79. Політика економічного зростання реалізується через:

а) підвищення обсягів державних видатків;

б) зменшення рівня оподаткування;

в) проведення політики «дешевих грошей»;

г) підвищення обсягів державних видатків, зменшення рівня оподаткування і проведення політики «дешевих грошей».

80. Політика стабілізації спрямована на:

а) підтримку макроекономічної рівноваги на основі сталих обсягів виробництва за стабільності цін;

б) зниження спаду виробництва та підвищення зайнятості населення;

в) стабілізацію соціально-економічних процесів через регулювання фінансових потоків;

г) підтримку сталого економічного розвитку через підвищення централізації держави.

81. Політика обмеження ділової активності - це система заходів спрямованих на:

а) скорочення державних видатків, підвищення рівня оподаткування, встановлення ви­соких процентних ставок за кредитами;

б) підвищення рівня оподаткування і рівня централізації держави;

в) встановлення ви­соких процентних ставок за кредитами та зниження видатків на фінансування галузей економіки;

г) підвищення відсотку у межах бюджетного кредитування та зниження видатків на виплату допомоги по безробіттю.

82. Фінансову політику за типами розрізняють як:

а) політику жорсткої регламентації, політику помірної регламентації й політику мінімальних обмежень;

б) політику жорсткої регламентації і політику мінімальних обмежень;

в) політику жорсткої регламентації і політику помірної регламентації;

г) політику мінімальних обмежень і політику помірної регламентації

83. Фінансовий механізм реалізується через функції:

а) фінансового забезпечення і фінансового регулювання ;

б) фінансового забезпечення;

в) фінансового регулювання;

г) фінансового забезпечення і фінансового регулювання й фінансового стимулювання.

84. Фінансове планування здійснюється за допомогою таких методів як:

а) балансовий і нормативний;

б) нормативного метод і метод коефіцієнтів;

в) метод коефіцієнтів і програмно-цільовий метод;

г) балансовий, нормативний і програмно-цільовий методи та метод коефіцієнтів.

85. Фінансове забезпечення – це:

а) метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів;

б) формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання;

в) зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих фінансово-економічних результатів;

г) міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил.

56. Фінансове забезпечення суб’єктів господарювання здійснюється через:

а) самофінансування;

б) кредитування;

в) бюджетне фінансування;

г) самофінансування, кредитування, бюджетне фінансування, інвестування.

87. Фінансове регулювання – це:

а) формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання;

б) зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих фінансово-економічних результатів;

в) метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів;

г) міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил.

88. Основними елементами фінансового регулювання є:

а) податкові пільги й бюджетні трансферти;

б) адміністративні санкції та стимули;

в) самофінансування і кредитування;

г) кредитування і фінансова підтримка держави.

89. Фінансові стимули – це:

а) міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил;

б) формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання;

в) зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих фінансово-економічних результатів;

г) метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів.

90. До фінансових стимулів відносяться такі, як:

а) заохочувальні фонди підприємств, утворених з прибутку;

б) бюджетне фінансування економіки;

в) пільгове оподаткування;

г) заохочувальні фонди підприємств, утворених з прибутку, бюджетне фінансування економіки і пільгове оподаткування;

91. До фінансових важелів можна віднести наступне:

а) норми амортизаційних відрахувань;

б) ставку податку;

в) відсотки за користування кредитом;

г) норми амортизаційних відрахувань, ставку податку, відсотки за користування кредитом. (+)

92. Найбільш розповсюджуваними серед фінансових санкцій є:

а) ревізія і аудит;

б) штрафи і пеня;

в) перевірка і обстеження;

г) обв’язкові збори і платежі.

93. Штрафи – це:

а) міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил;

б) зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих фінансово-економічних результатів;

в) міра, яка застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу;

г) усі відповіді вірні.

94. Пеня – це:

а) формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання;

б) метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів;

в) міра, яка застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується на кожен день

простроченого платежу;

г) усі відповіді вірні.

95. Об’єктом фінансового планування є:

а) фінансові ресурси, які отримуються у вигляді міжнародних кредитів;

б) фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту;

в) фінансові ресурси, що накопичуються на руках у населення;

г) фінансові ресурси, що акумулюються у статутному фонді підприємств.

96. За тривалістю дії фінансові плани бувають:

а) перспективними, оперативними, поточними;

б) перспективними, проміжними, наступними

в) перспективними, проміжними, поточними

г) перспективними, оперативними, проміжними.

97. До принципів фінансового планування належать:

а) наукова обґрунтованість і безперервність;

б) єдність і відповідність політичній ситуації;

в) наукова обґрунтованість і безперервність та єдність і відповідність політичній ситуації.

г) наукова обґрунтованість, єдність, безперервність.

98. До оперативних фінансових планів належать:

а) баланс доходів і видатків;

б) бізнес-план;

в) платіжний календар;

г) Державний бюджет.

99. Силу закону мають наступні фінансові плани:

а) баланс доходів і видатків підприємства;

б) баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

в) Державний бюджет;

г) бізнес-план.

100. Об’єктами управління фінансами є:

а) фінанси підприємств організацій і установ;

б) загальнодержавні фінанси;

в) фінанси домогосподарств;

г) фінанси підприємств організацій і установ, загальнодержавні фінанси і фінанси домогосподарств.

101. Суб’єктами управління фінансами є:

а) держава в особі законодавчих і виконавчих органів;

б) фінансові служби підприємств;

в) держава в особі законодавчих і виконавчих органів і фінансові служби підприємств;

г) резиденти та нерезиденти.

102. Управлінська фінансова діяльність здійснюється через:

а) планування;

б) контроль;

в) оперативне управління;

г) планування, контроль й оперативне управління.

102. Управлінська фінансова діяльність здійснюється через:

а) планування;

б) контроль;

в) оперативне управління;

г) планування, контроль й оперативне управління.

103. Управління фінансами буває:

а) стратегічним і поточним;

б) стратегічним і оперативним;

в) оперативним і поточним;

г) стратегічним, оперативним і поточним.

104. Стратегічне управління фінансами в Україні здійснюють:

а) Верховна Рада України і Президент;

б) Президент і Кабінет Міністрів України;

в) Кабінет Міністрів України і Верховна Рада;

г) Президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України.

105. Оперативне управління фінансами в Україні здійснюють:

а) фінансові служби підприємств та Міністерство фінансів України;

б) Міністерство фінансів України і фінансові служби міністерств;

в) фінансові служби міністерств і фінансові служби підприємств;

г) фінансові служби підприємств, фінансові служби міністерств, Міністерство фінансів України.

106. За видами бюджетне планування поділяється на:

а) директивне, стратегічне, індикативне;

б) директивне та індикативне;

в) стратегічне і директивне;

г) стратегічне та індикативне.

107. Фінансове планування — це:

а) науковий процес обґрунтування на визначений період руху фінансових ресурсів та відповідних фінансових відносин;

б) передбачення майбутніх грошових потоків між суб’єктами фінансових відносин;

в) сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства;

г) засіб впливу фінансів на соціально-економічні процеси;.

108. Фінансовий контроль у залежності від суб’єктів поділяється на:

а) державний, громадський та аудиторський;

б) попередній, поточний, наступний;

в) обов’язковий та ініціативний;

г) обов’язковий, ініціативний, громадський.

109. Громадський фінансовий контроль здійснюють:

а) місцеві адміністрації;

б) партії, профспілки, рухи;

в) Державна митна служба;

г) Дирекції позабюджетних фондів.

110. До форм фінансового контролю відносять:

а) попередній, поточний, наступний;

б) громадський, державний і аудиторський;

в) попередній і поточний;

г) громадський і державний.

111. Фінансовий контроль здійснюється за допомогою:

а) натуральних методів;

б) документальних методів;

в) натуральних і документальні методів;

г) натурально-документальних або змішаних методів.

112. Натуральні методи контролю реалізуються через:

а) інвентаризацію і контрольний замір;

б) інвентаризацію і перевірку;

в) контрольний замір і ревізію;

г) перевірку і ревізію.

Державні фінанси

113. До складу державних фінансів не включають:

а) державний і місцеві бюджети;

б) державні позабюджетні фонди;

в) державний кредит;

г) фінанси господарських товариств.

114.Найгрунтовніше розкриває змістовність поняття «державні фінанси» твердження, що державними фінансами є:

а) сукупність грошових коштів, що як у фондовій, так й нефондовій формі, що концентруються та переміщуються у межах фінансової системи держави;

б) сукупність економічних відносини, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, з ціллю забезпечення виконання функцій і завдань держави.

в) сукупність фондів грошових коштів, які акумулюються в бюджетній системі держави та призначені для забезпечення функцій держави;

г) сукупність економічних відноси, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням державного бюджету.

115. Державні доходи формуються за рахунок:

а) доходів від підприємницької діяльності держави, доходів від державного майна, податкових надходжень, позик та кредитів;

б) податкових надходжень, позик та кредитів;

в) доходів від підприємницької діяльності держави і доходів від державного майна;

г) позик та кредитів і доходів від державного майна.

116. До форм бюджетного фінансування не відноситься:

а) бюджетне кредитування;

б) кошторисне фінансування;

в) емісійний дохід;

г) державні трансферти.

117. Джерела державних доходів можуть бути:

а) внутрішніми;

б) зовнішніми;

в) внутрішніми і зовнішніми;

г) внутрішніми, зовнішніми і місцевими.

118. Державні доходи — це:

а) сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом вартості ВВП, с ціллю забезпечення функцій держави та формуванням доходів державних підприємств;

б) сукупність економічних відносин, пов’язаних з формуванням фондів грошових коштів, що використовуються для виконання завдань і функцій держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП;

в) сукупність економічних відносин щодо формування фондів грошових коштів шляхом примусового вилучення державою певної грошової суми у фізичних та юридичних осіб для забезпечення своїх функцій;

г) сукупність економічних відносин, пов’язаних із формуванням доходів державного бюджету.