3.2. Форми, суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси

Відповідно до Конституції України (ст. 13, 14, 41), основними формами власності в нашій державі є: державна, комунальна і приватна.

У якості суб'єктів права власності на природні ресурси виступають:

Суб'єктами права державної власності є:

• Кабінет Міністрів України;

• Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;

• обласні, Київська та Севастопольська міські, а також районні державні адміністрації.

Суб'єктами права комунальної власності на природні ресурси виступають територіальні громади, тобто об’єднання жителів окремих адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, міст тощо), які виконують свої функції через відповідні виконавча-розпорядні органи.

У якості суб'єктів права приватної власності виступають:

• громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності;

• громадяни України, що володіють, користуються і розпоряджаються приналежними їм природними ресурсами;

• іноземні громадяни у відношенні земель несільськогосподарського призначення;

• особи без громадянства - у відношенні земель несільськогосподарського призначення.

Тут відмінною рисою є те, що в якості суб'єктів права приватної власності на природні ресурси можуть виступати тільки громадяни України. Винятком є земельне законодавство, що встановлює право власності іноземних громадян і осіб без громадянства у відношенні земель несільськогосподарського призначення.

Об'єкти права власності на природні ресурси являють собою природні або штучно створені природні компоненти або цілісні комплекси, що зареєстровані в природних кадастрах та інших документах, які мають юридичну спрямованість, як об'єкти володіння, користування і розпорядження (земля, надра, водні і лісові ресурси, тваринний і рослинний світ, природно-заповідний фонд, континентальний шельф, виключна (морська) економічна зона), а також виконуючі біологічні, екологічні, економічні і соціальні функції.

Об'єкти права власності на природні ресурси також розмежовуються по формах власності на державну, комунальну і приватну. Відповідно до приведеної вище класифікації, об'єктами права власності є:

1) землі:

• державної власності (транспорту, зв'язку, оборони, лісового фонду, водного фонду та ін.);

• комунальної власності (транспорту, зв'язку, лісового фонду, водного фонду та ін. місцевого значення);

• приватної власності (селянських (фермерських) господарств, призначені для будівництва й обслуговування житлового будинку, гаражні ділянки і т.д.).

2) надра як об'єкт:

• державної власності (корисні копалини загальнодержавного значення);

• комунальної власності (корисні копалини місцевого значення);

• приватної власності (загальнопоширені корисні копалини, торф).

3) водні ресурси як об'єкти:

• державної власності (територіальні моря, внутрішні моря, води лікувального призначення і т.д.);

• комунальної власності (водойми місцевого значення);

• приватної власності (водойми, розташовані на території фермерських господарств, обсяг яких не перевищує 3 га).

4) лісові ресурси як об'єкти:

• державної власності (ліси загальнодержавного призначення);

• комунальної власності (лісові масиви місцевого значення);

• приватної власності (ліси селянських (фермерських) господарств, обсяг яких складає не більш 5).

5) тваринний світ у якості об'єкта:

• державної власності (дикі тварини в стані природної волі);

• комунальної власності (дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також дикі тварини, що вилучені зі стана природної волі);

• приватної власності (дикі тварини, розведені в неволі або в напіввільних умовах).

6) природно-заповідний фонд як об'єкт:

• державної власності (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки та інші території загальнодержавного значення);

• комунальної власності (регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятники природи та інші території місцевого значення);

• приватної власності (заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки і т.д.).

3.3. Підстави виникнення і підстави припинення права власності на природні ресурси

Підстави виникнення права власності на індивідуально визначені природні об'єкти урегульовані нормами Цивільного Кодексу України, Закону України «Про власність», а також цілим рядом нормативно-правових документів, що мають спеціальну спрямованість (наприклад, Земельний Кодекс, Водний Кодекс, Закон «Про тваринний світ» та ін.). Слід врахувати і те, що зазначені обставини розмежовуються також у залежності від форми власності на природні ресурси. Спираючись на вищевказану класифікацію, можна визначити, що підставами виникнення права приватної власності є:

• придбання за договором купівлі-продажу, міни, дарування, іншою цивільно-правовою угодою;

• безкоштовної передачі природних ресурсів державної і комунальної власності;

• приватизації природних ресурсів, раніше наданих їм у користування;

• прийняття спадщини;

• внесення природних ресурсів їх засновниками в статутний фонд;

• виділення в натурі (на місцевості) належної їм частки (паю).

Обставинами, настання яких зв'язується з виникненням права державної та комунальної власності на природні ресурси, є:

• передача їм природних ресурсів державної власності;

• примусової відчуженості природних ресурсів у власників по мотивах суспільної необхідності і для суспільних потреб;

• прийняття спадщини;

• придбання за договором купівлі-продажу, міни, дарування, іншим цивільно-правовим угодам;

• передача у власність державі природних ресурсів комунальної власності територіальними громадами;

• конфіскації природного ресурсу - це безоплатне вилучення у власника приналежного йому природного ресурсу за рішенням суду, що виступлять у виді санкції за вчинення злочину або іншого правопорушення. У випадках, визначених законом, конфіскація може бути зроблена в адміністративному порядку.

Підставами припинення права власності на природні ресурси є законодавчо закріплені дії фізичних і юридичних осіб, здійснення яких сприяє припиненню повноважень володіння, користування і розпорядження на землю, надра, водні і лісові ресурси, рослинний і тваринний світ, території природно-заповідного фонду й інші природні об'єкти.

Настання зазначених обставин зв'язують також із наявністю або відсутністю у власника відповідного волевиявлення. У рамках даної класифікації можна виділити в якості підстав припинення права власності на природні ресурси такі: дії, що носять правомірний характер, і дії, що мають протиправну спрямованість.

До правомірних дій можна віднести наступні:

• добровільна відмова власника від здійснення повноважень володіння, користування і розпорядження у відношенні приналежного йому природного об'єкта;

• відчуженість (продаж) конкретного природного ресурсу шляхом укладання власником з іншою особою цивільно-правової угоди;

• вилучення (викуп) для суспільних або державних потреб.

Діями, що мають протиправну спрямованість і внаслідок цього тягнуть за собою припинення права власності на природні ресурси, є:

• систематичне невнесення плати (податку) за здійснення повноважень власності;

• використання природного об'єкта не по цільовому призначенню;

• порушення термінів освоєння або розробки приналежному власнику природного ресурсу;

• використання природного ресурсу засобами, що погіршують його якісний стан;

• укладання цивільно-правової угоди з порушенням порядку придбання або відчуженості природних ресурсів.