Порядок розподілу непрямих витрат

6. Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання (ВУЕМО) можуть розподілятися 3-ма способами.

а) на спеціалізованих виробництвах, що випускають тільки один вид продукції, ВУЕМО розподіляються методом прямого рахунку;

б) на підприємствах, що випускають продукцію з однаковими (приблизно рівними) рівнями механізації виробництва і структурою машиноемності продукції, ВУЕМО можуть розподілятися у відповідності з рекомендаціями СБО 16 «Витрати»:

• пропорційно сумі основної зарплати виробничих робочих;

• пропорційно прямим витратам на оплату праці;

• пропорційно прямим матеріальним витратам;

• пропорційно всій сумі прямих витрат на одиницю продукції.

в) на підприємствах, що випускають продукцію з різним рівнем механізації виробництва і/чи різноманітною структурою машиноємності продукції ВУЕМО повинні розподілятися на основі кошторисних ставок. Останні розраховуються на основі:

• машинного часу (в розрізі окремих груп обладнання), що витрачається на виготовлення одного виробу;

• вартості однієї машино-години (верстато-години) відповідного обладнання.

7. Загальновиробничі витрати. Якщо підприємство (цех) випускає один вид продукції, то ЗВВ будуть прямими витратами і не потребують розподілу по видам продукції. В других випадках необхідно вибрати базу розподілу (СБО 16 «Витрати»).

8. Адміністративні витрати розподіляються аналогічно загальновиробничим витратам.

9. Витрати на збут. Частина витрат, пов’язаних із збутом продукції, являються прямими (тобто можуть бути віднесені до конкретних видів продукції) і розподіляються методом прямого рахунку. Друга частина, яка відноситься до непрямих витрат, розподіляється пропорційно виробничій собівартості одиниці продукції.

Складення кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат на виробництво складається з ціллю визначення загальної суми всіх планових витрат підприємства (по економічним елементам) і взаємної ув’язки плану собівартості з другими розділами техніко-економічного плану підприємства.

В кошторис витрат на виробництво включаються: 1) витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у випуску промислової продукції; 2) витрати на виконання робіт та послуг нормативного характеру як для господарств свого підприємства (капітальне будівництво, житлово-комунальне господарство), так і для других організацій.

Не включаються в кошторис витрат на виробництво: 1) витрати окремих підрозділів підприємства, що відносяться до других галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство і т.д.); 2) вартість продукції власного виробництва, яка споживається внутрі підприємства на промислово-виробничі потреби (внутрізаводський обіг).

Виключення становлять підприємства текстильної, кожевно-взуттєвої, хутряної, м’ясної, сахарної, маслобійно-жирової, мукомольної, табако-махорочної промисловості.

Порядок розрахунку, що проводиться у свідному кошторису витрат на виробництво, може бути представлений слідуючою схемою:

1. Приводяться и підсумовуються дані по статтям калькуляції на основі розроблених приватних кошторисів витрат по цим статтям (безпозавиробничих витрат). Сума величин по цим статтям представляє собою суму витрат на виробництво.

2. Для визначення виробничої собівартості валової продукції необхідно зкорректувати величини, розраховані в попередньому пункті.

2.1. Вирахувати витрати на роботи і послуги, яка не включаються до складу валової продукції (будівельно-монтажні роботи, що виконуються промисловим персоналом підприємства для капітального будівництва житлово-комунального господарства; послуги транспорту підприємства, що надаються стороннім організаціям і невиробничим господарствам підприємства; лабораторні, проектні та науково-дослідницькі роботи, яка виконуються для сторонніх організацій; роботи, пов’язані з підготовкою та опануванням виробництва продукції, що відшкодовуються за рахунок коштів фонду розвитку виробництва чи спеціальних асигнувань.

2.2. Врахувати зміни залишків витрат майбутніх періодів: якщо залишок на кінець періоду зростає в порівнянні з початком періоду, сума збільшення відраховується із витрат на виробництво, якщо зменшується, то сума зменшення прибавляється до витрат на виробництво.

2.3. Врахувати зміни залишків резервів майбутніх платежів: приріст прибавляється, зменшення віднімається.

Отримана сума являє собою виробничу собівартість валової продукції.

3. Для визначення виробничої собівартості товарної продукції необхідно виробничу собівартість валової продукції скоректувати на величину змін собівартості залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів, оснастки власного виробництва за період, що планується: приріст віднімається, зменшення прибавляється.

Отримана сума являє собою виробничу собівартість товарної продукції.

4. Прибавка до розрахованої суми позавиробничих витрат формує повну собівартість товарної продукції.

5. Корректировка повної собівартості товарної продукції на величину зміни собівартості залишків нереалізованої продукції формує собівартість реалізованої продукції (приріст віднімається, зменшення прибавляється).