Тема 1 Основні фонди і виробничі потужності підприємства

1. Відновна вартість станка (машини, агрегату):

Пс

Св = Сн -------,

Пн

де Сн - вартість нового станка аналогічного призначення; Пс, Пн - часова продуктивність старого і нового станка за годину відповідно.

2. Рівень фізичного зносу основних фондів визначається в розрізі окремо взятого елемента основних фондів і по групі елементів основних фондів, включаючи всю сукупність основних фондів. На практиці застосовують два методи оцінки міри фізичного зносу ОПФ.

Перший метод простий, але меньш точний (обгрунтований):

Іф = Тф / Тн;

Другий метод більш точний і обгрунтований, але і більш трудомісткий:

Иф = Тф / (Тф + Те),

де Тф, Тн, То - фактичний, нормативний і залишковий термін служби ОПФ відповідно. Залишковий термін служби визначається на основі експертних оцінок.

3. Коефіцієнт морального зносу першого вигляду:

Ім1 = (Сп Св) / Сп,

де Сп, Св відповідно первинна і відновна вартість станка (агрегату).

4. Коефіцієнт морального зносу другого вигляду:

Ім2 = (Пн Пс) / Пн,

де Пн, Пс - відповідно часова (змінна) продуктивність нового і старого станка.

5. Узагальнюючим показником використання ОППФ підприємства є показник фондовіддачі (ФО). Він визначається відношенням обсягу виробленої продукції (В) до середньорічної вартості ОППФ (Ф):

В

Фо = -----

Ф

6. Інший узагальнюючий показник використання ОППФ на підприємстві фондомісткість продукції визначається відношенням середньорічної вартості ОППФ до обсягу випущеної продукції в грошовому, натуральному або трудовому вираженні (В), тобто:

Ф

Фе = -------

В

7. Коефіцієнт вибуття обладнання (Кв) визначається відношенням кількості обладнання, що вибуло у звітному році (Nв), до кількості всього обладнання на підприємстві на початок року (Nп):

Nв

Кво = ------

Nп

8. Коефіцієнт оновлення обладнання (Ко) визначається відношенням кількості обладнання, що введено у звітному році (Nвв), до кількості всього обладнання на підприємстві на кінець року (Nк):

Nвв

Ко = ---------

Nк

9. Коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кно) визначається відношенням кількості (потужності) діючого обладнання (Nд) до кількості всього обладнання, що є в наявності на підприємстві (Nно):

Nд

Кно = ------

Nно

10. Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання (Квв) визначається відношенням кількості діючого обладнання до загальної кількості встановленого на підприємстві обладнання (Nвс):

Nд

Квв = ------

Nвс

11. Коефіцієнт використання ефективного (або що розташовується, планового) фонду часу обладнання (Ке) визначається таким чином:

Тф Nр

Ке = ----------- ,

Те Nвс

де Тф, Те - фактичний і ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання; Nр- кількість фактично відпрацьованого обладнання.

Відносно окремих одиниць обладнання цей коефіцієнт прийнято називати коефіцієнтом екстенсивного завантаження.

12. Коефіцієнт змінності роботи обладнання:

Твт-з

Кзм = ----------------;

Nу х Тдн

Тф

Кзм = --------------,

Те (зм)

де: Твт-з - фактично відпрацьоване число станко-змін за даний період;

Тдн - число робочих днів у періоді;

Те (зм)- ефективний фонд часу встановленого обладнання при роботі в одну зміну.

13. Основним з них є коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання (Кі.з.), який характеризує використання обладнання по продуктивності в одиницю часу.

Вф

Кі.з. = -------- ,

Вн

де Вф,Вн – фактичний і нормативний годинний виробіток продукції обладнання.

14. Інтегральний коефіцієнт завантаження (використання) обладнання (Кі) дозволяє дати загальну оцінку рівня його використання, як по продуктивності, так і за часом. Він визначається множенням коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного завантаження, тобто

Кі = Ке.з. х Кі.з.

15. Узагальнюючим показником використання виробничої потужності є коефіцієнт використання виробничої потужності (КП), що визначається по формулі:

КП = Q / ВП,

де Q - річний обсяг виробництва продукції; ВП - величина середньорічної виробничої потужності. Даний коефіцієнт може розраховуватися як по окремих видах продукції, дільницях, цехах, так і по підприємству загалом.

16. Вихідна потужність (Пвих) розраховується по формулі:

Пвих = Пвх + Пвв Пвив,

де Пвх, Пвв, Пвив - вхідна, що вводиться і потужність, що виводиться відповідно.

17. Середньорічна потужність:

Пвв * К1 Пвив * К2

Пс = Пвх + --------------- - --------------,

12. 12

де К1, К2 - кількість місяців відповідно з моменту введення і виведення до кінця року.

18. Календарний фонд часу:

а) в днях: Фк(д) = 365 (366) днів;

б) в годинах: Фк(г) = 365 * 24 = 8760 годин.

19. Режимний фонд часу для підприємств з безперервним процесом виробництва режимний фонд часу рівний календарному, для підприємств з перервним виробництвом він визначається на основі наступних формул:

а) в днях: Фр(д) = Фк(д) - Дс - Дв;

б) в годинах Фр(г ) = (Фк(д) - Дс - Дв)* З * tз,)

де Дс, Дв - кількість святкових і вихідних днів протягом розрахункового періоду (рік, квартал); З – кількість змін; tз – тривалість зміни (год.).

20. Ефективний (корисний) фонд часу являє собою максимально можливий фонд часу роботи обладнання (агрегату, лінії) при заданому режимі роботи підприємства (виробничого підрозділу) з урахуванням витрат часу на планово-попереджувальний ремонт.

Для підприємств з безперервним процесом виробництва ефективний фонд часу роботи обладнання рівний:

а) в днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Др_;

б) в годинах: Фе(г) = Фе(д) * 24 = (Фр(д) - Др)* 24,

де Др - кількість днів простою обладнання в плановому ремонті.

Для підприємств з перервним процесом виробництва ефективний фонд часу роботи обладнання рівний:

а) в днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Дс Дв - Др;

б) в годинах: Фе(г) = Фе(д) * З * tс = (Фр(д) - Др)* З * tс = (Фк(д) - Дс - Дв - Др)* З * tс

21. Для визначення міри відповідності пропускної спроможності цехів, дільниць, окремих агрегатів основного виробництва, виявлення «вузьких місць» і вживання заходів по їх ліквідації проводиться оцінка сопряженности окремих виробничих підрозділів і груп обладнання на основі розрахованого коефіцієнта сопряженности:

Кс = П1 / (П2 * Ру),

де П1, П2 - потужність цехів (дільниць), між якими визначається Кс; Ру - питома витрата продукції першого цеху (дільниці) на одиницю продукції другого цеху (дільниці).

22. Виробнича потужність агрегатів безперервної дії ( автоклави, хімічні агрегати) визначається по наступній формулі:

Фе

ВП = Q * kв --------,

tц

де Q - місткість агрегату; kв - коефіцієнт корисного виходу; tц - тривалість циклу, година.; Фе - ефективний річний фонд часу роботи агрегату, година.

23. Виробнича потужність групи предметно спеціалізованого технологічно однорідного обладнання (наприклад, групи ткацьких верстатів):

Nоб * Фе * kнв

ВП = ----------------------------- = Nоб * Фе * kнв * Нв,

tед

де Nоб - кількість обладнання; tед - нормативна трудомісткість одиниці продукції, нормо-година; kнв - коефіцієнт виконання норм вироблення; Нв -часова норма виробітку.

24. ВП цехів масового і крупносерійного виробництва визначається потужністю ведучих конвейєрів, потокових ліній механічної обробки і збирання продукції:

Фе

ВП = -------------,

τ

де τ - такт потокової лінії, виражений в годинах.

25. Виробнича потужність складального виробництва (цеху, дільниці) при стендовому збиранні виробів:

So * Фр

ВП = --------------,

Sу * tед

де So, Sу - розмір виробничої площі складального цеху (дільниці) і питомої площі, що займається одним стендом, м²; Фр - річний режимний фонд часу роботи складального виробництва, година.; tед - трудомісткість збирання одного виробу, нормо-година.

26. При технологічній спеціалізації обладнання розрахунок виробничої потужності зводиться до розробки і аналізу балансу завантаження обладнання ведучого цеху (дільниці) в розрізі окремих його груп. З цією метою для кожної групи обладнання розраховується наявний і потрібний фонд часу. Готівковий (що розташовується) фонд часу визначається виробленням середньорічної кількості обладнання і ефективного річного фонду часу одиниці обладнання. Потребный фонд часу розраховується виходячи з обсягів виробництва продукції (відповідно до проекту виробничої програми підприємства), що плануються і нормованих верстато-годин по групах обладнання на одиницю виробу.

На основі зіставлення наявного і потрбного фондів часу по кожній групі обладнання роблять висновки: 1) про збільшення виробничої програми (при наявності надлишків фонду часу обладнання по всіх групах); 2) про скорочення виробничої програми (при дефіциті часу по всіх (або більшої частини) групах обладнання); 3) про наявність «вузьких місць» (при нестачі наявного фонду часу по одній або декільком групам обладнання.

Порядок визначення величини амортизаційних відрахувань

Вартість основних коштів, що підлягає амортизації, розраховується як різниця між собівартістю об'єкта (або іншою сумою, що замінює його собівартість в балансі) і його ліквідаційною вартістю.

Приклад. Собівартість придбаного верстату становить 20000 грн., а термін його корисної експлуатації рівний 4 рокам. Очікується, що цей верстат буде мати ліквідаційну вартість 2000 грн. Вартість верстату, що підлягає амортизації, становитиме 20000 2000 = 18000 грн.

Метод прямолінійного списання.

При використанні методу прямолінійного списання сума щорічних амортизаційних відрахувань може бути розписана двома способами.

При першому способі розрахунок проводиться розподілом вартості об'єкта, що підлягає амортизації, на термін його корисної експлуатації.

У нашому прикладі сума щорічних амортизаційних відрахувань рівна:

20 000 - 2000

--------------------- = 4500 грн.

4

При другому способі сума щорічних відрахувань визначається множенням річної норми амортизації на вартість об’єкта, що підлягає амортизації.

У нашому прикладі річна норма амортизації рівна 25 % (100: 4) і, отже, сума щорічних відрахувань складе:

(20 000 - 2000) 25

--------------------------- = 4500 грн.

100

Методи дегресивной (прискореної) амортизації

При використанні методів прискореної амортизації в перші роки експлуатації основних коштів списується велика (основна) частина їх вартості. Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань.

Найбільш поширеними методами прискореної амортизації є метод суми цифр років (кумулятивний метод) і метод зниження залишку.

Метод суми цифр років (кумулятивний метод)

Сума цифр років - це результат складання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

У нашому випадку, оскільки термін служби верстата складає 4 роки, сума цифр рівна:

1 + 2 + 3 + 4 = 10

Згідно з цим методом річна норма амортизації визначається як відношення терміну служби, що залишився (на початок звітного року) до суми цифр років.

У нашому прикладі ця норма складає: в 1-й рік - 4 / 10, у 2-й - 3 / 10, в 3-й - 2 / 10, в 4-й - 1 / 10.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норма амортизації відповідного року множиться на вартість об'єкта основних коштів, яка підлягає амортизації.

У випадку, якщо термін експлуатації об'єкта досить тривалий, сума цифр років визначається по формулі кумулятивного числа:

( n + 1) n ( 4 + 1) 4

--------------- = --------------- = 10 років

2. 2

Метод зниження залишку

Метод зниження залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об'єкта основних коштів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Ця норма розраховується по формулі:

Ліквідаційна вартість

Норма амортизації = 1 - ⁿ v --------------------------------------,

Собівартість об'єкта

де n - кількість років корисної експлуатації об'єкта.

У нашому прикладі норма амортизації рівна:

2000

1. - ⁴v ---------- = 1 - 0,5623 = 0,437 = 44 %

20000

Різновидом розглянутого методу є метод подвоєного зниження залишку. При цьому методі як норма амортизації використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань отриману норму амортизації потрібно помножити на балансову вартість об'єкта на початок звітного року.

Потрібно зазначити, що ліквідаційна вартість верстата в цьому випадку не береться до уваги при розрахунку сум амортизаційних відрахувань.

Сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці періоду його експлуатації була не менша його ліквідної вартості.

Виробничий метод

Для окремих видів основних коштів нарахування амортизації проводиться на основі сумарного виробництва об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (кількість заготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу і пр.).

Норма амортизації розраховується на одиницю діяльності (виробництва, послуг) по формулі:

Норма Вартість об'єкта, що підлягає амртизації

аморти- = --------------------------------------------------------------------,

зації Розрахунковий обсяг діяльності (виробництва)

Припустимо, що в нашому прикладі верстат був куплений для виготовлення 90000 ед. продукції. Тоді норма амортизації на одиницю продукції складе:

20000 - 2000

--------------------- = 0,2 грн / од.

90000

Протягом терміну експлуатації фактично виготовлено, од.: 1- й рік - 30 000; 2- й рік - 25 000; 3- й рік - 15 000; 4- й рік - 20 000. Сума амортизаційних відрахувань для першого року складе: 0,2 х 30000 = 6000 грн.; другого 0,2 х 25000 = 5000 грн. і т.д.