11.2. Право власності на водні об’єкти і право водокористування

Водне законодавство України встановлює, що усі води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Ст. 6 ВК України також визначає, що окремі повноваження по розпорядженню водами (водними об'єктами) можуть даватися відповідним органам державної виконавчої влади.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що водні об'єкти на території України можуть даватися тільки у користування. Порядок здійснення користування водами регламентується Розділом 3 ВК України. Стаття 42 встановлює, що в якості водокористувачів в Україні виступають підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи й особи без громадянства, що здійснюють забір води з водних об'єктів або користуються водними об'єктами в інших цілях.

Законодавство встановлює, що водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі мають власні водозабірні спорудження і відповідне устаткування для забору води.

Вторинні водокористувачі - особи, що не мають власних водозабірних споруджень і одержують води з водозабірних споруджень первинних водокористувачів, скидають стічні води в їхні системи на умовах, що встановлюються між ними, а також за узгодженням з органом, що видав дозвіл первинному водокористувачу. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на основі дозволів на спеціальне водокористування.

У відповідності зі ст. 46 ВК України, використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту. Варто більш детально роздивитися порядок здійснення загального і спеціального водокористування.

У відповідності зі ст. 47 ВК України, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, водопою тварин, забору води з водних об'єктів без застосування споруджень або технічних устроїв, а також із криниці) безоплатно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами і без надання відповідних дозволів. З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища і на інших, передбаченим законодавством підставах, районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або інших потреб, водопій тварин, а також визначаються умови, які обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території. Місцеві Ради зобов'язані доводити до відома населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

Стаття 48 ВК України визначає, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів (із застосуванням споруджень або технічних устроїв) і скидання в них відпрацьованих вод. Здійснюється фізичними і юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і суспільних потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 ВК України). Цей дозвіл видається спеціально уповноваженими органами:

• державними органами з питань екології і природних ресурсів - у випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

• Верховної Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським Радами за узгодженням із державними органами з питань екології і природних ресурсів - у випадку використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється по клопотанню водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, узгодженням із державними органами водного господарства - у випадку використання поверхневих вод, або державними органами геології - у випадку використання підземних вод, а також державними органами охорони здоров'я - у випадку використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок узгодження і видача дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води і скидання забруднюючих речовин. У випадку маловоддя ліміт забору води може бути зменшений спеціально уповноваженими державними органами без коректування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Стаття 50 ВК України встановлює терміни спеціального водокористування, що підрозділяється на короткострокове (до трьох років) і довгострокове (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі потреби термін спеціального водокористування може бути продовжений на період, що не перевищує відповідно короткострокове або довгострокове водокористування.

В ст. 43 ВК України зафіксовані основні права водокористувачів:

• здійснювати загальне, спеціальне водокористування і користування водами для потреб електроенергетики, водного і повітряного транспорту; користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;

• користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;

• вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримки належної якості води за умовами водокористування;

• споруджувати гідротехнічні й інші водогосподарчі об'єкти, здійснювати їхню реконструкцію і ремонт;

• передавати у користування воду іншим водокористувачам за плату і на визначених умовах;

• здійснювати й інші функції, що стосуються водокористування і користування водними об'єктами, у порядку, встановленому законодавством.

Права водокористувачів охороняються законом. Порушені права повинні бути відновлені в порядку, встановленому законодавством України.

Поряд з правами водокористувачі мають ряд обов'язків. Стаття 44 ВК України встановлює, що водокористувачі зобов'язані:

• економічно використовувати водні ресурси, піклуватися про їхнє відновлення і поліпшення якості вод;

• користуватися водними об'єктами відповідно до цілей й умов їх надання;

• додержуватися встановлених нормативів гранично допустимих скидань забруднюючих речовин і встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог, що стосуються організації своєї території;

• використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для підтримки своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо попередження забруднення водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, які відходять з неї;

• не припускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам і об'єктам навколишнього природного середовища;

• підтримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного і господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відводу, берегові смуги водних шляхів, очисні й інші водогосподарчі спорудження і технічні устрої;

• здійснювати урахування забору і використання вод, проводити контроль за якістю і кількістю скиданих у водні об'єкти відпрацьованих вод і забруднюючих речовин, а також надавати відповідним органам звіти у порядку, встановленому законодавством України та ін.

Стаття 55 ВК України регламентує підстави, при настанні яких припиняється право водокористування. Право юридичних і фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у випадку:

• якщо відпала необхідність у здійсненні спеціального водокористування;

• закінчення терміна спеціального водокористування;

• ліквідації підприємств, установ і організацій;

• передача водогосподарчих споруджень іншим водокористувачам;

• визнання водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну або лікувальну цінність;

• порушення правил спеціального водокористування й охорони вод;

• виникнення необхідності задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;

• систематичного невнесення плати в строки, визначені законодавством.

Припинення права спеціального водокористування здійснюється:

• по клопотанню водокористувача у випадках, передбачених п. 1 ст. 55 ВК України;

• за рішенням органа, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2-4 ст. 55 ВК України;

• за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних Рад у випадках, передбачених пунктами 5 і 7 ст. 55 ВК України;

• за вимогою органа, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 6 і 8 ст. 55 ВК України.

Припинення права на спеціальне водокористування у всіх перерахованих вище випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування. У ст. 57 ВК України передбачається, що водокористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, за винятком випадків, коли таке припинення (зміна умов) відбулося з вини самого водокористувача або по його клопотанню. Порядок відшкодування таких збитків встановлюється Кабінетом Міністрів України.