9.3. Право землекористування

Земельне законодавство встановлює, що користування землею може бути постійним і тимчасовим (оренда). Ст. 92 ЗК України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що знаходиться в державній або комунальній власності, без встановлення терміна. Право постійного користування земельною ділянкою з земель державної або комунальної власності одержують лише підприємства, установи й організації, що належать до державної або комунальної власності.

Земельне законодавство України визначає підстави і порядок придбання права на землю громадянами і юридичними особами. Ст. 116 ЗК України передбачає, що громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Придбання права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передання земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зазначена стаття також встановлює, що безкоштовна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у випадку:

• приватизації земельних ділянок, що знаходяться у користуванні громадян;

• одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій;

• одержання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в межах норм безкоштовної приватизації, визначених Земельним Кодексом України.

Надання у користування земельної ділянки, що знаходиться у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її у встановленому законом порядку.

Земельне законодавство України також передбачає можливість придбання громадянами і юридичними особами права власності і права користування земельними ділянками шляхом укладання цивільно-правових угод. Наприклад, ст. 127 ЗК України встановлює, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам і юридичним особам, що мають право на придбання земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до закону. Продаж земельних ділянок державної і комунальної власності громадянам і юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Порядок продажу земельних ділянок державної і комунальної власності громадянам і юридичним особам передбачений ст. 128 ЗК України. Відповідно до зазначеної статті продаж цих земельних ділянок провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни і юридичні особи, зацікавлені в придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) у відповідний орган виконавчої влади або сільську, селищну, міську раду. У заяві вказується бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення і її розмір. До заяви додаються:

• державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі;

• план земельної ділянки і документ про її надання у випадку відсутності державного акта;

• свідчення про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Законодавством України передбачаються й інші підстави придбання земельних ділянок на праві власності і на правах користування громадянами і юридичними особами. Порядок здійснення зазначених дій регламентується відповідними нормами Земельного Кодексу України.

Земельне законодавство України встановлює основні права й обов'язки землекористувачів. Ст. 95 ЗК України передбачає, що землекористувачі, якщо інше непередбачено законом або договором, мають право:

• самостійно господарювати на землі;

• право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на зроблену сільськогосподарську продукцію;

• використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

• на відшкодування шкоди у випадках, передбачених законом;

• споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і спорудження.

Також зазначена стаття регламентує, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У свою чергу, ст. 96 ЗК України визначає, що землекористувачі зобов'язані:

• забезпечувати використання землі по цільовому призначенню;

• додержуватися вимоги законодавства про охорону навколишнього середовища;

• своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів;

• підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі;

• своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади й органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

• додержуватися правила добросусідства й обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів і охоронних зон;

• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні спорудження, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.

Земельне законодавство України також регламентує підстави і порядок припинення права користування земельною ділянкою. Ст. 141 ЗК України встановлює, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

• добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

• вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним Кодексом України;

• припинення діяльності державних або комунальних підприємств, установ і організацій;

• використання земельної ділянки засобами, що суперечать екологічним вимогам;

• використання земельної ділянки не по цільовому призначенню;

• систематична несплата земельного податку або орендної плати.

В усіх вищевказаних випадках законодавством передбачений особливий порядок припинення права користування земельною ділянкою. Ці відношення достатньо детально регламентуються нормами Земельного Кодексу України.