незастосування заходів для ліквідації екологічного забруднення (ст. 243 КК);

• приховування або перекручування відомостей про екологічну обстановку або захворюваність населення (ст. 244 КК);

• порушення правил охорони вод (ст. 248 КК);

• забруднення моря (ст. 249 КК);

• незаконне заняття рибним, тваринним або іншим водним видобувним промислом (ст. 255 КК);

• проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 256 КК);

• проектування або експлуатація споруджень без систем захисту навколишнього природного середовища (ст. 259 КК);

• порушення правил безпеки під час проведення робіт із підвищеною небезпекою (ст. 278 КК);

• порушення на виробництві правил хімічної і біологічної безпеки (ст. 279 КК).

Законодавством України також передбачена цивільно-правова відповідальність за порушення вимог водного законодавства. Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні фізичні і юридичні особи й особи без громадянства, зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення вимог водного законодавства, у розмірах і порядку, встановленому законодавством України.

Суперечки з питань використання й охорони вод, відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами екології і природних ресурсів, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або господарським судом у порядку, встановленому законодавством (ст. 109 ВК України). У якості позивачів виступає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, орган по водному господарству і їхні органи на місцях. Вони звільняються від сплати державного збору в справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, заподіяних порушенням водного законодавства.

Суперечки з питань використання й охорони вод, що виникають з іноземними державами, а також між іноземними юридичними особами, громадянами і власником вод, розглядаються відповідно до законодавства України.